tec_metoda
.pdfРозглянемо закон Ома в символічній формі запису для елементів кола гармонічного струму (рис. 3.15).
R |
I L |
L |
IC |
C |
|
|
|
||
|
|
|
U |
|
I |
|
U L |
|
C |
|
|
|
Рисунок 3.15
Якщо u(t) U , i(t) I
(за теоремою про лінійне перетворення), то
U IR .
Це закон Ома в символічній формі.
uL LiL
U L j LI L jX L I L .
(за теоремою про похідну)
Закон Ома:
U |
|
|
|
jX L . |
|
I |
||
|
|
|
|
|
1 |
|
t |
|
uC |
|
|
|
|
|
iC dt |
|
|
|
C |
|||||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
1 |
|
|
||
U C |
|
|
j |
|
I C |
||
|
|
|
|
C |
|||
|
|
1 |
|
|
|
|
|
j |
|
C |
I C |
|
jX C I C . |
||
|
|
|
|
|
|
(за теоремою про інтегрування)
|
|
|
|
Закон Ома: |
U |
jXC . |
|
I |
|||
|
|
На рис. 3.16 наведені векторні діаграми напруг і струмів відповідно для опору, індуктивності та ємності.
+j |
|
+j |
|
|
|
|
+j |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
I |
|
|
|
U L |
|
|
|
|
|
|
|
|
+1 |
|||
|
U |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
I |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
+1 |
|
|
I L |
+1 |
|
|
|
|
UС |
С |
|||||
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 3.16
91
3.3.4 Послідовне з'єднання R, L, C
Послідовне зєднання R, L, C елементів зображене на рис.
3.17.
a |
R |
L |
C |
b |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
I |
|
|
|
|
|
U R |
U L |
UC |
|
|
|
унок 3.17 |
|
|
|
Рисунок 3.17 |
|
|
За II законом Кірхгофа
uab (t) uR uL uC .
Представимо напруги у вигляді комплексних амплітуд:
|
uR |
|
|
U R |
|
IR; uL |
U L |
|
|
I jX L , |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
uC |
|
|
U C |
|
|
jIX C . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На підставі теореми про суму |
|
|
jX C |
|
|
|
|
||||||||||
U ab |
U R |
U L |
UC |
|
I R jX L |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
I R j X L |
X C |
|
I Z, |
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
де Z –комплексний опір кола. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
На підставі теореми Ейлера |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j arctg |
X L |
|
XC |
|
|
|
|
j |
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|||||
|
|
X L |
X C |
e |
|
R |
. |
||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||
Uab |
IZe |
|
I R |
|
|
|
|
|
Повний опір дорівнює модулю повного комплексного опо-
ру:
Z R2 X L X C |
2 , |
аргумент повного комплексного опору дорівнює різниці фаз на-
пруги й струму |
|
|
arctg |
X L X C |
. |
|
|
|
u |
i |
|
|
|
||||
|
|
|
R |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Комплексний опір можна подати у вигляді |
|
||||||
|
Z |
Ze j |
|
Z cos jZ sin |
R |
jX , |
||
де |
R – дійсна частина комплексного опору, |
називається ак- |
||||||
тивним опором, R |
Z cos |
; |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
92 |
|
|
|
|
X – уявна частина комплексного опору, називається реак-
тивним опором, X Z sin |
|
|
X L |
XC . |
|
|
|
|||||||||
|
Таким чином, закон Ома у загальному вигляді |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
U |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
I |
|
|
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(3.36) |
|||
|
|
|
|
|
|
Z |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
де |
Z може |
представляти, |
|
зокрема, |
|
що випливає для опору |
||||||||||
Z |
R , |
для |
|
індуктивності |
|
Z |
jX |
L |
X |
L |
e j90 , для ємності |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Z |
jX |
C |
X |
C |
e j90 . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Уведемо поняття комплексної провідності |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
1 |
|
|
Y . |
|
|
|
|
(3.37) |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
Z |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для розглянутого кола побудуємо векторну діаграму струмів і напруг. Оскільки для всіх елементів загальним є струм, вектор струму виберемо як вихідний вектор, направивши його за дійсною віссю (рис. 3.18).
