C _Учебник_МОНУ

#include "Unit1.h"

#pragma package(smart_init) #pragma resource "*.dfm"

#include <math.h> // Долучення математичної бібліотеки

TForm1 *Form1; //----------------------------------------------------------

__fastcall TForm1::TForm1(TComponent* Owner) : TForm(Owner)

{

}

//----------------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender) // “Розв‟язок” {float y, x=StrToFloat(Edit1->Text); // Ввведення x з Edit1 y=(0.2*x*x-x)/((sqrt(3)+x)*(1+2*x))+2*pow(x-1,3)/(pow(sin(x),2)+1);

void __fastcall TForm1::Button2Click(TObject *Sender) // “Очищення”

//----------------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button3Click(TObject *Sender) // “Вихід” { Close();

}

4) Перед запуском на виконання програмний проект слід зберегти в

окремій теці командою File / SaveAll (чи то через ярлик , чи клавішами <Shift>+<Ctrl>+<S>). Унаслідок цих дій почергово з‟являться два діалогових вікна, в яких слід у власно створеному новому каталозі зберегти і Unit і Project.

5) Для запуску проекту слід виконати команду меню Run / Run чи то натиснути на клавіатурі кнопку <F9>. Має з‟явитися форма проекту, зображена на стор. 82 (це означає що, що програму написано без фізичних помилок). Якщо в перебігу створювання програми було припущено помилок, то рядок з помилкою висвітиться червоним кольором, а повідомлення компілятора, розташоване під вікном редактора коду, повідомить, якої саме помилки було припущено.

Приклади повідомлень щодо можливих помилок (детальніше про помилки див. розд. 15):

statement missing; – попередній оператор не завершено крапкою з комою (;); undefined symbol “X” – є невідомий символ, тобто для X не визначено тип; call to undefined function „sin‟ – виклик невизначеної функції, тобто не до-

лучено бібліотеку математичних функцій;

compound statement missing } – відсутня операторна дужка }.

Після виправлення усіх помилок слід зберегти зміни та запустити проект на виконання, виконати обчислення та записати результати обчислень до протоколу виконання роботи.

змінні, які ввести з форми.

Розв‟язок. Блок-схема розв‟язування задачі і робочий вигляд форми мають вигляд:

Початок

Введення x, а

Обчислення y

Виведення y

Текст програми:

Кінець

#include <math.h>

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{double a, x, y; x=StrToFloat(Edit1->Text); a=StrToFloat(Edit2->Text); y=pow(pow(sin(pow(x, 1.5*a)), 3) +

pow(atan(sqrt(fabs(x + sqrt(a*x)))), 3), 4) / (log(fabs(x) + exp(sqrt(pow(log10(pow(0.5* x*x, 3)), 3)))) + x*x);

Edit3->Text=FloatToStr(y);

}

Приклад 4.4 Обчислити роботу електричного струму на ділянці кола за

формулою A U 2 t, де опір R = 12 Ом, час t = 7 с, а значення напруги U ввести

R

з клавіатури.

Текст програмного коду:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{float R=12, A, t=7, U;

//Введення значення напруги U

U=StrToFloat(Edit1->Text);

//Обчислення роботи електричного струму

A=pow(U,2)/R *t;

//Виведення результату

Edit2->Text=FloatToStr(A);

}

d – відстань між пластинами, значення яких увести з клавіатури.

Текст програмного коду:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{const double E0=8.85e-12, E=2.8; double d, S, C;

//Уведення d – відстані між пластинами d=StrToFloat(Edit1->Text);

//Уведення S – площі пластини конденсатора

S=StrToFloat(Edit2->Text);

//Обчислення ємності конденсатора

C=(E0*E*S)/d;

//Виведення результату

Edit3->Text=FloatToStr(С);

}

Приклад 4.6 Обчислити ослаблення T-образного резисторного атенюатора за формулою

A 20 lg (1 a R1/ R2) b R3 R1,

C

для якої значення опорів R1, R2, R3, Z1, Z2 увести з клавіатури, а частотні коефіцієнти обчислити за формулами:

Текст програмного коду:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{float R1,R2,R3,Z1,Z2, a,b,C,A; R1=StrToFloat(Edit1->Text); R2=StrToFloat(Edit2->Text); R3=StrToFloat(Edit3->Text); Z1=StrToFloat(Edit4->Text); Z2=StrToFloat(Edit5->Text);

//Обчислення частотних коефіцієнтів a, b, C a=1+(Z1/R1);

b=1+(Z2/R2);

C=Z1+Z2;

//Обчислення затухання

A= 20*log10(((1+a*R1/R2)*b*R3+R1)/C); // Виведення результату

Edit6->Text = FloatToStr(A);

}

Приклад 4.7 Створити проект для обчислення опору електричного кола, яке складається з двох поєднаних опорів, у два варіанти: 1) за паралельного з‟єднання опорів та 2) за послідовного з‟єднання опорів в електричному колі.

Розв‟язок. Нагадаємо, що формула для обчислення опору електричного

кола за паралельного з‟єднання опорів має вигляд R r1 r2 , а за послідовного r1 r2

з‟єднання опорів – R =r1 + r2.

Обчислення для двох випадків сформуємо у програмі у двох окремих командних кнопках:

Текст програми:

// Обчислити для паралельного з‟єднання

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{float r1, r2, R; r1=StrToFloat(Edit1->Text); r2=StrToFloat(Edit2->Text);

R=r1*r2/(r1+r2); Edit3->Text=FloatToStr(R);

}

// Обчислити для послідовного з‟єднання

void __fastcall TForm1::Button2Click(TObject *Sender)

{ float R, r1=StrToFloat(Edit1->Text), r2=StrToFloat(Edit2->Text); R=r1+r2;

Edit3->Text=FloatToStr(R);

}

Приклад 4.8 Створити програмний проект для обчислення величини прибутку по банківським вкладам залежно від процентної ставки (% річних) і терміна зберігання (кількість днів), значення яких задаються користувачем.

операцій до булевих значень наведено в табл. 4.1. Операнди логічних операцій можуть бути цілого, дійсного типу чи типу вказівника, при цьому в кожній операції можуть брати участь операнди різних типів. Операнди логічних виразів обчислюються зліва направо. Якщо значення першого операнда вистачає, щоб визначити результат операції, то другий операнд не обчислюється. Логічні операції не спричинюють стандартних арифметичних перетворень. Вони оцінюють кожен операнд з огляду на його еквівалентність нулю. Результатом логічної операції є 0 чи 1.

Логічні побітові операції виконуються над цілими числами і опрацьовують число побітово. До цих операцій належать: побітове логічне заперечення (~), побітове логічне множення “І” (&), побітове логічне додавання “АБО” (|), побітове логічне “виключне АБО” (^) (табл. 4.2). Операнди логічних операцій мають бути будь-якого цілого типу.

Зауважимо, що в наведених у табл. 4.2 прикладах для простоти та наочності ми обмежились лише чотирма розрядами двійкових чисел.

Операція побітового логічного заперечення “НЕ” (~) інвертує кожен біт операнда: 0 – на 1, 1 – на 0, тобто продукує двійкове доповнення свого операнда (~10102 = 01012), наприклад:

Операція побітового логічного множення “І” (&) порівнює кожен біт першого операнда з відповідним бітом другого операнда і, якщо обидва порівнюваних біти є одиницями, то відповідний біт результату встановлюється в 1, інакше – в 0. Наприклад, 10102 & 10012 = 10002.

Операція побітового логічного додавання “АБО” (|) порівнює кожен біт першого операнда з відповідним бітом другого операнда, і, якщо хоча б один