56

Полтавська державна аграрна академія

Кафедра “Безпека життєдіяльності”

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до самостійної роботи студентів з дисципліни «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

Галузь знань – 0305 Економіка та підприємництво

Спеціальність підготовки: 7.03050901 Облік і аудит

8. 03050901 Облік і аудит

Полтава-2011

Методичні рекомендації розробили

доцент Костенко О.М.

ст. викладач Дрожчана О.С.

Затверджені на засіданні кафедри

протокол № 13 від 23.06. 2011р.

.

Зав. кафедри безпека життєдіяльності,

к.т.н., доцент __________Т.Г. Лапенко

Затверджено на засіданні науково-методичної ради інституту економіки та бізнесу ПДАА напряму підготовки «Облік і аудит»

«____» ______________ 2011р. протокол № ____

ВСТУП

Збереження здоров'я працюючих в нашій крані забезпечується не тільки системою МОЗ, соціально-економічними факторами, але і охороною праці на виробництві. Охорона праці є дієвим механізмом по створенню на виробництві безпечних, сприятливих, науково обґрунтованих умов праці. Це попереджує виробничий травматизм та профзахворювання робітників, оберігає їх сили та здоров'я, впливає на ріст продуктивності праці. Сучасні умови розвитку сільськогосподарського виробництва, нові форми організації та управління, більш досконалі технології та техніка, ріст культури праці вимагають від спеціалістів підвищених вимог до охорони праці. Фахівець економічного профілю повинен володіти методами економічного аналізу стану охорони праці в своїй галузі, вміти розробляти та впроваджувати більш безпечні для здоров'я людей умови праці, проводити економічне обґрунтування системи заходів, які спрямовані на покращання умов праці та підвищення безпеки, знати як усувати виробничі шкідливості та небезпеки і якими шляхами знизити їх несприятливу дію на організм працівника. Ці знання майбутній спеціаліст одержує при вивченні курсу "Охорона праці в галузі".

Мета дисципліни: формуванні у майбутніх фахівців умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання дисципліни: збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Місце дисципліни у навчальному процесі: до навчальних дисциплін, знання яких потрібне студентам для засвоєння курсу « Охорона праці в галузі», належать: фізика, хімія, основи екології, безпека життєдіяльності, суспільно-економічні, загально-технічні дисципліни.

Основні знання та вміння

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри) мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями:

у науково-дослідній діяльності:

• готовність застосовувати сучасні методи дослідження ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах;

• здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.

у технологічній діяльності:

• обґрунтування і розробка безпечних технологій в галузі;

• участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;

• розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві.

в організаційно-управлінській діяльності:

• впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

• здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;

• здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці;

• управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

• впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі.

у проектній діяльності:

• розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.

у консультаційній діяльності:

• надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці;

• готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації.

ІСР №1.

Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

(2 год.)

1.Основні законодавчі акти з охорони праці.

2. Нормативно-правові акти з охорони праці та стандарти.

3. Нормативні акти, що діють у межах підприємства

4. Опрацювання розділу «Охорона праці» у колективному договорі, угоді.

Мета заняття: Ознайомитися з державними нормативними актами з охорони праці, з порядком укладання колективного договору і питаннями в галузі охорони праці, що включаються в нього.

Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. До найважливіших нормативно-правових актів з питань охорони праці відносять нормативні-правові акти про охорону праці (НПАОП). Залежно від сфери дії, нормативні акти діляться на міжгалузеві і галузеві державні нормативні акти про охорону праці та нормативні акти про охорону праці окремих підприємств.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

Необхідно зазначити, що Держнаглядохоронпраці підготував і видав окремою книжкою державний реєстр нормативних актів про охорону праці (Реєстр НПАОП), який містить перелік правил, норм, стандартів та інших документів з питань охорони праці.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі НПАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що Діють в межах підприємства, установи, організації.

Нормативні акти про охорону праці підприємства діють тільки на даному підприємстві. Вони опрацьовуються на підприємстві, затверджуються його керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці на підприємстві та створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

• Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

• Положення про службу охорони праці підприємства.

• Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

• Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

• Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

• Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.

• Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.

• Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.

• Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

• Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.

• Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

• Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

• Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певні категорій лікувально-профілактичного харчування.

• Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інші рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.

• Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Визначений перелік не є повним, а власник може затверджувати нормативні акти про охорону праці, що виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Для опрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства за наказом власника створюється комісія чи робоча група, визначаються терміни, виконавці та керівники. Розробляється план опрацювання нормативного акту, який затверджується власником. Проект нормативного акту підприємства про охорону праці узгоджується зі службою охорони праці цього підприємства та юрисконсультами, з іншими зацікавленими службами, профспілками. Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються у порядку, встановленому власником, якщо інше не передбачено законодавством.

Колективний договір — угода, яку укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Колективний договір укладається відповідно до чинного законодавства (ст.10—20 Гл.2 КЗпП України, ЗУ "Про колективні договори і угоди" та ін.) та узятих сторонами зобов'язань і має на меті регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, а також у структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці;

• забезпечення продуктивної зайнятості;

• нормування оплати праці;

• встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій, доплат, надбавок та інші);

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

• встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

• умов і охорони праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

У колективному договорі можна передбачити додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Колдоговір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладання нового або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. На новостворених підприємствах, в установах, організаціях колективного договору має укладатися у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про заснування їх, якщо реєстрація не передбачена. Договір поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими ними представниками. Щорічно в строки, передбачені колективного договору, сторони, що його підписали, звітують про його виконання.

Завдання: розробити розділ «Умов і охорони праці» у колективному договорі, угоді (на прикладі підприємства).

На основі набутих теоретичних знань студент повинен

знати:

• види державних, міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці;

• види нормативних актів, що діють у межах підприємства;

• види міжнародних нормативних актів, що пов’язані з безпекою праці;

• порядок опрацювання і затвердження нормативних актів;

• вимоги до колективного договору та його зміст.

вміти:

• розшифровувати коди НПАОП;

• розробляти нормативні акти, що діють в межах підприємства;

• розробити розділ «Умов і охорони праці» у колективному договорі, угоді.

Питання для контролю:

1. Назвіть види державних, міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці, розшифруйте їх коди.

2. Назвіть види НАОП, що діють у межах підприємства.

3. Назвіть види міжнародних нормативних актів, що пов’язані з безпекою праці.

4. Назвіть порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з охорони праці.

5. Охарактеризуйте вимоги до колективного договору та його зміст.

Література:

1. Законодавчі та нормативні акти з охорони праці. Том 1. ПДАА, Полтава., 2004.

2. Кодекс законів про працю. Пост. ВРУ від 25.04.94р.

3. Закон України "Про колективні договори і угоди".

4. НПАОП 0.00-4.03-04 «Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 08.06.2004 р. № 151.

5. Федоров М.І., Костенко О.М., Дрожчана О.У. Охорона праці: Нормативні акти і документація з охорони праці, що діє у межах підприємства. Том 2. –Полтава: ПДАА, 2004.

6. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. Київ, 2003.С.94-119.

7. Жидецький В.П. Основи охорони праці. Львів, 2006, с34-38

8. Федоров М.І., Лапенко Т.Г., Дрожчана О.У. Охорона праці в галузі. –Полтава:ПДАА, 2005. С. 35-41.

ІСР № 2.

Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій.

(2 год.)

1. Мета та основні параметри Плану.

2. Аналітична частина плану: аналіз небезпеки підприємства (об’єкта).

3. Оперативна частина ПЛАС

Мета заняття: Ознайомитися з порядком розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), вимогами до їх складу, змісту та форми, процедури затвердження й перегляду ПЛАС.

Потенційно небезпечні підприємства, а також підприємства, що мають потенційно небезпечні об'єкти (ПНО), повинні розробляти плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій (ПЛАС).

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.

План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій - нормативний документ, який містить заздалегідь розроблену систему узгоджених дій, які виконуються працівниками підприємства, аварійно-рятувальними та іншими службами при виявленні загрози чи виникненні аварійних ситуацій і аварій;

ПЛАС розробляється підприємством або відповідними організаціями під керівництвом головного інженера (технічного керівника) або іншої особи, яку визначає керівник (власник) підприємства своїм наказом, і затверджується керівником (власником) підприємства.