+j |
|
|
|
|
|
> 0 |
+j |
|
|
U |
|
|
|
|
|
|
|
U L |
|
U C |
|
|
|
|
L |
|
|
< 0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
U ab |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
I |
U R |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
U R |
+1 |
|
|
|
|
|
|
|
+1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
I |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
U |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
U ab |
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
Рисунок 3.18 |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
Можливі три режими роботи такого кола: |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
X L |
|
X C – індуктивний режим, |
|
|
0 ; |
|
|||||
|
|
|
X L |
|
X C – резонанс напруг, |
0 ; |
|
|
|
|||||
|
|
|
X L |
|
X C – ємнісний режим, |
0 . |
|
|
|
Кут (різниця початкових фаз напруги та струму) визначається кутом повороту вектора струму до вектора напруги за найкоротшим шляхом: якщо поворот визначається проти годинникової стрілки, то 0 (відстаючий струм), інакше – 0
93
(випереджальний струм). Як бачимо з наведених вище формул, характер кола визначає більший реактивний опір.
3.3.5 Паралельне з'єднання R, L, C
Нехай до кола, що складається з паралельного з'єднання R, L, C елементів (рис. 3.19), прикладена напруга uab Um sin t ,
якій відповідає U ab . Визначимо струми у всіх гілках.
a |
I |
|
|
U ab |
I R |
I L |
IC |
R |
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
C |
|
|
|
|
b
Рисунок.33.19.19
За I законом Кірхгофа миттєве значення струму i(t) iR (t) iL (t) iC (t) .
Згідно з теоремою про суму
i(t) I I R I L IC .
Застосуємо для кожної гілки закон Ома у комплексній
формі:
|
|
|
uab |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
iR |
I R |
|
Uab |
, |
|
|
|
|
|
||
|
|
R |
R |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
U ab X C , |
||||||||
iC |
Cuab |
IC |
C j U ab |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j |
|
|||
|
1 |
t |
|
|
|
|
|
|
|
||||
i L |
uab dt |
I L |
U ab |
|
|
j |
U ab |
. |
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
L |
|
|
|
j L |
|
|
X L |
Тоді
94
|
|
|
|
|
1 |
|
1 |
1 |
|
|
I I R |
I L |
IC |
U ab |
R |
j |
X L |
|
X C |
U ab Y , |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де Y – повна комплексна провідність:
Y |
1 |
j |
1 |
|
|
1 |
|
|
|
G |
|
j BL |
BC ; |
(3.38) |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
R |
X L |
|
X C |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
активна провідність G |
|
1 |
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
індуктивна провідність BL |
|
1 |
|
|
|
|
1 |
; |
|
|
||||||||||||||
|
X L |
L |
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
ємнісна провідність BC |
1 |
|
|
|
|
C . |
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
X C |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
На підставі формули Ейлера |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j arctg |
BL BC |
|
(3.39) |
||||
|
|
|
j |
|
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
Y |
Ye |
|
G |
BL |
e |
|
|
|
|
G |
. |
|||||||||||||
|
|
|
BC |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Дійсна частина комплексної провідності G |
Y cos нази- |
вається активною провідністю, уявна частина комплексної про-
відності B Y sin називається реактивною провідністю.
Для розглянутого кола побудуємо векторну діаграму струмів і напруг. Оскільки для всіх елементів загальним є на-
пруга Uab , вектор напруги виберемо як вихідний вектор, направивши його по дійсній осі (рис. 3.20).
