- •1) Предмет та завдання курсу “Історія української культури”.
- •2) Сутність культури, її структура, функції та характерні ознаки.
- •3) Антропогенез на території України.
- •4) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •5) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •6) Культура скіфсько-сарматського часу.
- •7) Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я.
- •8) Культура східних слов’ян дохристиянської доби: ремесла, побут, звичаї, релігійні вірування.
- •9) Культура Київської Русі: писемність, освіта, наукові знання.
- •Писемність
- •10) Архітектура і образотворче мистецтво України-Русі.
- •11) Фольклор, літописання і література Київської Русі.
- •12) Утвердження християнства та його вплив на розвиток культури України-Русі.
- •13) Культура Галицько-Волинської держави.
- •14) Вплив ідей Відродження і Реформації на українську культуру.
- •15) Розвиток освіти в Україні в другій половині XIV - першій половині XVII ст.: православні, католицькі, протестантські школи.
- •16) Розвиток освіти і наукових знань (друга половина XIV - перша половина XVII ст.): Острозька слов‘яно-греко-латинська академія, братські школи, Києво- Могилянська колегія.
- •17) Острозька слов‘яно-греко-латинська академія.
- •18) Братства та братські школи.
- •Рівень освіти
- •19) Києво-Могилянська колегія.
- •20) Києво-Могилянська академія та Львівський університет.
- •21) Берестейська церковна унія (1596 р.) та її наслідки для розвитку культури.
- •Освіта та наука
- •28) Розвиток освіти та науки за часів Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.). Друкарство.
- •29) Українське козацьке бароко.
- •30) Українське козацьке барокко у літературі: поезія, проза, драматургія, козацькі літописи.
- •31) Українське козацьке барокко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32) Іван Мазепа як меценат та культурний діяч.
- •33) Діяльність філософа і письменника г.С.Сковороди.
- •34) Історичні твори. Літопис Самовидця, літописи Григорія Грабянки і Самійла Величка.
- •35) Музична культура та театр за часів Гетьманщини (друга половина XVII -
- •37) Розвиток освіти і науки в Україні в хіх ст. Освіта
- •38) Становлення історії як науки: д. Бантиш-Каменський, м. Максимович, м. Костомаров, п. Куліш, в. Антонович, м. Грушевський.
- •40) Кирило-Мефодіївське братство.
- •41) "Руська трійця".
- •42) Громадівський рух.
- •43. Українська література хіх ст. Т.Г. Шевченко.
- •44) Розвиток образотворчого мистецтва в Україні в хіх ст. Живопис.
- •45)Розвиток українського театру в хіх - на початку хх ст. Видатні діячі сцени.
- •46. Архітектура України хіх ст.
- •47)Національно-культурне відродження в Західній Україні в хіх ст.
- •48)Скульптура, живопис, графіка в Україні в хіх ст.
- •49) Музична культура в хіх- на початку хх ст.
- •50) Репресивні заходи царського уряду проти української культури в хіх ст.
- •51)Роль «Просвіт» та нтш в духовному відродженні українського народу в кінці
- •52)Українське меценацтво в хіх - на початку хх ст.
- •53)Український авангард та його особливості.
- •54)Національно-культурна політика і духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.
- •55)Національно-культурна політика у Радянській Україні. Українізація
- •56)"Український ренесанс" та Розстріляне відродження.
- •Історичні передумови
- •57)Досягнення і втрати в розвитку освіти і науки України в 1920-30-х рр.
- •58)Розвиток української літератури в 1920-х роках.
- •59)Драматургія і театр в Україні в 1920-30-х рр. (м.Куліш, і.Кочерга, л.Курбас, п.Саксаганський, а.Бучма та ін.).
- •60)Становлення кіномистецтва в Україні. О.Довженко - кінорежисер, драматург, письменник.
- •61)Архітектура і монументальний живопис України в 1920-30-х рр. Школа м.Бойчука.
- •62)Розвиток культури на західноукраїнських землях в в 1920-30-х рр.
- •63)Освіта на західноукраїнських землях в 1920-30-х рр.
- •64)Українська культура і наука в роки іі світової війни (1939-1945 рр.).
- •65)Внесок діячів науки та культури України в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •66)Культурне життя в Україні у другій половині 1940-х на початку 1950-х рр.
- •67) Розвиток науки в повоєнне десятиріччя в Україні.
- •68)Духовне життя в Україні в 1960-80-х рр. «Шістдесятники».
- •69)Розвиток української культури в 1960-80-х рр. Політика русифікації в Україні.
- •Зародження дисидентського руху
35) Музична культура та театр за часів Гетьманщини (друга половина XVII -
ст.).
