2. Відтворення сюжету повісті за ілюстраціями.

(На дошці магнітами в неправильному порядку розміщені ілюстрації. Учні по черзі відповідають

і розставляють ілюстрації у правильній послідовності.)

На початку літа міс Поллі Гарінгтон отримала листа, в якому повідомлялося, що її племінниця

Полліанна залишилася сиротою, оскільки у неї померла мама, сестра міс Поллі, а потім і тато,

священик Джон Вітьєр, тож її просили взяти дівчинку на виховання.

Міс Поллі вважала своїм обов'язком забрати дівчинку до себе. Вона наказала своїй служниці

Ненсі приготувати кімнату на горищі для Полліанни і зустріти дівчинку на станції.

Ненсі так і зробила, хоча була дуже невдоволена тим, що дівчинку поселяють у кімнату на

горищі, де були лише ліжко, стіл, стілець, голі стіни, підлога і вікна, а не в одній із розкішних

кімнат великого будинку. На станції вона побачила Полліанну.

Полліанна дуже зраділа зустрічі, думаючи, що це її тітонька, але їхня зустріч відбулася пізніше у

великому будинку. Ця зустріч була стриманою, холодною з боку тітки. Полліанні довелося

докласти багато зусиль, щоб своєю дитячою безпосередністю «розтопити» холодні стосунки з

тіткою.

Міс Поллі розповіла Полліанні про її режим дня. Крім усіх обов'язкових справ, Полліанна

відвідувала хвору місіс Сноу, носила їй їсти, познайомилася з багатьма мешканцями міста,

подружилася з ними і навчила грати в гру «Радість».

Так пройшло літо, а восени Полліанна пішла до школи.

Одного дня з нею трапилося нещастя: коли дівчинка поспішала зі школи додому, потрапила під

колеса автомобіля, який швидко їхав. Полліанна отримала травму ніг і не могла ходити, тому

розучилася грати в свою улюблену гру в радість. Тепер, навпаки, жителі міста почали вчити

Полліанну грати в радість, розповідаючи про свої досягнення у грі. Дівчинка знову почала

радіти, а пізніше і ходити.

Під час роботи учні складають план і записують його у зошит.

План

1. Лист.

2. Обов'язок.

3. Приїзд Полліанни.

4. Режим дня.

5. Гра в радість.

6. Школярка.

7. Нещастя.

8. Знову радість.

3. Створення асоціативного куща із застосуванням методу «гронування».

- Які асоціації у вас виникають зі словом

(На дошці учні утворюють асоціативний кущ.)

Веснянки Усмішка Доброта

Любов ПОЛЛІАННА Розуміння

Друг Оптимізм Терпіння

Учитель. Характеристика літературного героя здійснюється за таким планом:

1. Портрет.

(Портрет - зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу облич-чя людини, її одягу, взуття тощо.)

2. Родина, походження.

3. Риси характеру.

4. Вчинки, які розісривають вдачу героя.

5. Ставлення героя до інших людей.

6. Ставлення автора до героя.

4. Виконання завдань творчо-пошукового характеру.

- Знайдіть у тексті та зачитайте портрет Полліанни.

(«...Худорлява дівчинка в сукенці в червону клітинку, брилику і з двома грубенькими світ- ло-жовтими косами, що звисали на спині. Миле веснянкувате личко поверталось то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось».)

- За допомогою яких художніх засобів створено портрет, яка його роль, як він характеризує головну героїню?

(Епітети: «худорлява» - говорить про бідність та нелегке життя дівчинки; «миле» - говорить про привабливість, а також у поєднанні зі зменшувально-пестливим словом «личко» - про симпатії авторки до своєї героїні. Перші слова Полліанни, звернені до Пенсі, - «Я така рада, рада вас бачити» - сповнені доброти і надії, дають оптимістичне спрямування всьому твору.)

- Відшукайте і зачитайте епізоди, в яких Полліанна говорить про своїх батьків. Як ці роздуми характеризують її?

(Дівчинка дуже страждає без батьків, родини, але тішить себе тим, що тато пішов на небо, щоб бути разом із мамою та іншими дітьми. їй дуже самотньо і вона щосили намагається зна-йти для себе розраду, тягнеться до людей, які, на жаль, не завжди до неї привітні.)

- Як розкривається характер головної героїні?

(Через спілкування з мешканцями міста.)