bmp

312

має розв’язок

f0 1 8,1713; f0 2 5,7279; f0 3 0,5967

або

313

315

Fy 0; N3 4 N2 3 sin N3 5 sin 0;

N3 4 N2 3 sin N3 5 sin

1,374 0,2425 1,491 0,4472 1,0;

Обчислення вертикального переміщення вузла 2

Обчислення переміщення виконується в табл.14.4.

Відносна похибка

130,,047434 100% 0,36%.

Статична перевірка рівноваги вузлів та обчислення зусиль у в’язях

317

Рис. 14.38

M1 1 P 2R2 3X5 6Y4 3X4

10 2 6,219 3 3,198 6 0,444 3 3,268 22,258 22,242 0,016 0;

Умови рівноваги виконуються з відносною похибкою

220,016,242 100% 0,07% .

Відповідь:

Реакції у в’язях та зусилля в стержнях плоскої ферми приведені на рис.14.38. Стиснуті стержні зображені основною лінією, розтягнуті – тонкою.

318

14.5. Схеми для самостійного розв’язування

Визначити зусилля в стержнях та реактивні сили у в’язях розрахункових моделей, зображених на рис. 14.39, а-г.

Рис.14.39

15.Розрахунок рам на стійкість

15.1. Короткі теоретичні відомості

Формою рівноваги називається деформований стан пружної системи, якому відповідають внутрішні сили, що разом із зовнішніми навантаженнями задовольняють умови рівноваги.

Стійкою називається така форма рівноваги, при якій у випадку невеликого примусового відхилення система повертається до попереднього стану, коли причини, що зумовили відхилення, щезають. Якщо це відхилення з часом зростає, то форма рівноваги називається не стійкою.

Перехід споруди зі стійкого до нестійкого стану рівноваги при кількісному зростанні зовнішнього навантаження називається втратою стійкості. Момент переходу зі стійкого до нестійкого стану рівноваги називається критичним станом системи, а відповідне цьому моменту навантаження – критичним.

При втраті стійкості першого роду (втрата стійкості за Ейлером) відбувається зміна стану рівноваги, яка зумовлена зростанням зовнішнього навантаження до деякої (критичної) величини.

Так, наприклад, у центрально-стисненому стержні при докритичному навантаженні стійким є прямолінійний стан рівноваги. При збільшенні навантаження до критичної величини ця форма рівноваги стає нестійкою і відбувається перехід до зігнутої форми рівноваги.

У першому стані виникають лише поздовжні деформації. В рамах такий стан є можливим тільки при дії вузлових сил, які не викликають деформацій згину. Форма рівноваги характеризується відсутністю кутів повороту вузлів і їх поступальних переміщень (якщо знехтувати поздовжніми деформаціями). Всі стержні в процесі деформації залишаються прямолінійними.

Другий стан (після втрати стійкості) характеризується появою деформацій згину в елементах рами, внаслідок чого в стержнях виникають згинальні моменти і поперечні сили, на величини яких суттєво впливають поздовжні сили. Іншими словами, до деформації стиснення додається згин.

Найпростішою задачею розрахунку стержневих елементів на стійкість є визначення критичної сили для центрально-стиснутого прямолінійного стержня, яка обчислюється за формулою Ейлера:

У наведеній формулі EI – жорсткість стержня на згин; l – довжина стержня, – коефіцієнт приведення довжини, величина якого залежить від граничних умов стержня.

320

Формулу (15.1) можна записати в іншому вигляді:

де – безрозмірний параметр (параметр стійкості), який враховує вплив поздовжньої сили на

згин.

Значення параметрів і при різних граничних умовах наведені на рис.15.1.

Рис.15.1

Мета розрахунку на стійкість полягає в обчисленні величини критичного навантаження. При розрахунку рам на стійкість в основу покладено такі припущення:

розглядаються тільки вузлові навантаження, які в початковому стані не зумовлюють поперечного згину;

не враховуються поздовжні деформації і деформації зсуву стержнів;

усі зовнішні сили повинні залежати від одного параметра, який називається параметром

навантаження.

Враховуючи ці припущення, згинальні моменти M і поперечні сили Q до настання втрати стійкості дорівнюють нулю. Поздовжні сили в стержнях можуть бути обчислені з умов рівноваги вузлів. У момент втрати стійкості, коли рама зі стисненої перетворюється на стиснено-зігнуту, в стержнях рами на додаток до поздовжніх сил з’являються згинальні моменти і поперечні сили.

Розрахунок плоских рам на стійкість здебільшого виконується за методом переміщень. Основна система методу утворюється накладенням на задану схему додаткових з’єднань, які перешкоджають можливим кутовим і поступальним переміщенням вузлів при виникненні згину, тобто при втраті стійкості. Розв’язувальні рівняння методу переміщень – це умови рівності нулю реакцій у додаткових з’єднаннях. Якщо з'єднання є пружним (“плаваючим”) затисненням,