2.Повноваження голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй припиняються Президентом України у разi:

порушення ними КУ i законiв України;

втрати громадянства, виявлення факту подвiйного громадянства;

визнання судом недієздатним;

виїзду на проживання в іншу країну;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

порушення вимог несумiсностi;

висловлення недовiри бiльшiстю (двi третини) голосiв вiд складу вiдповiдної ради;

подання заяви про звiльнення з посади за власним бажанням.

Повноваження голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй можуть бути припиненi Президентом України у разi:

прийняття вiдставки голови вiдповiдної обласної державної адмiнiстрацiї;

подання Пр-м. з пiдстав, передбачених законодавством про державну службу;

висловлення недовiри простою бiльшiстю голосiв вiд складу вiдповiдної ради

з інших підстав..

Повноваження голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй припиняються також у разi їх смертi.

У разi обрання нового Президента України голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй продовжують здiйснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй.

Дострокове припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації згідно з Конституцією можливе у випадку, якщо обласна чи районна рада висловить недовіру голові, на підставі чого Президент приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові місцевої державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент приймає рішення про відставку голови (частини 9 і 10 ст. 118 Конституції).

3.Оскарження рішень з питань громадянства України

Закон України „Про громадянство України” від 18.01.01р. року регламентує питання оскарження рішень із питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб. Нормативне закріплення даних питань свідчить про намагання українського законодавця забезпечити суб’єктивне право людини на громадянство. При цьому у вирішенні спорів із питань громадянства основна роль належить суду загальної юрисдикції. З однієї сторони, це підвищує роль суду в політико-правовій сфері, а з іншої – судовий розгляд саме судами даної категорії суперечок виступає в якості важливої гарантії права особи на громадянство.

В Законі встановлюється, що рішення з питань громадянства, прийняті спеціально уповноваженим ЦОВВ з питань громадянства, Міністерством закордонних справ України та їх органами, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду. Дії або бездіяльність посадових та службових осіб, що порушують порядок та терміни розгляду справ із питань громадянства, можуть бути оскаржені в судовому та адміністративному порядку. Особи, що постійно проживають за кордоном, можуть оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб дипломатичних представництв або консульських установ України в установленому законом порядку в суд.

Закріплено також положення про відповідальність посадових та службових осіб за порушення законодавства про громадянство. Зазначено, що посадові та службові особи, які порушують Закон „Про громадянство України”, несуть відповідальність в порядку, передбаченому законами України (ст. 29).

Одночасно слід відмітити, що формулювання ст. 29 Закону не зовсім коректне, оскільки в самій статті говориться про відповідальність тільки за порушення Закону ”Про громадянство України”, в той час як назва цієї статті охоплює ширше поняття – „Відповідальність посадових та службових осіб за порушення законодавства про громадянство”.

Слід відмітити, що в Законі „Про громадянство України” в редакції від 16 квітня 1997 року було закріплено: „Рішення з питань громадянства, прийняті Президентом України, можуть бути розглянуті на відповідність їх Конституції України за конституційним поданням суб'єктів права на конституційне подання (не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим) (ст. 40). В діючому Законі „Про громадянство України” такого положення немає, оскільки в Законі від 1997 року було продубльовано положення ч. 1 ст. 150 Конституції України про те, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України. В якості таких можуть бути й акти Глави держави з питань громадянства.

Білет 31