Уміння монологічного мовлення:

- правильно складати одну завершену фразу;

- комбінувати різноструктурні фрази;

- трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки;

- вільно викладати свої думки;

- обговорювати факти, події;

- розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ;

- описувати предмети, явища, людей;

1. Види монологічних висловлювань.

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

2. Етапи формування монологічних умінь.

Уміння монологічного мовлення формуються у ході 3-х етапів. Мета 1 етапу – навчити учнів продукувати зразки мовлення рівня фрази та об’єднувати їх у понадфразові єдності (ПФЄ). Кожен учень вимовляє одну фразу та приєднує її до інших фраз, сказаних його однокласниками. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. На цьому етапі можна запропонувати учням опори – слова, словосполучення, граматичні структури. Наприклад. Для тексту-розповіді такими опорами можуть бути in the morning, at first, then, after an hour, soon, finally; для тексту-роздуму – firstly, secondly, finally; для опису характерні there is, there are.

На 2 етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Зображальні опори: окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці.

Вербальні зорові опори: підстановча таблиця, логіко-структурна схема, висловлювання-зразок у звуковому чи зоровому (друкований текст) варіанті.

Мета 3 етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, передбаченому програмою.

3. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування умінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

Мета 1 групи вправ – навчити учнів об’єднувати засвоєні раніше зразки мовлення рівня фрази у висловлювання понадфразового рівня. Сюди відносяться умовно- комунікативні продуктивні вправи на приєднання (коли продукована учнем фраза приєднується до фрази, висловленої вчителем), та на об’єднання структурно-однотипних і різнотипних ЗМ. Вони виконуються в режимах “учитель-учень”. “учень-клас”.

Вправи 2 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня (мікромонологи). Це- продуктивні умовно-комунікативні вправи першого рівня, в яких допускається використання різних опор. Режим роботи – “учень-клас”, “учень-учень”, “учень-група учнів”.Слабшим учням пропонуються різні опори,які поступово усуваються. Найефективніші для навчання монологічного мовлення опори:

Повні вербальні опори:

- підстановча таблиця, з кожної частини якої учень вибирає мовленнєві одиниці згідно з навчально-мовленнєвою ситуацією. ЇЇ можна використати для навчання монологу-опису, монологу-повідомлення.

Часткові вербальні опори:

Підстановчі таблиці відкритого типу:

Структурно-мовленнєві схеми: (для слабких учнів)Winter lasts for…

Логіко-структурні схеми:

My favourite season is… It is…in… The sun … It often… …wind blows. There are… in the sky.

Вправи 3 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення. Вправи 3 групи належать до комунікативних продуктивних вправ другого рівня. Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня.

Напр.: You are a tourist from Ukraine travelling in England. Yesterday you left you bag on the bus. Go to the lost-and-found office and describe your bag and its contents there for the officer to find it.При виконанні вправ цієї групи опори, як правило, не використовуються

Методика формування іншомовної компетентності в техніці читання: структуру комтентності, поняття «техніка читання», труднощі навчання, методи навчання техніки читання англійською мовою, типи і види вправ.

Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, швидко й точно співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями сприйнятих слів.

Навички техніки читання:

1). Графічні навички сприймання, розпізнавання, диференціації та ідентифікації графем, а також синтезування графем у слова, слів у словосполучення, речень – у текст.

2). Граматичні навички безпосереднього розпізнавання та адекватного розуміння граматичних форм.

3). Лексичні навички ідентифікації слів та словосполучень, їх семантизації.

Підходи до навчання техніки читання.

1). Аналітико-синтетичні методи.

Навчання за синтетичними методами відбувається від частини до цілого (від букв до складів і слів). Серед цих методів набули поширення букво-складовий та звуковий методи. У відповідності з першим методом учні засвоюють назви букв, а потім навчаються читати склади й слова. Напр.: с – [si:], a – [ei], t - [ti:]: cat [kat]

За звукового методу назви букв не додаються, учні починають зі звука, який передається цією буквою. Напр.: c –[k], a – [ ], t – [t]: cat [kat]

Букви вводяться поступово, з їх появою у прочитуваних словах. Учням надається лише їх звукова відповідність: для голосних –їх коротке читання в закритому складі, для приголосних –звичайне або найбільш поширене звучання.

Повністю виключається різне читання тієї самої графеми.

Одним із принципів навчання техніки читання є принцип сконцентрованості навчального матеріалу. На перших уроках пред’являється велика кількість букв, які потім повторюються протягом всієї першої чверті: на уроці 1- 6 букв, урок 2 –4 букви; урок 3 –4 букви; урок 4 –4букви. Потім надходження букв уповільнюється. На п’ятому уроці - 3 нові букви, на шостому –2 нові букви, на сьомому – 1 нова буква, на восьмому – жодної, на дев’ятому й десятому –по 2 нові букви, на одинадцятому пред’являються букви Qq і Yy і вивчається пісенька-алфавіт.