ПЛАС погоджується з відповідними територіальними органами Держгірпромнагляду та МНС, а для аварій на рівні "В" - з територіальними підрозділами органів виконавчої влади та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

ПЛАС розробляється відповідно до прогнозованих аварійних ситуацій та аварій на підприємстві і повинен охоплювати всі джерела небезпеки, визначені при ідентифікації ПНО або об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) та відповідно до переліку виробництв (цехів, дільниць) і окремих об’єктів, що розглядаються, і за певних обставин можуть ініціювати виникнення аварійної ситуації та аварії (НС). У аналітичній частині визначаються рівні можливих аварій (НС). Крім того, при складанні ПЛАС необхідно враховувати можливі порушення виробничих процесів, пов`язані з відключенням електроенергії, припинення подачі газу тощо

Технічні засоби і матеріали, передбачені у ПЛАС для здійснення заходів з рятування людей та ліквідації аварій (аварійних ситуацій), повинні бути в належному стані і необхідній кількості та розташовані у місцях, які відображені у ПЛАС.

ПЛАС переглядається кожні 5 років.

ПЛАС складається:

• з аналітичної частини, яка розробляється для всього підприємства, з відповідними додатками

• оперативних частин, які розробляються по кожному рівню аварії на кожну небезпечну технологічну дільницю, будівлю, де використовуються (зберігаються, переробляються) небезпечні речовини або відбуваються небезпечні виробничі процеси, пов`язані з можливим вибухом, пожежею, утворенням зон небезпечного забруднення, розповсюдженням у повітрі парів небезпечних хімічних (отруйних) речовин (у залежності від масштабу аварії вони можуть бути для трьох рівнів: А, Б, В), з відповідними додатками;

• наказ по підприємству "Про призначення відповідальних керівників робіт і створення штабу з локалізації та ліквідації аварій на підприємстві";

• лист підприємства до начальника територіального підрозділу МНС України стосовно погодження переліку виробництв, для яких розробляється ПЛАС;

• лист підприємства до начальника територіального підрозділу МНС України стосовно призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• лист начальника територіального підрозділу МНС України стосовно призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• перелік об’єктів, для яких розробляється ПЛАС, погоджений територіальними органами Держгірпромнагляду та МНС України;

• призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• рішення Міського голови (Голови відповідної адміністрації) про призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• інші додатки та документи, необхідні для забезпечення виконання ПЛАС під час аварії, які не входять до складу аналітичної та оперативних частин.

Кожна частина ПЛАС повинна мати титульний лист з підписами осіб, їх розробляють, погоджують і затверджують.

Завдання: розробити або удосконалити один з елементів плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій чи аварій.

На основі набутих теоретичних знань студент повинен

знати:

• порядок розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вимоги до їх складу, змісту та форми, процедуру затвердження й перегляду ПЛАС;

• небезпечні чинники та їх вплив на персонал підприємства, будівлі та технологічне обладнання;

• технічні засоби і матеріали, передбачені для здійснення заходів з рятування людей та ліквідації аварій;

• вимоги до розроблення аналітичної та оперативної частини ПЛАС;

• обов'язки власника (керівника) підприємства щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

вміти:

• проводити аналіз небезпек підприємства (об'єкта) на основі докладного розгляду його стану згідно з вимогами міжгалузевої і галузевої нормативної документації

• прогнозувати сценарії виникнення аварій та масштаби їх наслідків;

• визначати дії персоналу підприємства й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку.;

• розробляти першочергові заходи, спрямовані на запобігання та попередження виникнення аварії, її розвитку, рятування людей, ліквідацію аварії, узгодження дій персоналу на початковій стадії виникнення аварії та порядок їх взаємодії під час ліквідації аварії.

Питання для контролю:

1. Назвіть порядок розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вимоги до їх складу, змісту та форми, процедуру затвердження й перегляду ПЛАС.

2. Назвіть вимоги до розроблення аналітичної та оперативної частини ПЛАС.

3. Наведіть типову схему постадійного аналізу умов виникнення і розвитку аварій.

4. Назвіть перелік виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць) і окремих об'єктів, для яких розроблюється ПЛАС.

Література:

1. НПАОП 0.00-4.33-99 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Наказ Держнаглядохоронпраці від 17.06.1999 р. № 112.

2. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 15 травня 2003 року № 762-ІV.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 “Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки”.

4. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів, затверджене наказом МНС України від 06.11.2003 р. № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2003 за № 1238/8559.

5. Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів, затверджена наказом МНС України від 23.02.2006р. № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за N 286/12160.

6. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посібник. –5-те вид., допов. І перероб. К.: Університет «Україна», 2011. –С.145-148.

ІСР № 3.