C _Учебник_МОНУ

Початок

i 0,2

j 0,4

Ai,j

max=A00, ind_i=0, ind_j=0

Текст програми:

break; }

max = A[0][0]; ind_i = 0; ind_j = 0; for (i=0; i<3; i++)

for (j=0; j<5; j++)

if (max < A[i][j]) { max = A[i][j]; ind_i = i; ind_j = j; } Edit1->Text = FormatFloat("0.00",max) + " " + IntToStr(ind_i+1)

+ "-й рядок і " + IntToStr(ind_j + 1) + "-й стовпчик";

}

//-----------------------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button2Click(TObject *Sender) // Очищення

{for (int i=0; i<3; i++)

for (int j=0; j<5; j++) SG1->Cells[j+1][i+1] = "";

Edit1->Clear();

}

//------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button3Click(TObject *Sender) // Вихід { Close(); }

for (i=0; i<5; i++)

for (j=0; j<7; j++) SG1->Cells[j][i]=IntToStr(50-random(100));

}

//------------------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button2Click(TObject *Sender)//Розв‟язок

{int X[7]; Memo1->Clear(); for (i=0; i<5; i++)

for (j=0; j<7; j++) A[i][j] = StrToInt(SG1->Cells[j][i]); for (j=0; j<7; j++)

{X[j] = 0;

for(i=0; i<5; i++) if(A[i][j] < 0) X[j] += A[i][j];

Memo1->Lines->Add(IntToStr(X[j]));

} }

//------------------------------------------------------------

void __fastcall TForm1::Button3Click(TObject *Sender)//Очищення

{Memo1->Clear(); for (i=0; i<5; i++)

for (j=0; j<7; j++) SG1->Cells[j][i] = "";

Кінець

Текст програми:

void __fastcall TForm1::BitBtn1Click(TObject *Sender) { int i, j, k=0; float C[4][7], p[3];

for (i=0; i<4; i++)

for (j=0; j<7; j++) C[i][j]=StrToFloat(SG1->Cells[j][i]); for (j=0; j<7; j++)

if ((j+1)%2 == 0) //Стовпчик є парний?

for (j=0; j<4; j++) SG2->Cells[j][i]=FormatFloat("0.00", B[i][j]);

}

Приклад 5.17 З елементів матриці розмірністю 7 7 цілих чисел обчислити вектор скалярних добутків елементів першого рядка на стовпчики матриці.

Розв‟язок. Нагадаємо, що скалярний добуток – це сума добутків відповідних елементів. У даному разі:

W[0] = p[0][0]*p[0][0] + p[0][1]*p[1][0] + p[0][2]*p[2][0] + p[0][3]*p[3][0] + ...

W[1] = p[0][0]*p[0][1] + p[0][1]*p[1][1] + p[0][2]*p[2][1] + p[0][3]*p[3][1] + ...

W[2] = p[0][0]*p[0][2] + p[0][1]*p[1][2] + p[0][2]*p[2][2] + p[0][3]*p[3][2] + ...

Обчислити елементи матриці розмірністю 5 3 за формулою

Текст програми:

#include <math.h>

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender) { double a[5][3]; int i, j, k=0;

for (i=0; i<5; i++) for (j=0; j<3; j++)

{// Обчислення елементів матриці if (i==0 && j==0) a[i][j]=0;

else a[i][j]=sqrt(fabs(pow(i,3)-j*j))/

log(i+j+1); SG1->Cells[j][i]=FormatFloat("0.0000",

a[i][j]); // Виведення матриці // Обчислення кількості елементів <2

if (a[i][j]<2) k++;

} Edit1->Text=IntToStr(k);

}

Приклад 5.19 Увести дві цілочисельні матриці 3 3 і обчислити добуток цих матриць.

Розв‟язок. Кожний елемент матриці-результату обчислюється за таким алгоритмом: він дорівнює сумі попарних добутків i-го рядка та j-го стовпчика. Наприклад, другий елемент першого рядка обчислюється як сума попарних добутків відповідних елементів першого рядка і другого стовпчика:

//Обчислення матриці-результату for (i=0;i<n;i++)

for (j=0;j<n;j++) { c[i][j]=0;

for (k=0;k<n;k++) c[i][j]+=a[i][k]*b[k][j];

}

//Виведення результату for (i=0;i<n;i++)

for (j=0;j<n;j++) StringGrid3->Cells[j][i]=IntToStr(c[i][j]);

}

void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender)

{int i, j, a[5][5], s=0; for (i=0; i<5; i++) for (j=0; j<5; j++)

{a[i][j]=StrToInt(StringGrid1->Cells[j][i]);

if (i>j) s += a[i][j];

}

for (i=0; i<5; i++) a[i][4-i]=s;

for (i=0; i<5; i++)

for (j=0; j<5; j++) StringGrid2->Cells[j][i]=IntToStr(a[i][j]); Edit1->Text=IntToStr(s);

}

5.3.4 Опрацювання двовимірних масивів у функціях

Як буде зазначено у підрозд. 8.1, при передаванні до функції двовимірних масивів обидві розмірності зазначають чи то як константи, якщо їхнє значення відомо (див. приклади 5.21, 5.23), чи передають як окремі параметри, якщо вони не є відомі на етапі компіляції (див. приклад 8.10).

При опрацюванні у функціях як одновимірних так і двовимірних масивів, які є параметрами цих функцій, насправді у функцію передаються не самі масиви, а вказівники на їхні перші елементи.

Розглянемо кілька варіантів передавання матриці цілих чисел А[3][4] у функцію print(), яка організовує виведення цієї матриці на екран у консолі.

1) Якщо розміри обох індексів є відомі, то проблем немає: void print(int А[3][4])

{for (int i=0; i<3; i++)

{ for (int j=0; j<4; j++) cout << ' ' << А[i][j];

cout << '\n';

} }

Матриця і тут передається як вказівник, а розмірності наведено просто для повноти опису. Виклик такої функції може бути таким:

int х[3][4]; print(х);

2)Перша розмірність для обчислення адреси елемента є неважлива, тому

їїможна передавати як параметр:

void print(int А[][4], int m)

{for (int i=0; i<m; i++)

{ for (int j=0; j<4; j++) cout << ' ' << А[i][j];

cout << '\n';

} }

Виклик цієї функції:

int х[3][4]; print(х,3);

3) Самий складний випадок – коли треба передавати обидві розмірності. Наведений нижче код функції є поширеною помилкою:

void print(int А[][], int m, int n) // Помилка!

{for (int i=0; i<m; i++)

{for (int j=0; j<n; j++) cout << ' ' << А[i][j]; cout << '\n';

}}

По-перше, опис параметра А[][] є неприпустимий, оскільки для обчислення адреси елемента двовимірного масиву слід знати другу розмірність. У такому разі найбільш поширеним і грамотним є застосування динамічних маси-