Література

1. Зинин А.М. Внешность человека в криминалистике (субъективные изображения): Учебное пособие /Под ред. В.А. Снеткова. - М., 1995.

2. Зинин А.М. Применение субъективных портретов. - Москва, 1996.

3. Зинин А.М., Кирсанова Л.Э. Криминалистическая фотопортретная экспертиза. - М., 1991.

4. Романов В.В. Использование композиционных портретов при расследовании преступлений. - Минск, 1973.

5. Русаков М.Н. Объекты криминалистического осмотра. - Омск, 1977.

6. Снетков В. А. Габитоскопия. - Волгоград, 1979.

7. Снетков В.А Зинин А.М., Виниченко Н.Ф. Частота встречаемости признаков элементов лица. - М., НИИМВД СССР 1977.

8. Снетков В.А., Зинин А.М.Система составления описания внешности человека. - М., НИИМВД СССР. 1972.

9. Цветков П.П., Петров В.П. Идентификация личности по фотоснимкам. – Л., 1966.

Тема №12 „Судова одорологія”

План

1. Запах і його використання у боротьбі із злочинністю

2. Поняття та сутність криміналістичної одорології.

3. Вилучення та використання запаху людини.

Самостійна робота

(крім курсантів ФПМ)

1. Процесуальні аспекти використання запахових слідів

2. Засоби та методи консервації запаху.

3. Проблеми одорологічної експертизи.

1. Запах і його використання у боротьбі із злочинністю.

Одним із засобів розшуку злочинців і слідів їх злочинної діяльності є сліди запаху які залишає людина.

Живі організми та окремі речовини виділяють запах, який є мікроутвореннями, що виділяються та діють на орган нюху. Запахові молекули - речовини несуть повну інформацію про хімічний склад джерела запаху.

Людина давно звернула увагу і використовувала здатність окремих видів тварин до розпізнання запахів.

Пальма першості належить у цьому собакам

1. Вони вистежували здобич, за запахом ;

2. Знаходили господаря за запахом сліду ;

3. Пасли та охороняли стада.

Ще відзначав Л. Жерарден:

"Людина впізнає своїх друзів за рисами обличчя, а собака впізнає господаря за комплексом запахів ".

Нюх собаки перевищує нюх людини приблизно в 800 тисяч раз, а спеціально натренованих собак і того більше.

У подальшому собак почали використовувати для охорони кордонів та розшуку злочинців.

У 1896 р. у Німеччині, за ініціативою Г. Гросса була створена служба собак навчених, для несення патрульне - постової служби.

У 1908 р. у Петербурзі було засновано товариство заохочення застосування собак у поліції та охоронній службі.

У 1924 р. на Всеукраїнських зборах працівників міліції відзначалася роль служби розшукового собаководства у боротьбі зі злочинністю.

Застосування службове - розшукових собак для пошуку і виявлення злочинців, приносило успіх у розкритті багатьох тяжких злочинів, особливо тих які здійснювались в умовах неочевидності.

Однак з розвитком науково - технічного прогресу, збільшенням магістралей і транспорту робота собак на місцях події виявлялася все менш ефективною.

За денними МВС України, в середині 80-х років результативність роботи службове - розшукових собак на місцях події не перевищувала одного відсотка.

Постало завдання пошукових можливостей у використанні запаху людини в розкритті і розслідуванні злочинів.

Голландський вчений Цваар Дермакер розділив усі пахучі речовини на десять класів, вважаючи, що вони лежать в основі сприйняття конкретного запаху як складного утворення основних запахів:

1. Ефірний запах (запахи фруктових есенцій, воску, ефіру);

2. Бальзамічний (запахи квітів, ванілі);

3. Амбромускусний (запахи, які виділяють статеві органи);

4. Капріловий (запахи сиру, поту, сперми, сечі);

5. Перегорілий (запахи фенолу, бензолу, нафталіну, підсмаженої кави);

6. Огидний (запахи клопів, блекоти, наркотичних речовин);

7. Ароматний (запахи гіркого мигдалю, лимону);

8. Часниковий (запахи брому, смоли, йоду хлору);

9. Нудотний (запахи трупа, калу).

Усього налічується близько 50 чистих основних запахів, сполучення яких утворюють інші запахи.

У 1965 р. групою вчених було запропоновано метод консервації (забору) запаху для наступного (якщо собака з місця події не привела одразу до злочинця) встановлення джерел запаху за їх запаховими слідами, речами та предметами, які були з ними в контакті.

У 70-х р. цей метод отримав широке розповсюдження у Болгарії Угорщині та інших країнах.

Наприклад: У Болгарії з використанням банків запаху, вилучених із місця події, розкривалось до 30 % крадіжок.

У нашій країні банки запаху то створювались ініціативно в окремих МВ - РВВС, то зникали.

Іншими словами, у нас цей метод недооцінили.

Таким чином, криміналістична одорологія, це розділ криміналістики, який займається дослідженням фізичних та біологічних закономірностей механізму утворення слідів запаху і розробкою на цій підставі методів та засобів дослідження, збирання і використовування слідів запаху в кримінальному судочинстві.