+j |
|
|
IC |
|
|
I L |
< 0 |
+j |
|
|
IC |
|
|
|
> 0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
I |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
I R |
|
|
|
U ab |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+1 |
|
|
|
U R |
|
|
|
|
+1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Uab |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
I |
|
|
|
|
I L |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 3.20 |
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Можливі три режими роботи такого кола: |
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
BL |
BC – індуктивний режим, |
0 ; |
|
|
|
|
|
95
BL |
BC |
– резонанс струмів, |
0 ; |
BL |
BC |
– ємнісний режим, |
0 . |
Таким чином, у паралельних гілках характер кола визначає більш реактивна провідність або менший реактивний опір.
3.4 Методи розрахунків кіл синусоїдального струму та напруги
Рівняння, що виражають закони Кірхгофа у комплексній формі для кіл синусоїдального струму, мають зовсім такий самий вигляд (це було показано в попередніх розділах), як рівняння для кіл постійного струму:
I 0; |
U |
E , |
(3.40) |
|
|
|
|
тільки струми, напруги, ЕРС і опори входять у ці рівняння у вигляді комплексних величин.
Усі методи розрахунків кіл постійного струму отримані на основі законів Кірхгофа. Якщо повторити всі міркування та виводи, взявши за основу рівняння Кірхгофа в комплексній формі, то для кіл синусоїдального струму можна обґрунтувати ті ж методи, які були отримані для кіл постійного струму. Незважаючи на спільність методів розрахунків кіл синусоїдального та постійного струмів, розрахунки кіл синусоїдального струму складніші та мають рядом особливостей, які будуть розглянуті в наступних розділах.
96
3.4.1 Еквівалентне перетворення пасивних кіл
При послідовному з'єднанні n приймачів з комплексними
опорами Z 1 ,Z 2 , , Z n |
еквівалентний або загальний комплексний |
|||
опір кола |
|
|
|
|
n |
|
n |
n |
|
Z |
Z i |
Ri j |
X i R jX . |
(3.41) |
i 1 |
i |
1 |
i 1 |
|
При паралельному з'єднанні n приймачів з комплексними провідностями Y 1 ,Y 2 , ,Y n еквівалентна або загальна комплексна провідність кола
n |
n |
n |
|
Y |
Y i |
Gi j Bi G jB . |
(3.42) |
i 1 |
i 1 |
i 1 |
|
Приклад змішаного з'єднання приймачів подано на рис.
3.21.
R2 X C
R1
R3 XL
Рисунок. 33.21.
Приклад 3.2. Відомо, що у колі (рис. 3.21) R1 = 10 Ом, R2 = =2 Ом, R3 = 1 Ом, XL = 1 Ом, XC = 2 Ом. Визначити еквівалентний опір та провідність.
Розв’язання
Для даної схеми загальний або еквівалентний комплексний опір визначається у такий спосіб:
Z |
|
R |
(R2 |
jX C )(R3 |
jX L ) |
, |
|
ЕКВ |
1 |
R2 |
R3 j( X L |
X C ) |
|
|
|
|
97
Z ЕКВ |
10 |
2 j2 1 j1 |
10 |
|
2 1 j1 (1 j1) |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
2 1 j(1 2) |
|
|
3 |
j1 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
10 |
2 1 1 3 j1 |
10 |
|
4 3 j1 |
10 |
12 j4 |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
3 j1 3 j1 |
32 |
12 |
10 |
|
|||||||
|
|
|
|
11.2j0.4 Ом.
RЕКВ Re( Z ЕКВ ) 11.2 Ом, X ЕКВ Im( Z ЕКВ ) 0.4 Ом.
