C _Учебник_МОНУ

у застосуванні компоненти з різних сторінок палітри компонентів, на більшість з яких є посилання у наступних розділах підручника.

Таблиця 2.4

Деякі додаткові компоненти

Усі компоненти можна поділити на дві групи: видимі (візуальні) і невидимі (невізуальні). Під час виконання програми візуальні компоненти (наприклад, кнопки Button, надписи Label тощо) видно на формі точно так само, як і при проектуванні форми. Невізуальні компоненти (наприклад, діалоги роботи із файлами OpenDialog та SaveDialog, системний таймер Timer, компоненти для роботи з базами даних: Table, DataSource, Query, ADOConnection та багато ін-

ших) є видимі як піктограми на формі під час проектування, але їх не видно під час виконання. Ці компоненти мають певну функціональність (наприклад, забезпечують доступ до даних, викликають стандартні діалоги Windows та ін.).

Якщо обрати будь-який компонент з палітри та розмістити на формі, його властивості та події автоматично покаже інспектор об‟єктів.

Вікно інспектора об’єктів (Object Inspector) розташоване ліворуч вікна форми. Інспектор об‟єктів забезпечує простий і зручний інтерфейс для змінювання значень властивостей компонентів і керування подіями, на які реагують об‟єкти. Інспектор об‟єктів має дві сторінки: Properties (властивості) і Events (події). Властивості компонентів (назва, колір, розмір тощо) задаються на сторінці Properties, а події (натискання клавіш миші чи її рух, натискання клавіш клавіатури, вибір пункту меню тощо) на сторінці Events у вікні Object Inspector (рис. 2.5). Для того щоб у вікні інспектора об‟єктів було відображено атрибути певного об‟єкта, слід виокремити цей об‟єкт, клацнувши на ньому лівою кнопкою миші, або обрати потрібний об‟єкт із наявних на формі зі списку у верхній частині інспектора об‟єктів.

Сторінка властивостей Properties

На цій сторінці (рис. 2.5, а) відображаються для виокремленого об‟єкта основні властивості та їхні значення. Властивості є атрибутами компонента, що визначають його зовнішній вигляд і поведінку.

Багато властивостей і методів є притаманні більшості компонентів, приміром: ім‟я, розміри, доступність, видимість тощо. У табл. 2.5 наведено найчастіше уживані властивості, а в табл. 2.6 – методи функціонування компонентів.

Що стосується методів, вони є функціями, пов‟язаними з компонентами, і по суті є частиною цих об‟єктів. Виклик методів і звертання до властивостей компонентів здійснюють за допомогою операції вибору елемента “->”, наприклад:

Edit1->Show();

46 Розділ 2

2.1.2 Структура С++ Builder-проекту

Програма на С++ складається з оголошень (змінних, констант, типів, класів, функцій) та опису функцій. З-посеред функцій головною є функція main для консольних додатків (яка працює з WIN32) чи то WinMain – для додатків Windows. Головна функція виконується після початку роботи програми. Щоб побачити текст головного файла, слід виконати команду Project/View Source.

Програму в С++ Builder частіше називають проектом чи додатком. Зазвичай кожен проект складається з кількох файлів, основними з яких є:

головний файл програми, який поєднує всі файли проекту. Він створюється автоматично і, за замовчуванням, його ім‟я – Project1.bpr;

файли форми з інформацією про властивості усіх компонентів на цих формах. Їхні імена, за замовчуванням, – Unit1.dfm, Unit2.dfm, …;

файли реалізації модуля з програмним кодом, так звані модулі. Це файли, в яких прописуються тексти функції опрацювання подій для компонентів форми. Імена файлів реалізації, за замовчуванням, – Unit1.cpp, Unit2.cpp, …;

заголовний файл с розширенням .h, який зберігає оголошення класу цієї форми. Весь основний текст цього файла формується автоматично, але іноді виникає потреба долучати до нього оголошення функцій, типів, констант та змінних користувача. Відкрити цей файл у редакторі кодів можна, клацнувши у вікні з файлом реалізації модуля правою кнопкою миші та обравши з контекстного меню команду Open Sourse/Header File або скориставшись клавіатурною комбінацією <Ctrl> + <F6>.

