Ступеневе призначення антиангінальних препаратів хворим на стабільну стенокардію в амбулаторний умовах.

Сту-пінь	Характер і об‘єм антиангіальної терапії	Функціон.клас стенокардії
		I	II	III	IV
1.	Монотерапія: а) нітрати б) β-адреноблокатори в) антагоністи кальцію	– – –	+ + +	– – –	– – –
2.	Поєднання 2 препаратів: а) нітрати + β-адреноблокаторів б) нітрати + антагоністи кальцію в) β-адреноблокаторів + антагоністи кальцію	– – –	+ + –	+ + +	– – –
3.	Поєднання 3 препаратів і більше: а) нітрати+ β-адреноблокаторів + антагоністи Са б) те саме + серцеві глікозиди + діуретики	– –	– –	+ –	+ +

Нітрати можна замінити корватоном, а бета-адреноблокатори -кордароном.

За умов неефективності протягом одного тижня лікування на вибраній "сходинці" переходять на наступну, більш високу.

Під час оцінки ефективності лікування нестабільної стенокардії важливими є пам'ятати, що ця фаза у перебігу ІХС характеризується не тільки яскравими клінічними проявами важкої ішемії міокарда, але й високим ризиком розвитку гострого ІМ та його ускладнень, включаючи раптову серцеву смерть.

Принципи реабілітації при іхс

Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомогає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення.

Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів - запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування, довготривале матеріальне утримання інвалідів.

Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря реабілітація проводиться й іншими фахівцями: соціологом, психологом, педагогом, юристом.

Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії.

Необхідність реабілітації у колективі. Проходження реабілітації разом з іншими хворими чи інвалідами формує у пацієнта почуття члена колективу, морально підтримує його, нівелює дискомфорт, пов'язаний з наслідками захворювання.

6. Повернення хворого чи інваліда до активної праці - є основною метою реабілітації. її досягнення робить людину матеріально незалежною, морально задоволеною, психічно стійкою, активним учасником громадського життя.

До засобів реабілітації належать: психотерапевтичний вплив, медикаментозна корекція, кінезотерапія, фізіотерапія, масаж, трудотерапія, санаторно-курортне лікування, музикотерапія, фітотерапія, аеротерапія, хореотерапія, мануальна терапія.

Відповідно з рекомендаціями ВООЗ, процес медичної реабілітації поділяють на три послідовні фази: госпітальну (відновлювального лікування), санаторну (реадаптації), поліклінічну (диспансерне обстеження). В рамках кожної з цих фаз вирішуються конкретні задачі і об‘єм реабілітації. При цьому залежно від того, які завдання поставлені перед кожною із фаз реабілітації, визначається її тривалість і організаційна структура.

Працездатність хворих на ІХС визначається наступними провідними клініко-функціональними і соціальними факторами:

· клінічною формою захворювання, функціональним класом стенокардії, толерантністю до фізичного навантаження, ступенем ураження коронарного русла, станом скорочувальної спроможності серцевого м'яза і гемодинаміки;

· освітою, фахом, спеціальністю, кваліфікацією, характером праці, його режимом та умовами виробничого середовища, віддаленістю місця роботи від місця проживання, працеспрямованістю хворого.

Хворим на ІХС незалежно від стану коронарного кровотоку і гемодинаміки абсолютно протипоказаними є наступні види діяльності:

· робота, що пов'язана з постійним або епізодичним значним фізичним навантаженням протягом робочого часу. з енергоємністю більшою за 5,0 ккал/хв (робота вантажника, сталевара та ін);

· робота, що пов'язана з обслуговуванням діючих електротехнічних установок і потенційною небезпекою для оточуючих у випадку раптового припинення роботи (водії, диспетчери залізниці, аерофлоту та ін.);

· робота на висоті і в екстремальних умовах;

· робота, що пов'язана з впливом токсичних речовин, особливо судинних або нейротропних отрут (тютюнова промисловість, контакт зі свинцем, бензином, оксидом вуглецю та ін.).