Дослід 16. Реакція діазотування

У невелику конічну колбу (склянку) наливають 1 мл ані­ліну і 10 мл 10 %-ного розчину хлороводневої кислоти до пов­ного розчинення солі аніліну. Розчин охолоджують у кристалі­заторі снігом або товченим льодом до температури нижче .+5 °С. Не виймаючи колбу з холодильника, краплями при постійному перемішуванні приливають із крапельної лійки 1,5–2 мл 10 %-ного розчину нітриту натрію. Закінчення реакції визначають за поси­нінням йодкрохмальної смужки, на яку скляною паличкою наносять краплю реакційної суміші:

У надлишку нітритної кислоти виділяється вільний йод, внаслідок чого крохмаль забарвлюється в синій колір: NaNO₂ + HCl → HNO₂ + NaCl;

KJ + HCl → HJ + KCl;

HJ + HNO₂ → J₂ + 2H₂O + 2NO.

Отриманий під час діазотування розчин зберігають для наступних дослідів при температурі не вище +5 °С.

Контрольні запитання

1.Напишіть можливі реакції отримання пропіламіну. Визначте первинні та вторинні аміносполуки.

2.Напишіть реакції, які пояснюють хімічні властивості амінів (на прикладі етиламіну)

3.Напишіть структурні формули ароматичних амінів, які є більш основними ніж анілін. Розмістить їх у ряд за зростанням основності.

4.Продемонструйте хімічні властивості ароматичних амінів : взаємодія з мінеральними кислотами, реакції ацилювання, алкілування, окислення, реакції електрофільного заміщення у бензеновому кільці ( галогенування, нітрування, сульфування та ін.)

Амінокислоти і білкові речовини

Амінокислоти належать до сполук з змішаними функціо­нальними групами. В їх молекулах знаходяться дві групи: карбо­ксильна – COOH, аміногрупа – NH₂. Амінокислоти розглядають як похідні карбонових кислот, у вуглеводневих залишках яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на аміногрупу. Чис­ло карбоксильних груп у молекулі амінокислот визначає їх основ­ність. За числом аміногруп розрізняють моно-, ди- і поліамінокислоти. За положенням аміногруп щодо карбоксильної групи розрізняють α-, β-, γ- та інші амінокислоти.

Ізомерія амінокислот зумовлена положенням аміногруп щодо карбоксильних груп, будовою карбонового ланцюгу. Біль­шість природних амінокислот є α-ізомери й обертають площи­ну поляризованого світла вліво.

Назви амінокислот за раціональною номенклатурою скла­дають доданням до назви відповідної карбонової кислоти приставки аміно- і літери грецького алфавіту, що вказує на поло­ження аміногрупи щодо карбоксильної групи. Разом із тим широко використовують історично утворені назви: гліколь, ала­нін, лейцин, серин, лізин та ін.

Реакції добування амінокислот можна віднести до трьох типів:

введення аміногрупи за наявності в молекулі карбоксилу;

введення карбоксильної групи за наявності в молекулі аміногрупи;

одночасне введення обох функціональних груп.

Амінокислоти — амфотерні сполуки. У вільному стані вони є внутрішніми солями, які утворюються переміщенням іона Гідрогену карбоксильної групи до атома Нітрогену аміногрупи. Водні розчини амінокислот нейтральні завдяки утворенню біпо­лярного іона.

Деякі властивості амінокислот є результатом взаємного впливу карбоксильних і аміногруп.