Імена файла реалізації (модуля) і заголовного файла збігаються. Якщо модуль пов‟язаний з формою, то його ім‟я збігається і з ім‟ям файла форми (з розширенням dfm). Це ім‟я задають за першого зберігання проекту. За замовчуванням C++ Builder пропонує ім‟я Unit1.

Заголовний файл при створенні проекту має вигляд:

#ifndef Unit1H

#define Unit1H

//--------------------------------------------------------

#include <Classes.hpp> #include <Controls.hpp> #include <StdCtrls.hpp> #include <Forms.hpp>

//Тут можуть розміщуватися додаткові директиви препроцесора

//(зокрема include), які долучають потрібні заголовні файли

//--------------------------------------------------------

class TForm1 : public TForm// Оголошення класу форми TForm1

{ __published: // IDE-managed Components

// Розташовані на формі компоненти

TLabel *Label1;

TButton *Button1;

void __fastcall Button1Click(TObject *Sender); private: // User declarations

//Закритий розділ класу. Тут можуть розміщуватися оголошення типів, змінних,

//функцій, які входять до класу форми, але є недоступні для інших модулів

//Відкритий розділ класу. Тут можуть розміщуватися оголошення типів, змінних,

//функцій, які входять до класу форми, доступні для інших модулів

__fastcall TForm1(TComponent* Owner);

}; //--------------------------------------------------------

extern PACKAGE TForm1 *Form1;

//Тут можуть розміщуватися оголошення типів, змінних, функцій,

//котрі не долучаються до класу форми; доступ до них з інших блоків

//є можливий лише за дотримання певних додаткових умов

#endif

Розпочинається заголовний файл рядками, перший символ яких є #. З цього символу розпочинаються директиви препроцесора. З-посеред них найбільш важливою директивою є include, яка долучає до модуля потрібний файл. Більш докладно заголовні файли розглянуто у розд. 9. Приміром, якщо в програмі використовуватимуться математичні функції, слід долучити відповідну математичну бібліотеку, тобто власноруч прописати директиви:

#include <math.h> // Долучення заголовного файла math.h #include <Math.hpp> // Долучення заголовного файла Math.hpp

Після директив препроцесора у заголовному файлі йде опис класу форми

– TForm1, в якому розділ __published заповнюється автоматично при проектуванні форми. У вищенаведеному прикладі оголошено вказівники на два компоненти: Label1 класу TLabel та Button1 класу TButton. Також оголошено функцію Button1Click – програмний відгук на подію натискання кнопки Button1. Розділи private та public заповнюються за потреби автором програми. Всі об‟єкти, оголошені у розділі public, будуть доступними для інших класів та модулів. Те, що оголошено у розділі private, є доступним лише у межах відповідного модуля.

Нижче за розділом PACKAGE можна розмістити оголошення типів, змінних, функцій, доступ до яких буде можливим і з інших модулів, але вони не долучатимуться до класу форми.

Файли реалізації (cpp-файли) є основою проектів у С++. Вони містять програмний код усіх функцій, оголошених у відповідному заголовному файлі. Окрім того, у cpp-файлі можна записувати функції, прототипи яких є відсутні у h-файлі, однак їхня видимість у такому разі обмежується цим cpp-файлом.

Розпочинається cpp-файл директивою препроцесора #include <vcl.h>, яка долучає відповідний h-файл з описом класів бібліотеки компонентів. За нею розміщена директива #pragma hdrstop, призначена для обмеження списку заголовних файлів, доступних для попередньої компіляції.

Розглянемо текст файла реалізації:

#include <vcl.h> #pragma hdrstop #include "Unit1.h"

//--------------------------------------------------------

#pragma package(smart_init) #pragma resource "*.dfm"