Щодо інших наведених теорій, то вони вивчають відповідні проблеми детальніше, розкриваючи власні процеси, закономірності та ін. Тобто, вивчаючи проблеми соціології праці й управління, спеціаліст може здобути, наприклад, загальну уяву відносно трудового колективу, його специфіки як соціального інституту та соціальної спільності, видів, структури. Але, коли треба здобути більш детальну інформацію про специфіку трудового колективу, потрібно звернутися до такої спеціальної соціологічної теорії, як соціологія трудового колективу.

Таке становище соціології праці й управління випливає з того, що серед соціологічних теорій середнього рівня виділяються теорії різного рівня ієрархії, тобто теорії, так би мовити, "елементарні'¹, що вивчають окремі соціальні процеси чи явища, і "міжгалузеві", які поєднують певну сукупність "елементарних". Це стосується не лише соціології праці та управління. Наприклад, поряд із політичною соціологією чи політологією, існує ряд таких галузевих наук, як політична історія, політична психологія, соціологія політичних партій і рухів, соціологія еліти, теорія міжнародних відносин та ін. Така ж ієрархія існує між економічною теорією та рядом конкретних економічних дисциплін.

Дещоосторонь від циклу соціологічних дисциплін, про які йшлося вище, "розташований" предмет економічної соціології. Економічна соціологія (на відміну від вищезгаданих) виникла на "перехрещенні" економіки та соціології праці, її предмет - соціальний механізм розвитку економіки, під яким розуміють сталу систему поведінки і свідомості соціальних груп в економічній сфері, а також їх взаємодію у цій галузі між собою і державою. Тому до економічної соціології звертаються коли вивчаються найскладніші проблеми взаємодії соціальної та економічної сфер суспільства.

♦ Соціологія праці й управління охоплює надзвичайно широке коло проблем праці, але розглядає їх через призму людського чинника, тобто через ті соціальні процеси, соціально-трудові відносини, інтереси різних соціальних верств, що виникають у процесі праці. Соціологія взагалі вивчає найбільш загальні та складні соціальні процеси, розглядає їх комплексно, тобто предмет соціології праці й управління не перекривається предметами ніяких інших дисциплін, він тільки взаємодіє з ними.

7.3. Соціологія праці й управління і менеджмент

При розгляді взаємозв'язку соціології праці та управління з іншими науками про працю виникає ще одна важлива й актуальна проблема. Йдеться про менеджмент, його розгортання та впровадження в умовах переходу нашої країни до ринку. Причому тут ми маємо на увазі не своєрідну "моду" на менеджмент, а реальне співвідношення соціології праці та управління і менеджменту, предмети яких, безумовно, у деяких аспектах збігаються.

Як вже зазначалося, першим спробував обгрунтувати головні засади наукового менеджменту американський інженер Ф.-В. Теіікор.

Система Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов'язків управляючих менеджерів.

Уточнимо, що ж розуміють нині під менеджментом. Менеджмент (від англ. "тападтепі" - управління, керівництво). Сьогодні менеджмент трактують:

3> як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічніш спосіб життя у ринковому суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу життя у суспільстві

розвинутого соціалізму, чому ми так важко і звикаємо до оточуючих нас нових реалій);

Ряк сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;

> як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним

виробництвам. У цьому плані виділяють два рівні менеджменту. З одного боку, це загальні теорії соціального управління, які по суті є ні чим іншим, як іагальними політико-економічними чи еоціально-філософськими концепціями (наприклад, теорії рево.тюції менеджерів, постін дустріатьного суспільства, наукового менеджменту, менеджменту людських відносин га ін). З другого боку, це прикладні теорії організації й управління, тобто спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та вдосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи 'гуртки якості").

Характерною рисою менеджменту як науки є плюра^зм методологічних підходів, установок, розробка різних засобів, прийомів, способів управлінського виливу без суворої орієнтації на якусь загальну теорію. Тут увага здебільшого приділяється прикладним соціологічним та психологічним дослідженням. Тому менеджмент часто і пов'язують з такими дисциплінами, як соціологія праці й управління прикладна соціологія, психологія праці та ін.;

>- як своєрідне мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом і практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної

Кваліфікаціїменедж'вра. Тобто йдеться про формування у менеджерів і застосування ними на практиці яки-хось загальних принципів, методів, прийомів управління, придатних для будь-якої організації (визначення цілей та завдань управління: поділ завдань на окремі операції; розподіл робіг.пошук адекватної мотивації до праці; прийняття ефективних рішень та їх реалізація тощо).

Таким чином, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й управління, і одного боку, і менеджмент)' - з другого, то мається гга увазі третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління).

