30 Українська філософія у діаспорі

Історія склалася так, що за межами української держави (в діаспорі) опинилися мільйони українців. Вони зуміли зберегти культуру свого народу і навіть зробити свій істотний внесок у різні галузі національної культури, зокрема філософію. Вирізняють три головні напрями української філософії у діаспорі:

♦ політична;

♦ класична (академічна);

♦ український персоналізм (вчення про особистість).

Найвидатнішим представником політичної філософії у діаспорі був Дмитро Донцов (1883-1973 рр.). Він розробив основи українського інтегрального націоналізму. Стверджував, що у психіці людини головний двигун — це не розум, а пристрасті, бажання, почуття, сильні емоції (афекти), а головною рушійною силою розвитку суспільства є воля нації. Націю Донцов вважає метою і вищою цінністю суспільства. Не розум, а стихійна, підсвідома воля до життя і панування керує нацією. У взаємовідносинах націй, вважає Донцов, діє закон боротьби за існування: сильні нації мають право панувати над слабкими (точка зору, згідно з якою право сили повинно бути законом життя народів, називається соціал-дарвінізмом).

Основою націоналізму він вважає не розум, який веде до сумнівів, а фанатизм та романтизм, сліпу віру — віру без сумнівів. Для того, щоб нація була сильною, на чолі її повинна бути національна еліта, аристократія духу, провідна каста, яка здатна перетворювати простих, бездуховних людей у національну спільноту, сильну духовно, культурно й організаційно. Еліта при цьому не повинна змішуватися з народом, який Донцов називає натовпом, простолюдом, плебсом, і вважає, що народ не можна допускати до влади, бо його прихід буде трагедією для держави.

Дмитро Донцов:

- Провідна верства диктує людності свої скрижалі мудрості, своє "личить"

і "не личить", ідеї правдивого й фальшивого, морального й неморального,

чесного і безчесного, гідного осудження й гідного похвали, своє поняття

краси і бридкості, все — від форми правління до форми краватки.

- ...Каста правителів ...повинна бути окремою громадою, зліпленою, по-перше, з іншої глини, викутою з іншого металу, ніж інертна, байдужа, хитлива маса...

- Ціль суспільства в очах провідної верстви є сила або слава цієї спільноти, мета суспільства в очах верстви підвладної — це щастя й добробут окремих частин.

Таким чином, політична філософія Донцова ґрунтується на двох основних принципах — націоналізмі та національній еліті.

Найвідоміший представник академічного напряму — Дмитро Чижевський (1894-1977 рр.) — відомий філософ, культуролог, історик, естетик, літературознавець, філолог. Чижевський вважає, що національне, особливе створює різноманітність і тому повинно існувати, але вищою цінністю є наднаціональне, загальнолюдське. Національну своєрідність філософії, вважає він, характеризують такі особливості:

♦ форма філософських ідей;

♦ метод філософських досліджень;

♦ система побудови філософського знання.

Причому, найважливішим фактором, який визначає все інше, є метод. Саме метод визначає своєрідність національної філософії: емпіричний — в Англії, раціоналістичний — у Франції, трансцендентальний (що спирається на вищі, універсальні поняття і виходить за межі емпіричного знання) — у Німеччині.

Важливим фактором, який впливає на національну філософію, Чижевський вважає національний світогляд і національний характер. Позитивними рисами вкраїнського національного характеру Чижевський називає емоційність, ліричність, сентиментальність, гумор, прагнення свободи, негативними — схильність до міжусобиць і взаємної боротьби. Головним фактором, що сприяв формуванню такого національного характеру, Чижевський вважає географічні умови, передусім, вплив хліборобського способу життя в умовах безмежних українських степів.

Визначним представником українського персоналізму був О. Кульчицький. У центрі його уваги знаходиться особистість — українець зі своєю національною психологією, на яку, передусім, впливає земля (геопсихологічний вплив). Тому є психіка мешканця гір, мешканця лісів і мешканця степів. Велике значення Кульчицький надає несвідомому, особливо колективному несвідомому (архетипам). Українцю властивий архетип доброї, ласкавої матері України, що формує такі риси характеру, як м'якість, емоційність, ліризм і виключає агресивність.