- •1) Предмет та завдання курсу “Історія української культури”.
- •2) Сутність культури, її структура, функції та характерні ознаки.
- •3) Антропогенез на території України.
- •4) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •5) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •6) Культура скіфсько-сарматського часу.
- •7) Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я.
- •8) Культура східних слов’ян дохристиянської доби: ремесла, побут, звичаї, релігійні вірування.
- •9) Культура Київської Русі: писемність, освіта, наукові знання.
- •Писемність
- •10) Архітектура і образотворче мистецтво України-Русі.
- •11) Фольклор, літописання і література Київської Русі.
- •12) Утвердження християнства та його вплив на розвиток культури України-Русі.
- •13) Культура Галицько-Волинської держави.
- •14) Вплив ідей Відродження і Реформації на українську культуру.
- •15) Розвиток освіти в Україні в другій половині XIV - першій половині XVII ст.: православні, католицькі, протестантські школи.
- •16) Розвиток освіти і наукових знань (друга половина XIV - перша половина XVII ст.): Острозька слов‘яно-греко-латинська академія, братські школи, Києво- Могилянська колегія.
- •17) Острозька слов‘яно-греко-латинська академія.
- •18) Братства та братські школи.
- •Рівень освіти
- •19) Києво-Могилянська колегія.
- •20) Києво-Могилянська академія та Львівський університет.
- •21) Берестейська церковна унія (1596 р.) та її наслідки для розвитку культури.
- •Освіта та наука
- •28) Розвиток освіти та науки за часів Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.). Друкарство.
- •29) Українське козацьке бароко.
- •30) Українське козацьке барокко у літературі: поезія, проза, драматургія, козацькі літописи.
- •31) Українське козацьке барокко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32) Іван Мазепа як меценат та культурний діяч.
- •33) Діяльність філософа і письменника г.С.Сковороди.
- •34) Історичні твори. Літопис Самовидця, літописи Григорія Грабянки і Самійла Величка.
- •35) Музична культура та театр за часів Гетьманщини (друга половина XVII -
- •37) Розвиток освіти і науки в Україні в хіх ст. Освіта
- •38) Становлення історії як науки: д. Бантиш-Каменський, м. Максимович, м. Костомаров, п. Куліш, в. Антонович, м. Грушевський.
- •40) Кирило-Мефодіївське братство.
- •41) "Руська трійця".
- •42) Громадівський рух.
- •43. Українська література хіх ст. Т.Г. Шевченко.
- •44) Розвиток образотворчого мистецтва в Україні в хіх ст. Живопис.
- •45)Розвиток українського театру в хіх - на початку хх ст. Видатні діячі сцени.
- •46. Архітектура України хіх ст.
- •47)Національно-культурне відродження в Західній Україні в хіх ст.
- •48)Скульптура, живопис, графіка в Україні в хіх ст.
- •49) Музична культура в хіх- на початку хх ст.
- •50) Репресивні заходи царського уряду проти української культури в хіх ст.
- •51)Роль «Просвіт» та нтш в духовному відродженні українського народу в кінці
- •52)Українське меценацтво в хіх - на початку хх ст.
- •53)Український авангард та його особливості.
- •54)Національно-культурна політика і духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.
- •55)Національно-культурна політика у Радянській Україні. Українізація
- •56)"Український ренесанс" та Розстріляне відродження.
- •Історичні передумови
- •57)Досягнення і втрати в розвитку освіти і науки України в 1920-30-х рр.
- •58)Розвиток української літератури в 1920-х роках.
- •59)Драматургія і театр в Україні в 1920-30-х рр. (м.Куліш, і.Кочерга, л.Курбас, п.Саксаганський, а.Бучма та ін.).
- •60)Становлення кіномистецтва в Україні. О.Довженко - кінорежисер, драматург, письменник.
- •61)Архітектура і монументальний живопис України в 1920-30-х рр. Школа м.Бойчука.
- •62)Розвиток культури на західноукраїнських землях в в 1920-30-х рр.
- •63)Освіта на західноукраїнських землях в 1920-30-х рр.
- •64)Українська культура і наука в роки іі світової війни (1939-1945 рр.).
- •65)Внесок діячів науки та культури України в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •66)Культурне життя в Україні у другій половині 1940-х на початку 1950-х рр.
- •67) Розвиток науки в повоєнне десятиріччя в Україні.
- •68)Духовне життя в Україні в 1960-80-х рр. «Шістдесятники».
