- •1) Предмет та завдання курсу “Історія української культури”.
- •2) Сутність культури, її структура, функції та характерні ознаки.
- •3) Антропогенез на території України.
- •4) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •5) Культура первісного суспільства, її пам‘ятки на теренах України.
- •6) Культура скіфсько-сарматського часу.
- •7) Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я.
- •8) Культура східних слов’ян дохристиянської доби: ремесла, побут, звичаї, релігійні вірування.
- •9) Культура Київської Русі: писемність, освіта, наукові знання.
- •Писемність
- •10) Архітектура і образотворче мистецтво України-Русі.
- •11) Фольклор, літописання і література Київської Русі.
- •12) Утвердження християнства та його вплив на розвиток культури України-Русі.
- •13) Культура Галицько-Волинської держави.
- •14) Вплив ідей Відродження і Реформації на українську культуру.
- •15) Розвиток освіти в Україні в другій половині XIV - першій половині XVII ст.: православні, католицькі, протестантські школи.
- •16) Розвиток освіти і наукових знань (друга половина XIV - перша половина XVII ст.): Острозька слов‘яно-греко-латинська академія, братські школи, Києво- Могилянська колегія.
- •17) Острозька слов‘яно-греко-латинська академія.
- •18) Братства та братські школи.
- •Рівень освіти
- •19) Києво-Могилянська колегія.
- •20) Києво-Могилянська академія та Львівський університет.
- •21) Берестейська церковна унія (1596 р.) та її наслідки для розвитку культури.
- •Освіта та наука
- •28) Розвиток освіти та науки за часів Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.). Друкарство.
- •29) Українське козацьке бароко.
- •30) Українське козацьке барокко у літературі: поезія, проза, драматургія, козацькі літописи.
- •31) Українське козацьке барокко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32) Іван Мазепа як меценат та культурний діяч.
- •33) Діяльність філософа і письменника г.С.Сковороди.
- •34) Історичні твори. Літопис Самовидця, літописи Григорія Грабянки і Самійла Величка.
- •35) Музична культура та театр за часів Гетьманщини (друга половина XVII -
- •37) Розвиток освіти і науки в Україні в хіх ст. Освіта
- •38) Становлення історії як науки: д. Бантиш-Каменський, м. Максимович, м. Костомаров, п. Куліш, в. Антонович, м. Грушевський.
- •40) Кирило-Мефодіївське братство.
- •41) "Руська трійця".
- •42) Громадівський рух.
- •43. Українська література хіх ст. Т.Г. Шевченко.
- •44) Розвиток образотворчого мистецтва в Україні в хіх ст. Живопис.
- •45)Розвиток українського театру в хіх - на початку хх ст. Видатні діячі сцени.
- •46. Архітектура України хіх ст.
- •47)Національно-культурне відродження в Західній Україні в хіх ст.
- •48)Скульптура, живопис, графіка в Україні в хіх ст.
- •49) Музична культура в хіх- на початку хх ст.
- •50) Репресивні заходи царського уряду проти української культури в хіх ст.
- •51)Роль «Просвіт» та нтш в духовному відродженні українського народу в кінці
- •52)Українське меценацтво в хіх - на початку хх ст.
- •53)Український авангард та його особливості.
- •54)Національно-культурна політика і духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.
- •55)Національно-культурна політика у Радянській Україні. Українізація
- •56)"Український ренесанс" та Розстріляне відродження.
- •Історичні передумови
- •57)Досягнення і втрати в розвитку освіти і науки України в 1920-30-х рр.
- •58)Розвиток української літератури в 1920-х роках.
- •59)Драматургія і театр в Україні в 1920-30-х рр. (м.Куліш, і.Кочерга, л.Курбас, п.Саксаганський, а.Бучма та ін.).
- •60)Становлення кіномистецтва в Україні. О.Довженко - кінорежисер, драматург, письменник.
- •61)Архітектура і монументальний живопис України в 1920-30-х рр. Школа м.Бойчука.
- •62)Розвиток культури на західноукраїнських землях в в 1920-30-х рр.
- •63)Освіта на західноукраїнських землях в 1920-30-х рр.
- •64)Українська культура і наука в роки іі світової війни (1939-1945 рр.).
- •65)Внесок діячів науки та культури України в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •66)Культурне життя в Україні у другій половині 1940-х на початку 1950-х рр.
- •67) Розвиток науки в повоєнне десятиріччя в Україні.
- •68)Духовне життя в Україні в 1960-80-х рр. «Шістдесятники».
- •69)Розвиток української культури в 1960-80-х рр. Політика русифікації в Україні.
- •Зародження дисидентського руху
33) Діяльність філософа і письменника г.С.Сковороди.
