Встановлення змісту пошкоджених письмових документів.

Нерідко у злочинних цілях документи спалюють, розривають на частини, заливають чорнилом визначені місця.

У криміналістиці розроблені методи відновлення змісту подібних документів.

1. Для відновлення розірваних документів їх частини спочатку сортують по якості паперу, кольору штрихів, почерку.

2.Відшукують частини, у яких одна або дві сторони є рівними, тобто являють собою краї або кути документів. Внутрішню частину документу заповнюють залишившимися уривками, підбираючи їх по формі та змісту.

3.Монтують розірваний документ на склі, а потім покривають його іншим склом такого ж розміру та оклеюють по краям липкою плівкою.

Можливість виявлення змісту текстів згорівших документів, в багатьох випадках визначається складом паперу, фарбуючої речовини тексту та інтенсивністю і температурою горіння:

1. Заборонено брати згорівши документи руками та пінцетом. При їх виїмці листом паперу або картону створюють легкі потоки повітря, під дією яких документ переміщається на скло.

2. Після цього документ, для надання йому еластичності, запобігання пошкодження зволожують парами води, або розчином гліцерину за допомогою пульверизатора.

З. Розпилювач рідини направляють вверх, щоб виключити пошкодження документу прямим потоком вологого повітря.

4. По мірі зволоження документ розправляють, покривають іншим склом, окантовують по краям.

5. 3горівший документ можливо також помістити у коробку, яка з середини виложена ватою.

6. На згорівших документах методом фотографування з тіньовим освітленням вдається виявити вдавлені штрихи тексту. Текст, виконаний графітовим олівцем, топографічною фарбою, в яких маються солі металів, а також надруковані на друкарський машинці, можуть бути відновлені фотографуванням у інфрачервоних променях.

Можливе виявлення тексту шляхом термічної обробки. Згорілі документи можуть знаходитися у різних стадіях:

1. Засушування;

2. Обуглення;

3. Зпопеління;

4. Озолення.

7. Частіше всього приходиться працювати з документами, які знаходяться в стадії обуглення.

8. Якщо такий документ помістити між двох термостійких стекол, довести його у мифільній пічці до зпопеління, то фон згорілого паперу стає більш світлим і на ньому проявляються штрихи, які складаються з графіту, сажі або солі металів.

Для виявлення тексту можуть застосовуватися і інші методи:

1. Фотозйомка у рентгенівських променях;

2. Люмінесценція.

Закреслені або залиті фарбником тексти вдається прочитати за допомогою:

1. Світофільтру;

2. Електронно-оптичного перетворювача.

Текст, залитий чорнилом, однакового з ним кольору, досліджують у ультрафіолетових променях.

Якщо текст залитий чорнилом фіолетового або синього кольору, то зміст його може бути виявлений фотографуванням з використанням світофільтру того ж кольору, що і чорнило.

Дослідження машинописних текстів.

Машинописні тексти досить часто зустрічаються в практиці розкриття та розслідування злочинів.

Їх дослідження проводиться, як правило, у цілях ідентифікації друкарської машинки та виконавця, встановлення кількості напечатаних у одну закладку примірників, а також засобу зміни їх змісту.

Друкарські машинки характеризуються загальними та приватними ознаками.

Загальні - це:

1. Величина шагу головного механізму (шаг письма);

2. Величина міжрядкових інтервалів;

3. Тип клавіатури;

4. Комплект знаків;

5. Марка шрифту.

Шаг головного механізму — відстань, на яку переміщується каретка при ударі по клавішам.

Розмір шагу визначається шляхом виміру відстані між однойменними знаками та поділу його на кількість знаків між ними, включаючи проміжки.

Точність виміру перевіряється на декількох рядках. Для цієї цілі також маються спеціальні трафаретки, вимірювальні сітки.

У різних друкарських машинках величина шагу головного механізму неоднакова, та складає 2,12 - 3,00 мм.

Величина міжрядкових інтервалів - це відстань між нижніми закінченнями літер поряд з розташованими рядками.

Нерівномірна величина інтервалів свідчить про друкування з виключеним інтервальним механізмом, або про його несправність.

У машинописних текстах можуть відображуватися ознаки, які дозволяють одержати деякі відомості про виконавця документу:

1. Сила та рівномірність удару;

2. Витривалість рядка, полів;

3. Наявність помилок і ін.;

4. 3вичка розміщення тексту та його частин (нумерація сторінок, розташування заголовку, підпису, дати, розміри абзацних рядків та ін.).

Якщо виконавець або автор документу одна і та ж особа, ідентифікаційними ознаками письмової мови є:

1. Особливості стилю викладення;

2. Лексика;

3. Граматика та тому подібного.

Для експертного дослідження, крім машинописного документу, необхідні 1-2 листа примірників шрифту, надрукованих на перевіряємій друкарський машинці, десь в один час з досліджуємим документом.