II. Повідомлення теми і мети уроку.

(Учні записують до зошитів тему й епіграф.)

1. Робота з епіграфом до уроку.

І це «дивне світло», діти, яке освітило життя маленького містечка, несла в собі героїня пись-менниці - Полліанна. Це світло протягом життя відкриваємо у собі й ми.

2. Словникова робота.

Місіонер - проповідник певної релігії чи вчення, який поширює їх у середовищі, де раніше вони були не відомі.

Капличка - невелика молитовна будівля або церква без вівтаря.

Ярд - британська та американська міра довжини. 1 ярд = 91,44 см.

Кабріолет - легкий одновісний кінний візок зі складаним дахом.

Антикваріат - це старовинна річ, як правило, виготовлена умілим майстром.

Канделябр - декоративна підставка (підсвічник) з розгалуженнями для декількох свічок або ламп.

Фарисей - (перенос.) лицемірна людина.

III. Робота над темою уроку.

Учитель. Діти, нещодавно закінчилися різдвяні свята. Які радісні, щасливі моменти ви запам'ятали? Продовжте асоціативний ряд: День Святого Миколая, Новий рік, ялинка, Різдво, вертеп, колядки, щедрівки, подарунки, вся родина за столом, канікули, зимові розваги тощо.

- Які почуття, емоції вас переповнюють у ці дні? (Радість, відкриття чогось нового, відкриття світу.)

Основою світогляду Елеонор Портер є християнство, гуманістичні ідеї якого знайшли відо-браження у її творі. Бог є любов. Бог є велика радість для всіх, кому Він відкривається. Як відомо, слово «євангеліє» означає «добра звістка» або «радісна звістка», яку приніс на Землю Ісус Христос. Слово «радуйся» неодноразово вживається в текстах Біблії, про що і йдеться у романі.

Думаю, ви знаєте молитву до Богородиці, яка починається зі слів: «Богородице Діво, радуйся. Благодатна Маріє, Господь з тобою...»

Письменниця стверджує думку про цінність людського життя і необхідність нагювнення його радістю, добром, любов'ю, світлом Божих заповідей.

- Давайте згадаємо, хто започаткував «гру в радість»?

(Батько Полліанни, він був місіонером, як і мати.)

- Чому він придумав цю гру?

(Батьки Полліанни - місіонери, котрі залишили рідну домівку і поїхали на Далекий Захід нести слово Боже. Родина бідувала, іграшок у дівчинки не було, тому, щоб вона не журилася, тато придумав для неї незвичну забавку - «грати в радість», тобто знаходити привід для радощів у різних, навіть скрутних обставинах.)

- А батькові як спало на думку придумати цю гру?

(Колись Пасторові Віттієру, татові Полліанни, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її та порахував, скільки разів у Святому Письмі Господь закликає до радості.

Вийшло понад 800 разів!)

- Знайдімо цю цитату у творі.

(«Якщо Бог 800 разів велів кожному з нас радіти, отже. Він справді хоче, щоб ми раділи» - сказав пастор Віттієр собі і своїм рідним, і відтоді старанно намагався виконувати

цю Божу заповідь.)

Саме «радісні тексти» Біблії спонукали батька Полліанни придумати «гру в радість», коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки надіслали милиці.

Згодом Полліанна стала «радісною звісткою» для всіх, хто її зустрічає. У романі є ще один яскравий образ - призма, яка може змінювати напрям світла і створювати довкола веселкові промені. Образ Полліанни, яка ніколи не втрачає віри і несе радість, теж є своєрідною призмою для інших персонажів. У такий спосіб Е. Портер стверджує необхідність наближення людини до Бога через відповідні зміни в її душі.