Григорій Сковорода увійшов в історію культури українського народу як видатний письменник-демократ. Його праці є життєдайним джерелом, з якого черпатиме наснагу ще не одне покоління. Ще довго дивуватиме подвиг мислителя, що в глуху добу кріпосництва та релігійних забобонів відважно кинув обвинувачення сильним світу. Заперечував він і споконвічні релігійні істини, стверджуючи: "Природа є першопочаткова всьому причина і саморухома пружина". Творчість Г. Сковороди, його ідеї демократизму та гуманізму знайшли відображення у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, Т. Шевченка, набравши нової сили й змісту. Високо цінили Григорія Савича видатні письменники. Іван Франко писав, що Сковорода був "цілком новим явищем в українській літературі з погляду освіти, широти поглядів і глибини думок". Лев Толстой захоплювався його творами і єдністю життя та проповідуваних ним ідей. Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства. Він був митцем зі своїми власними поглядами на життя. За словами Каменяра, він є найвидатнішим за своєю індивідуальністю поетом у староруській і давній українській літературі на величезному проміжку часу - від автора "Слова о полку Ігоревім" до Котляревського й Шевченка. Як прозаїк Г. Сковорода підвів давню українську прозу до тієї межі, за якою відразу поставала нова українська література. Житія, літописи, проповіді, послання після Сковороди зустрічаються дедалі рідше і в оновленому вигляді. Художня проза Г. Сковороди - це збірник "Басні харковскія". Його байки допомагали в пошуках істини, були спрямовані на викриття суспільних вад, підносили дух громадянської гідності, засуджували самодурство, кар'єризм, чинопочитання.
Григорій Сковорода виступив як новатор у галузі віршової форми. Він вніс у силабічний вірш важливі вдосконалення. В його віршах помітне часте вживання чоловічих рим поряд із загальноприйнятими в старих силабістів жіночими римами, є й вірші виключно з чоловічими римами.
34) Історичні твори. Літопис Самовидця, літописи Григорія Грабянки і Самійла Величка.
Новим явищем в історичній літературі на грані XVII і XVIII ст стали так звані козацькі літописи Самовидця, Григорія Грабянки і Самійла Величка — історіографічні композиції, складені з характеристик видатних діячів, описів важливих подій та епізодів, тлумачень певних періодів політичного життя. Усе це викладалося в формі порічних статей, хронікальних оглядів, більш чи менш докладних розповідей За джерела для них правили особисті спогади, щоденникові записи, свідчення очевидців, літературнітвори, писання інших історіографів. Козацькі літописи і за хронологією освітлюваних явищ, і за змістом, і за формою мають дуже мало спільного з традиційним літописанням і навіть із хроніками XVI – XVII ст Це новий своєрідний жанр історіографічної літератури.
Із козацьких літописів до XVII ст. належить «Літопис Самовидця», який розповідає про події 1648 1702 рр. У формі окремих нарисів автор освітлює причини і найважливіші події «війни Хмельницького», воззєднання України з Росією, епізоди сутичок між козацькою верхівкою і «голотою», міжусобні чвари старшинських партій.
Самовидець створює виразні характеристики діячів свого часу. Особливе місце поміж ними займає яскравий образ Богдана Хмельницького. Автор літопису, виходячи з класових інтересів старшини, неприязно змальовує бунтівну «голоту». Водночас він осуджує моральну й побутову поведінку деяких представників козацької верхівки, намалювавши виразні типи владолюбців, стяжателів та авантюристів. Для Самовидця характерне прагнення до суспільного втихомирення, яке, на його думку, можливе тільки при наявності сильної і твердої державної влади. Він — прихильник нерозривного єднання України з Росією. Змальовуючи події й осіб, Самовидець нерідко вдається до домислу, часто використовуючи при цьому народні перекази. Мова його близька до живої, народної, стиль викладу — простий, без барок-кової кучерявості.
Від першої половини XVII ст. збереглось кілька помітних «иямен-тів», між якими виділяються «Вірші на жалосний погреб… ПетраКонашсви-ча-Сагайдачного» (К-, 1622), написані Касіяном Саковичем. Видатними памятками панегіричної поезії є декламації, присвячені Петру Могилі, насамперед складена києво-печерськими друкарями «Імнологія» (К-, 1630) та «Євхаристиріон» (К., 1632) Софронія Почаського. Серед поетів-панегіри-стів XVII — початку XVIII ст. слід згадати Якова Седовського, Григорія Бутовича, Лазаря Барановича, Івана Величковського, Стефана Яворського.
Адресовані царям., гетьманам, магнатам, церковним ієрархам, панегіричні вірші нерідко мали офіційне феодально-церковне спрямування і бували приправлені лестощами, частково зумовленими залежністю авторів од адресатів, а частково — етикетом. Водночас панегірична поезія давала простір для висловлювання прогресивних суспільно-політичних ідеалів і навіть конкретних вимог від імені тих чи інших кіл до людей, наділених владою і багатством. Характерні вірші Івана Величковського на честь Лазаря Барановича (бл. 1683 р.) та Івана Самойловича (1687). Своєрідним різновидом громадянської політичної поезії були «антипанегірики» — пасквілі, у яких відображалися станові і групові суперечності. Показовий щодо цього віршований пасквіль невідомого поета на гетьмана Івана Самойловича та його синів.