Визначимо еквівалентну провідність:
Y ЕКВ |
1 |
|
|
|
1 |
|
|
11.2 |
j0.4 |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Z ЕКВ |
11.2 |
j0.4 |
11.22 |
0.42 |
||||||||
|
||||||||||||
|
11.2 |
0.4 |
|
|||||||||
|
|
|
|
j |
|
|
|
|||||
|
11.22 |
0.42 |
11.22 |
0.42 |
|
|||||||
|
0.089 |
j0.003 См, |
|
звідки
GЕКВ |
Re(Y ЕКВ ) |
0.089 См , |
BЕКВ |
Im(Y экв ) |
0.003 См . |
Таким чином, перехід від відомого опору до провідності здійснюється за формулою
Y |
1 |
|
R |
j |
X |
, |
(3.43) |
Z |
|
Z 2 |
Z 2 |
||||
|
|
|
|
|
а перехід від відомої провідності до опору
Z |
1 |
|
G |
j |
B |
. |
(3.44) |
Y |
|
Y 2 |
|
||||
|
|
|
Y 2 |
|
При перетворенні з'єднання споживачів трикутником в еквівалентну зірку (рис. 3.22) і назад застосовуються формули, аналогічні формулам для постійного струму, у яких використовуються комплексні опори та провідності:
98
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Z 13 |
|
Z 3 |
|
|
|
|
|
|
Z1 |
|
|
|
|
|
Z 23 |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Z 1 2 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Z 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок33.2.22 |
|
|
|
|
|||||||
- перетворення «трикутник – зірка»: |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
Z 12 |
|
|
Z 1 Z 2 |
|
|
|
|
, |
Z 13 |
|
|
|
|
|
Z 1 Z 3 |
|
, |
|
|
||||
|
Z 1 |
Z 2 |
|
|
|
|
|
|
|
Z 1 |
Z 2 |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
Z 3 |
|
|
|
|
Z 3 |
(3.45) |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Z 2 Z |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Z 23 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
Z 1 |
Z 2 |
|
|
Z 3 |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
- перетворення «зірка – трикутник»: |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
Y 1 |
|
|
Y 12 Y 13 |
|
|
|
, |
Y 2 |
|
|
|
|
|
Y 12 Y 23 |
|
|
, |
|
|||||
|
Y 12 |
Y 23 |
|
|
|
|
Y 12 |
Y 23 |
Y 13 |
|
|||||||||||||
|
|
Y 13 |
|
|
|
(3.46) |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Y 23Y 13 |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Y 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
Y 12 |
Y 23 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Y 13 |
|
|
|
|
|
Слід мати на увазі, що після перетворення з'єднання пасивних елементів трикутником в еквівалентне з'єднання зіркою або назад комплексні опори перетвореної схеми можуть вийти з негативними дійсними частинами, тобто негативними активними опорами. Ці опори мають винятково розрахунковий смисл.
99
3.4.2 Узагальнений закон Ома в символічній формі
Узагальнений закон Ома для ділянки кола із джерелом гармонійної ЕРС (рис. 3.23)
U12 |
I Z E , |
(3.47) |
|
|
|
|
|
де «+» відповідає, коли напрям джерела збігається з напрямом струму, «-» – не збігається.
|
U12 |
E |
|
|
I |
|
|
, |
|
|
|
(3.48) |
||
Z |
|
|||
|
|
|
|
де «+» відповідає, коли напрям джерела збігається з напрямом струму, «-» – не збігається.
|
E |
Z |
|
|
|
|
|
1 |
|
|
2 |
+ |
|
I |
– |
|
|
||
|
|
|
Рисунок. 3.323.
3.4.3 Рівняння потужності в символічній формі
Згадаємо, що миттєва потужність визначається у такий спосіб:
|
p(t) u(t)i(t) |
IU cos |
IU cos 2 t |
u |
i . |
|||
|
Якщо взяти |
u |
0 |
, тоді з |
u |
i |
випливає, що |
|
|
|
|
|
|
|
|||
i |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тоді p(t) IU cos |
|
IU cos 2 t |
|
. |
|
|
|
|
Миттєва потужність має постійну складову UI cos |
та га- |
рмонійну складову, що змінюється з подвійною частотою. Активна потужність – це постійна складова миттєвої по-
тужності або середнє за період значення:
|
1 |
T |
|
P |
|
p(t)dt UI cos I 2 R U 2G. |
(3.49) |
|
|||
акт |
T 0 |
|
|
|
|
||
|
|
100 |
|