C _Учебник_МОНУ

(чи обидва) з них дорівнює 1, то відповідний біт результату встановлюється в 1, інакше – біт результату дорівнює 0. Наприклад, 10102 | 10012 = 10112.

Операція побітове логічне “виключне АБО” (^) порівнює кожен біт першого операнда з відповідним бітом другого операнда і, якщо обидва опрацьовувані біти мають однакове значення, результат дорівнює 0, у решті випадків –

1. Наприклад, 10102 ^ 10012 = 00112.

Наведемо приклади виконування побітових логічних операцій.

Операції побітового зсуву >> і << виконують зсув бітів лівого операнда на кількість розрядів, зазначену правим операндом, відповідно праворуч чи ліворуч. Значення бітів, яких бракує, доповнюються нулями. При виконанні операції зсуву можуть втрачатися старші чи молодші розряди:

>> – побітовий зсув праворуч на задану кількість бітів (65 >> 2 = 16, оскільки число 65 = 4116 = 0100 00012 після зсуву праворуч становить 0001 00002 = = 1016 = 16). Операція є еквівалентна до цілочисельного поділу на 2 у відповідному степені (65 / 4 = 16);

<< – побітовий зсув ліворуч (13 << 2 = 20, оскільки число 13 = D16 = 11012 після зсуву ліворуч становить 11 01002 = 3416 = 52). Операція є еквівалентна до цілочисельного множення на 2 у відповідному степені (13 * 4 = 52). Слід пам‟ятати, що при цьому є можливе втрачання старших розрядів.

Наведемо кілька прикладів роботи операцій зсуву.

z = (x << 8) + (y >> 8);

В останньому прикладі x зсувається ліворуч на 8 позицій, а y – праворуч на 8 позицій. Результати зсувів додаються, утворюючи величину 0xAA55, котра присвоюється z.

Застосовування операцій >> та << почергово до однієї й тієї самої змінної може спричинити змінення її значення через втрату розрядів.

Перетворювання, виконувані операціями зсуву, не забезпечують опрацювання ситуацій переповнення і втрати знаків. Знак першого операнда після ви-

конання операції зберігається. Результат операції зсуву є невизначений, якщо другий операнд буде від‟ємний.

Побітові операції є зручні для організації зберігання у стислому вигляді інформації про стан on/off (ввімкнено/вимкнено). В одному байті можна зберігати 8 таких “прапорців”. Якщо змінна ch є сховищем таких “прапорців”, то перевірити, чи є “прапорець” третього біту у стані on, можна у такий спосіб:

if (ch & 4) . . .

Ця перевірка базується на двійковому поданні числа 4 = 0000 0100.

Зауважимо, що вираз a ^ a завжди повертає значення 0, а вираз a ^ b ^ a

– значення b. Ці закономірності часто застосовуються у растровій графіці.

4.3.4 Пріоритет логічних операцій

Обчислення в логічних виразах виконуються зліва направо у відповідності з таким пріоритетом операцій:

1)~ , !;

2)>>, <<;

3)<, <=, >, >=;

4)= =, !=;

5)& (побітове “І”);

6)^ (побітове “виключне АБО”);

7)| (побітове “АБО”);

8)&& (“І”);

9)|| (“АБО”).

Вирази у круглих дужках виконуються першочергово.

4.3.5 Пріоритети операцій і порядок обчислень

З урахуванням вищенаведеного пріоритету логічних операцій та пріоритету арифметичних операцій, наведеного в підрозд. 3.5, наведемо загальний пріоритет для всіх операцій мови С в табл. 4.3. Операції с вищими пріоритетами обчислюються першими.

Приклади створювання проектів програм з розгалуженою структурою, організованих за допомогою оператора if

y, n

Кінець

Текст програмного коду:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{int n; double y, x = StrToFloat(Edit1–>Text); if(x <= –4) { y = x*x – 8; n = 1;}

Edit2–>Text = "Виконано умову №" + IntToStr(n) +

" y="+FloatToStr(y);

}

Приклад 4.12 Ввести значення координат (х, у) точки площини і визначити, до якої чверті площини належить ця точка.