В історії української художньої культури другу половину XVIII ст. називають «золотим віком української музики». У цей період класичних вершин досягає духовна хорова творчість блискучого тріо українських композиторів: М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського. Водночас було здійснено важливий прорив у галузі світських музичних жанрів - опери, симфонії, концерту, сонати, пісні-романсу. Цей кульмінаційний момент готувався поступово упродовж попередніх століть завдяки формуванню основного класичного фонду українського фольклору в усьому розмаїтті йога жанрів, розвитку музичного виконавства та освіти, що зумовило зростання професіоналізму в різних галузях музичної культури. Вокально-хорова та інструментальна музика були невід'ємними складовими тогочасної театральної культури - шкільної драми і вертепу. У театрі, професійній музиці яскраво виявився стиль бароко, а наприкінці XVIII ст. - класицизм.
Епічні пісні, які український народ складав упродовж тривалої боротьби за національне й соціальне визволення, за козацько-гетьманської доби досягли вершин свого розвитку. В думах та історичних піснях народ опоетизував героїчні сторінки вітчизняної історії, образи реальних історичних осіб - гетьманів, козацьких ватажків, народних месників. Серед них такі виняткові особистості, як Дмитро Байда-Вишневецький, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс, Іван Гонта, Нестор Морозенко, Олекса Довбуш, Іван Сірко, Пилип Орлик, Семен Палій, Устим Кармалюк.
Найпоширенішим жанром української музичної епіки були історичні пісні. їх тематика охоплює дві основні сфери: боротьбу козацтва проти чужоземних поневолювачів у часи татаро-турецького лихоліття і гайдамацькі й опришківські антикріпосницькі повстання. На відміну від дум, музиці історичних пісень притаманні маршовість, чіткість куплетно-варіаційної форми, виконання хором без супроводу (переважно чоловіками). З-поміж кращих зразків історичних пісень особливої популярності набула «Ой на горі та женці жнуть», в якій оспівуються реальні історичні герої Петро , Дорошенко та Петро Сагайдачний. Авторство пісні «Засвіт встали козаченьки», ймовірно, належитьМарусі Чурай - напівлегендарній співачці-полтавчанці, чиї твори здобули всенародну любов завдяки глибині почуттів, щирості, чарівності мелодій.
Соціально-побутові пісні - козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, наймитські тощо - відображували професійну спрямованість діяльності українців. У піснях цієї групи переважає тематика соціальної нерівності, несправедливості, тяжкої людської долі. Здебільшого вони розповідають про життєві поневіряння пригноблених представників трудового люду - бурлаків і чумаків, поміщицьких наймитів. Козацькі пісні глибоко ліричні й водночас драматичні. Укріпацьких превалюють сюжети тяжкої долі, лунають гостровикривальні мотиви.
Чумацькі йбурлацькі пісні пронизані тугою за родиною, яку довелося покинути, або, навпаки, - сповнені оптимістичного настрою і чекання майбутньої зустрічі з рідною домівкою (як, наприклад, пісня «Над річкою бережком»).
Українське національно-культурне відродження: поняття та періодизація.
Усявідродженецькадобу ділиться на три основні періоди.
Перший період — шляхетський (дворянський) — pp. 1780-1840
Другий період — народницький— pp. 1840-1880
Третій період — модерністичний — pp. 1890-1914.
Перший з цих періодів прикметний перевагою дворянства козацького походження на Лівобережжі, а польсько-українського шляхетства на Правобережжі. Бо, незважаючи на прийняття цією верствою російської чи польської державно-політичної ідеології, в її надрах продовжував жевріти український територіальний патріотизм а навіть деякі автономістичні тенденції.
У другому періоді, що починається виступом Шевченка і триває до кінця 80-их pp., на провідне місце висувається демократична інтелігенція, яка своєю основною метою ставить «служіння народові». У цім періоді викристалізовується концепція про Україну як «етнічну національність», якої то концепції не зумів знищити російський імперський шовінізм. Але, на нашу думку, цього періоду не можна розглядати як одне суцільне явище, як одну замкнену в собі ланку подій. Хоч головним мотивом діячів цього руху був гін «лицем до народу», було народництво та намагання виявити загальноукраїнську національну концепцію, то в культурному аспекті ввесь цей рух не був народний і не легко було його здійснювати. Цей найдовший щодо часу свого тривання період (пів століття) мав свої внутрішні і різні по своїй природі ускладнення, різні етапи. Іншими словами він по різному проявляв себе в окремих декадах. Значить динаміка його не була однакова. Рямці і можливості його росту були зумовлювані зовнішньополітичними і внутрішньо-українськими умовинами, серед яких доводилось жити і працювати провідним колам відродженецького руху.
У третьому періоді український рух починає проникати від інтелігенції в маси і триває аж до вибуху І. світової війни, яка в історії модерного українства відкриває новий розділ.