Ідентифікація по стріляній гільзі.

Ідентифікація по стріляній гільзі проводиться в тих випадках, коли в розпорядженні слідства є зброя, що перевіряється або коли виявлено декілька гільз у зв'язку зі здійсненням ряду злочинів.

У першому випадку зі зброї проводиться експериментальний відстріл штатними патронами (3-5 штук). Серед експериментальних гільз відбирають одну з найбільш вираженими, стабільними слідами і зіставляють з гільзами, виявленими на місці пригоди.

Можливе порівняння самого патронного упора і його відображення на гільзі.

До інших досліджень куль і гільз, виявлених на одному місці пригоди, відноситься встановлення з їх допомогою послідовності, по черговості пострілів.

При враженні з мисливських гладкоствольних гвинтівок поруч з дробом, картеччю можуть бути виявлені і такі частини патрону, як пижі і прокладки, їх місцезнаходження допомагають виявити дистанцію пострілу, через це воно повинно бути точно визначене і точно зафіксоване в протоколі і на плані.

Слідчий огляд і наступне експертне дослідження пижів і прокладок дозволяє визначити спосіб їх виготовлення (заводський, саморобний), калібр зброї.

Криміналістичне дослідження дробу дозволяє по слідам на ньому визначити як калібр зброї, з якого він вистріляний, так і ідентифікувати конкретний ствол.

В деяких випадках при визначенні частин мисливського патрона можлива ідентифікація об'єктів. Так, по слідам на боковій поверхні саморобного повстяного пижа може бути ідентифікована висічка, використана для його виготовлення, по слідам на шляпці гільзи -пристрій, використаний для утеплення капсуля в капсульному гнізді.

Якщо в якості пижа використовується частина газети, книги, то це відкриває додаткові можливості для ідентифікації (встановлення цілого по частинам).

Пижі зіставляються з частинами предметів вилучених у підозрюваного. Ідентифікаційною ознакою при цьому є: форма клаптиків, вид паперу, наявність типографського чи рукописного тексту, його зміст, а головне - наявність спільної лінії розриву.

5. Криміналістичне дослідження слідів пострілу.

Зовнішні ознаки слідів пострілу залежать від виду використаної зброї і боєприпасів, від матеріалу перешкоди в яку проведено постріл, і від дистанції пострілу.

Визначаючи дистанцію пострілу розрізняють:

1. Постріл в притул (повний притул, неповний притул);

2. Постріл з близької відстані;

3. Постріл з далекої відстані.

Основні сліди пострілу - виникають від безпосередньої дії на перешкоди. В результаті виникають пробоїни (наскрізні чи сліпі отвори), вм'ятини (в твердих предметах), відколи і відщепи (в дереві, на крихких перепонах), які являються слідом рикошету.

В районі вхідного отвору можна побачити поясок обтирання, а на шкірі тіла поясок осадніння.

Додаткові сліди - виникають від взаємодії факторів, що супроводжує близькому пострілу - це динамічна і термічна дія газів, які виникають під час пострілу в каналі ствола, відкладення копоті і незгорілих порошинок, відкладення продуктів змазки каналу ствола.

Є три види визначення вхідного отвору:

1. Відсутність (дефект) невеликої ділянки поверхні - це коли куля, проходячи через перепону, вибиває частину предмета і відносить його в кульовий канал (в середині пробоїни).

кщо в якливість доступу, тощо);000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000

В сухому дереві, фанері, картоні, залізному листі розміри дефекту відповідають діаметру кулі. В крихких речовинах (скло, цегла) вони більшого діаметру. Дефект може бути погано або зовсім невиразним при попаданні кулі в пластичний матеріал (гума, свіжа кора дерева).

2. Друга ознака вхідного отвору - поясок обтирання, він являє собою кільце темного кольору (темно-сірого, чорного) по периферії отвору. Це мікрочастинки металу самої кулі, продукти пострілу і порохової копоті, які куля приймає на свою поверхню, проходячи по каналу ствола.

3.Ознака вхідного отвору - вивертання його країв в напрямку кулевого каналу; в склі - воронковидний отвір; в листовому металі - вгинання країв до напрямку польоту кулі і т. д.

Ознаками вхідного отвору являються і додаткові сліди опалення копоті, порошинки, розриви тканини, сліди змазки каналу ствола навколо вхідного отвору у вигляді дрібноточкових бризок маслянистої речовини.

Орієнтуючись на вищенаведені ознаки можна визначити дистанцію пострілу. Знаючи дистанцію ми можемо відкинути версію нещасного випадку або самогубства і навпаки - підтвердити версію про вбивство. Відшукуючи сліди дії дробу, враховують дані про приблизну дистанцію пострілу і про можливу площу попадання дробу. Виявлені місця попадання фіксують на схемі і в протоколі. Виміряється діаметр кола і відстань між сусідніми дробинами. Підраховується загальна кількість слідів від дробу. Потім слід фотографують. Дріб виймається, описується і вилучається. По слідам дробу визначають дистанцію дальнього пострілу. Справа в тому, що дробовий заряд до трьох метрів летить компактною масою, а потім розсіюється. Знаючи калібр рушниці і спосіб спорядження патрону по осипу можна приблизно визначити дистанцію пострілу. Але більш точні дані може дати експерт використовуючи експериментальну стрільбу з тої самої зброї і тими самими боєприпасами.