- •Предмет і завдання дисципліни
- •Багатозначність поняття культура
- •Структура культри та її функції
- •Місце української культури в контексті світової
- •Взаємозв’язок матеріальної і духовної культ.
- •Феномен укр..Культури
- •Періодизація укр..Культури
- •Взаємозвязок культури та укр..Сусп.
- •Культуролог.Думка в україні
- •Особливості міфології
- •Первісні форми релігії
- •Досягнення первісної культури
- •Формування культової свідомості
- •Аналіз міфологічних сюжетів
- •Велесова книга
- •Походження укр..Етносу
- •Словянське мистецтво дохр.
- •Трипільська культура
- •Мистецтво скіфів.Звіриний стиль
- •Культура сарматів
- •Мистецтво грецьких міст колоній
- •Цикли культово-звичаєвої обрядовості
- •Народно-календарні звичаї
- •Народно-побутові звичаї
- •Трудові звичаї та обряди
- •Особливості укр..Фольклору
- •Фольклор в укр..Професійному театрі
- •Фольклористика
- •Історичні умови розвитку культ.Київської русі
- •Християнство-культурні процеси
- •Давньоруська архітектура
- •Жанри монументального живоп.Київської русі
- •Іконопис
- •Оздоблення давньоруської книги
- •Давньоруська література
- •Музична і театральна культура.Скоморохи
- •Гуманістичні ідеї відродження
- •Культура галицько-волинської русі
- •Архітектура 14-16ст.
- •Скульптура 14-16ст.
- •Монументальний живопис 14-16ст
- •Музична культура 14-16 ст.
- •Феномен українського козацтва
- •Укр..Культура дохристиянської доби
- •Культура княжої-україни русі
- •Культура за польсько-литовської доби
- •Культура за козацько-гетьманськох доби
- •Українське бароко
- •П.Могила
- •Бароко в архітектурі
- •Г.Сковорода
- •Музика 18 ст.
- •Жанри шкільного театру 18 ст.
- •Ф.Прокопович
- •Жанри шкільного театру
- •Культура в добу національного відродження
- •Стіли мистецтва 19 ст.
- •Живопис 19 ст.
- •Архітектура 19 ст.
- •Феномен Лисенка
- •Багатогранність шевченка
- •Театр укр.Корифеїв
- •Культура 20 ст
- •Напрями модернізму
- •Розстріляне відродження
- •Представники архітектури модерну
- •Авангард в живописі 20 ст.
- •Монументалісти школи Бойчука
- •Реформи вищої школи і болонський процес
- •Нова укр..Література
- •Культура ук. В міжвоєнну і повоєнну добу
- •Мистецтво українського класицизму
- •Козацькі літописи
- •Особливості скульптури 20 ст.
- •О.Довженко
- •Експерименти л.Курбаса
- •Музика 20 ст.
- •Композитори новітньої україни
- •Жанри української естрадної музики
- •Сучасне театральне мистецтво
- •Культура за доби незалежності
- •Література тоталітаризму
- •Історія заборон укр..Мови
- •Ознаки популярної масової культури сучасності
- •Діяльність представників української діаспори
Культура 20 ст
Образотворче мистецтво й архітектура: Як і в попередній період, на початку XX ст. активно працювали художники М. Пимоненко, С. Васильківський, К. Костанді, І. Труш та ін. Наприклад, С Васильківський у 1901-1908 pp. разом з М. Самокишем та М. Беркосом написав для будинку Полтавського земства три монументальні композиції Козак Голота,Вибори полковника Мартина Пушкаря, Чумацький шлях на Ромодан. Справжнім майстром високохудожніх творів у цей час став О. Мурашко. Львівський художник І. Труш найкраще зарекомендував себе в пейзажному, жанровому та портретному живописі.На початку XX ст. в архітектурі поряд з еклектизмом поширився стиль модерн, прихильники якого, відходячи від принципів класичної архітектури, прагнули до логічного, зручного планування, використовували нові залізні конструкції, різноманітні оздоблювальні матеріали ліплення, прикраси з витого заліза тощо. Яскравим його прикладом є Бессарабський критий ринок у Києві. У цьому ж стилі побудовано залізничні вокзали Києва, Львова, Харкова, Жмеринки. Найяскравішими постатями архітектурного. Провідні українські композитори М. Лисенко, С. Людкевич, К. Стеценко та ін. у своїх музичних творах відображали проблеми, сповнені глибокого соціального й громадянського змісту. Усупереч усім труднощам, у зазначений період науковці в Україні досягли значних успіхів у розвитку природничих наук. У Харківському та Київському університетах працювали видатні математики Д. Граве, В. Стеклов.
66
Напрями модернізму
Багатством літературних течій відзначається кінець XIX - - початок XX ст. Вони об'єднані спільною назвою "модернізм" (франц. moderne — сучасний, найновіший). Як конкретно-історичне явище модернізм з'явився у Франції, згодом поширився в інших європейських літературах. У XX ст. він став визначальною особливістю мистецтва. Творчість модерністів має елітарний характер, вона складна для сприйняття, це мистецтво "усвідомлено суб'єктивне". Модерністи виявляють глибоку увагу до підсвідомого у людській психіці. І. Франко, розмірковуючи над відмінністю модернізму від реалізму. У формуванні українського модернізму значну роль відігравало не тільки західне мистецтво, але й "філософія серця", споріднена з філософією життя. Модернізм має багато різновидів. Серед них — символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм, акмеїзм. У розвитку модернізму можна виділити три етапи: декаданс, власне модернізм і авангардизм.
67
Розстріляне відродження
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925–1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію. Представники інтелігенції що належать до «розстріляного відродження» умовно поділяються на кілька груп, обумовлених їхнім життєвим шляхом під час та після сталінських репресій. Першу групу — безпосередніх жертв терору становлять письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто страчені або померли в концтаборах, чи вчинили самогубство перебуваючи за півкроку від арешту. Попри те що більшість з них були реабілітовані ще в кінці 1950-тих років, їхній мистецький чи науковий доробок, як правило, заборонявсь в СРСР й надалі, або принаймні ознайомлення з ним не заохочувалось радянською владою.
68