Текст програми:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender) {float x = StrToFloat(Edit1->Text);

float y = StrToFloat(Edit2->Text); int nomer;

if((x==0)||(y==0)) {ShowMessage("Точка лежить на осі");

Edit3->Clear(); return;

}

else

if(x>0 && y>0) nomer = 1; else

if(x<0 && y>0) nomer = 2; else

if(x<0 && y<0) nomer=3; else

nomer = 4; Edit3->Text = IntToStr(nomer);

}

Функція ShowMessage(); – призначена для виведення на екран діалогового вікна з текстом відповідного повідомлення та однією командною кнопкою ОК, при натисканні на яку вікно повідомлення зникає.

Приклад 4.13 Перевести оцінку по 100-бальній системі до 5-бальної за алгоритмом: оцінка менша за 60 відповідає незадовільній оцінці “2”; в межах від 60 до 79 – оцінці “3”; від 80 до 94 – “4”; розпочинаючи з 95 і до 100 – “5”.

Зауважимо, що в різних вузах можливі незначні відмінності від наведеного алгоритму.

Текст програми:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{int m100, m5; m100=StrToInt(Edit1->Text); if(m100>=95) m5=5; if(m100>=80 && m100<95) m5=4;

if(m100>=60 && m100<80) m5=3; if(m100<60) m5=2; Edit2->Text=IntToStr(m5);

}

Аналогічна програма із вкладеною конструкцією if – else – if: void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{int m100, m5; m100=StrToInt(Edit1->Text); if(m100>=95) m5=5;

else

if(m100>=80) m5=4; else

if(m100>=60) m5=3; else m5=2;

Edit2->Text=IntToStr(m5);

}

У цьому варіанті програми немає потреби перевіряти праву межу інтервалів.

Приклад 4.14 Створити програмний проект для обчислення опору електричного кола, яке складається з двох з‟єднаних опорів, залежно від виду їхнього з‟єднання: паралельне чи послідовне (формули див. у прикладі 4.7).

Розв‟язок. Тобто вдосконалимо розв‟язок прикладу 4.4. Обирання виду

з‟єднаних опорів сформуємо за допомогою компонента RadioGroup , який дозволяє обирати лише одне зі значень списку, “вмикаючи” відповідну радіокнопку напроти елемента списку. Значення усіх елементів списку (видів з‟єднаних опорів) слід записати до властивості Items. Кількість елементів списку визначає кількість радіокнопок. Номер обраного елемента (нумерація починаючи з нуля) записується до властивості ItemIndex. Деталі роботи з компотнентом RadioGroup наведено також у табл. 2.2 та прикладі 4.24.

Текст програми:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{float r1, r2, R;

r1=StrToFloat(Edit1->Text); r2=StrToFloat(Edit2->Text); if(RadioGroup1->ItemIndex==0)

R=r1*r2/(r1+r2); else R=r1+r2;

Edit3->Text=FloatToStr(R);

}

Приклад 4.15 Створити програмний проект для обчислення коренів квадратного рівняння ax2 bx c 0. Передбачити перевірку наявності можливих коренів, тобто перевірку, чи є дискримінант додатним.

Текст програми:

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender) {double a, b, c, D, x1, x2; a=StrToFloat(Edit1->Text); b=StrToFloat(Edit2->Text); c=StrToFloat(Edit3->Text);

D=b*b-4*a*c; if(D<0)

{Edit4->Clear(); Edit5->Clear();

ShowMessage("Коренів немає!");

}

else

{x1=(-b+sqrt(D))/(2*a); x2=(-b-sqrt(D))/(2*a); Edit4->Text=FloatToStr(x1);

Edit5->Text=FloatToStr(x2);

}

}

Приклад 4.16 Створити програмний проект для визначення координат та координатної чверті (квадранта) точки, яку задаватиме користувач.

Розв‟язок. Посеред форми розташуємо два компоненти Bevel (закладка Additional) як координатні осі, для яких слід змінити значення властивості Shape на значення bsBottomLine та bsRightLine, щоби вони набули вигляду горизонтальної та вертикальної ліній. За допомогою компонента StatusBar1 (закладка Win32) внизу форми у першій панелі цього компонента виводитимуться динамічно змінювані координати переміщення курсора. Точку користувач зможе поставити, просто клацнувши мишею. При цьому на другій панелі компонента StatusBar1 виводитимуться її координати та квадрант. Зображення точки задамо компонентом Shape1, встановивши для властивості Shape значення stCircle, а її розмір у 10 пікселів – властивостями Width та Height.