А тепер поставимо таке запитання: як співвідносяться предмети соціології праці й управління і менеджменту? Чи дійсно менеджмент поглинає всі проблеми, якими займається соціологія праці й управління^ Відповідь на це запитання не може бути простою, тому що в нас впровадження менеджменту тільки починається (причому на фоні недостатньо розвинутої соціології праці й управління). Щодо США га інших країн, то там ніколи не було жорстких кордонів між суміжними науками. Однак і гам ця проблема існує і деякі вчені навіть вважають, що соціологія праці як самостійна наука не конституювалася на Заході, існує всередині чи між іншими дисциплінами.

Відміна нашої ситуації від ситуації на Заході полягає не в тому, що гам соціологія праці й управління (індустріальна соціологія), з одного боку, і менеджмент — з другого, конституювалися як різні наукові дисципліни, а в тому, що і індустріальна соціологія, і менеджмент там реально існують та мають порівняно тривалу історію розвитку. Так, соціологія праці розвивається на Заході понад сторіччя, виникла задовго до менеджменту, у її межах були здійснені досить глибокі дослідження соціальних проблем праці (роботи Ф.Тейлора, Е.Мейо га ін.). Щодо вітчизняної соціології праці, го ії розвиток не був перманентним, постійно стримувався різноманітними ненауковими чинниками (наприклад, у період культу особи).

Крім того, менеджмент, що існує на Заході як могутній соціальний інститут, за яким стоять великі монополії і корпорації, не міг виникнути у нас із загальновідомих причин. Однак навіть незалежно від розвитку соціології праці й управління (це. наприклад, у США головним чином академічна дисципліна, представники якої теоретично вивчають проблеми праці або займаються соціоінженерною діяльніспо на виробниціві). проблеми менеджменту, управління виробництвом там розвивалися.

Таким чином, у нас нині склалася така ситуація, що треба наздоганяти Захід, паралельно і швидко

розвивати соціологію праці й управлінця і менеджмент Тому важливо чі гко розмежувати їх предмета. Перша вивчає соціальні проблеми праці, соціальні інститути, соціально-трудові відносини і процеси, соціальне управління; другий є міждисциплінарним підходом до управління виробництвом.

•5>Якіцо тепер розглянути предмети цих наук сумісно, то можна зробити такі висновки. Менеджмент, по-перше, пов'язаний лише з проблемами управління виробництвом (звичайно, у нанширшому плані), по-друге, розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.

%Соціологія праці й управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо. По-друге, коли вона розглядає проблеми управління, вона це робить, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціальною управління. ♦Таким чином, предмети соціології праці та управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у відносинах підпорядкованості. Тобто, коли чіткіше визначити співвідно­шення соціології праці й упраатінітя і менеджменту, то йдеться у випадку з соціологією про соціологічні основи, підвалини менеджменту. Очевидно, вони повинні вивчатися паралельно з економічними, організаційними, психологічними, правовими та іншими підвалинами менеджменту, які потім інтегруються у комплексний, менеджерський підхід до управління виробництвом. Виходячи з цього, зрозуміло, що соціологія праці й управління і менеджмент повинні розвиватися е<рекгивно, швидко і паралельно. Причому розпиток першої повинен дещо випереджати розвиток друаіго, оскільки його принципи, методи, форми, якщо їх переносити із західної практики, не завжди можуть давати і дають відповідний ефекг, і це цілком зрозуміло, бо специфіка соціальнігх процесів, тобто основа менеджменту, в нас дещо інша, відрізняється від західних традицій, західного менталітету тощо.

♦ Отже, соціологія праці й управління вивчас загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент, використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними, організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

суттєво і ер:

Резюме

І. Соціологія праці та управління - галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчас юконаиірності формування, функціонування і розвитку соціальних спільнот, інститутів у сфері праці, соціально-трудових відносин та процесів та управління ними

2. Соціологія праці та управління тісно взаємодіє з такими науками про працю, як економіка праці, трудове право, інженерна психологія, наукова організація праці, фізіологія та психологія праці, гігієна прщі, промислова соціологія, економічна соціологія, соціологія організацій, соїцачогія трудового колективу та ін., але предмет соціологія праці та управління не перекривається предметами ніяких інших дисциплін; він тільки перехрещується, взаємодіє з ними.

3. Соціачогія праці тауправління є найважливішою соціачогічною основою, підвалиною менеджменту - міждисциплінарної дисципліни, яка коміьчексно вивчає проблеми управління виробництвом, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, політичні, правові, психологічні та інші підходи. На відміну від менеджменту, соціачогія праці тауправління розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а йметодологічні й інші аспекти цЬункціонування і розвитку соціальних утворень у сфері праці й пов язані з ними процесами та явшцамн. Причому проблеми управління виробництвам вона розглядає, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, ттористовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.

4. Основними завданнями вивчення студентами соціології праці й управління є узагальнення та систематизація усієї сукупності знань, що відкриті у межах цієї науки, забезпечення найвищого рівня підготовки майбутніх фахівців, формування у них системи соціологічних і управлінських знань та навиків