- •69)Розвиток української культури в 1960-80-х рр. Політика русифікації в Україні.
- •Зародження дисидентського руху
37) Розвиток освіти і науки в Україні в хіх ст. Освіта
Важливим чинником пожвавлення культурного життя став розвиток освіти. У зв'язку з подальшим зростанням потреби в письменних людях і спеціалістах, під впливом революційного руху в Наддніпрянщині мережа початкових шкіл та середніх навчальних закладів, а також учнів у них збільшувалися. Так, протягом 1897-1911 рр. кількість початкових шкіл зросла з 13 570до 18 719. У 1914-1915 рр. в Україні було 26 тис. загальноосвітніх шкіл і понад 60 професійно-технічних училищ, у яких навчалося відповідно 12,5 тис. та 5 тис. осіб. Однак все це далеко не задовольняло потреб населення в освіті: близько 70% його не вміло читати і писати, обсяг і рівень знань набагато відставали від вимог часу, царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання у школах рідною мовою.
Кількість студентів в університетах на початку XX ст. зросла в середньому більш як у два рази. Усього в 1908-1910 рр. в університетах України навчалося близько 12,7 тис. чоловік. Однак уряд обмежив доступ в університети для вихідців з "нижчих" станів, для робітників і селян він залишався практично закритим, на всій території України не було жодного вузу з українською мовою викладання.
Сприятливіші умови для розвитку освіти в українському дусі склалися на західноукраїнських землях. Перед Першою світовою війною у Галичині функціонувало шість українських державних гімназій. У них, а також у 2 510 народних школах українською мовою навчалося 440 тис. дітей. На Буковині в 1911 р. було 216 українських народних шкіл, діяли україномовна державна гімназія та семінарія для дівчат. Доступною для небагатьох залишалася вища школа на західноукраїнських землях. Так, у 1911-1912 навчальному році у Львівському університеті було 5 271 студентів, частка українців серед яких становила 21%. У Львові значного розмаху набув рух за відкриття окремого українського університету. На знак протесту проти гальмування цієї справи 600 українських студентів Львівського університету у 1901 р. організовано залишили навчання.
Наука
Початок XX ст. позначений подальшим розвитком науки в Україні. Багатогранну діяльність проводили наукові товариства. Розгортає свою діяльність Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично перетворилося в академію наук. Очолюване М.Грушевським, НТШ згуртувало навколо себе найбільш відомих науковців України - А.Кримського, Б.Грінченка, В.Гнатюка, І.Франка, К.Студинського та інших. їхні праці друкувалися у "Записках Наукового товариства імені Шевченка", "Збірнику математично-природничої і лікарської секції", "Етнографічному збірник" та інших виданнях товариства. У 1907 р. за ініціативою М.Грушевського на зразок НТШ створено Українське наукове товариство у Києві, яке видавало свої наукові записки та збірники, популярні видання.
Не тільки вітчизняну, а й світову науку збагатили талановиті вчені, які працювали в Україні. Великий внесок у розвиток математики зробили професори академіки В.Стеклов, Д Синцов, С.Бернштейн - засновник Київської алгебраїчної школи, яка досліджувала найважливіший розділ алгебри - теорію груп. Для розвитку фізики і радіофізики багато зробив професор Харківського університету Д. Рожанський - основоположник Харківської школи радіофізики. Розробкою проблем молекулярної фізики і термодинаміки у Львівському університеті займався М.Смолуховський, який своїми працями створив основу для молекулярно-кінетичного обґрунтування другого принципу термодинаміки. Вагомих результатів у фізичній хімії досягнув професор Харківського університету І.Осипов, в органічній хімії - професор Київського університету С.Реформатський. У Львівському університеті питання загальної і фармацевтичної хімії вивчав засновник наукової школи хіміків у Львові Б. Радзішевський, дослідження з фізичної хімії тут проводили С.Толочко, В.Кемула.
Розвиток біології і медицини в Україні пов'язаний з іменами Л .Симиренка та М.Кащенка, які селекціонували та гібридизували рослини, іменем визначного ботаніка-морфолога В. Арнольді - засновника Харківської школи альгологів. Цінні праці професора Київського університету К.Пурієвича з хімічної фізіології рослин, зокрема процесів дихання і фотосинтезу. Епідеміологи і мікробіологи М.Гамалія, Д.Заболотний, патологоанатом і бактеріолог В.Високович та інші багато зробили для подолання таких тяжких хвороб, як чума, холера, тиф, сказ, туберкульоз тощо.