ЕЛЕОНОР ПОРТЕР. «ПОЛЛІАННА»

ПОЛЛІАННА ТА ЇЇ ДРУЗІ

Галина ДЕМ'ЯНЕЦЬ, учитель світової літератури ЗОШ № 309, м. Київ

Мета:

• навчити учнів бачити і розуміти багатогран­ність образу головної героїні Полліанни, по­казати роль дружби в її житті;

• розвивати вміння та навички зіставляти обра­зи, аргументувати цитатами з тексту, складати план до порівняльної характеристики героїні;

• виховувати співчуття, доброту, вміння дружити, знаходити цінності та орієнтири у дружбі і житті, здатність до позитивного світосприйняття.

обладнання: портрет американської письмен­ниці Елеонор Портер, текст повісті «Полліанна», ілюстрації, мультимедійна презентація.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Любов - це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати,

і все ж вона у тебе залишається.

Л. Толстой

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

Стислий переказ твору за планом.

(План заздалегідь складено вчителем і напи­сано на дошці, оскільки твір - об'ємний, близь­ко 200 сторінок. Пункти плану можуть бути проілюстровані дитячими малюнками, які діти підготували до уроку.)

План переказу твору

1. Лист.

2. Обов'язок.

3. Приїзд Полліанни.

4. Кімната на горищі.

5. Гра в радість.

6. Школярка.

7. Нещастя.

8. Знову радість.

П. Повідомлення теми, мети та епіграфа до уроку.

Слово вчителя. Сьогодні на уроці ми по­говоримо про найважливіше. Чи погоджуєтеся ви зі словами Льва Толстого, які винесено як епіграф до нашого уроку?

Запипііть у зошити тему уроку та епіграф до нього. Як ви вважаєте, що нам більше потрібно в житті? Подумайте, що корисного ви можете отримати на уроці, чому навчитися?

Асоціативний кущ.

- Діти, які асоціації виникають у вас з іменем Полліанна?

ВИНАХІДЛИВІСТЬ ОПТИМІЗМ ЛЮБОВ

ДОБРО ПОЛЛІАННА УСМІШКА

РАДІСТЬ СПРАВЖНІЙ ДРУГ

ПІ. Актуалізація опорних знань.

1. Словниковий диктант.

Записати в зошити лише ті ознаки, що харак­теризують повість як жанр літератури: віршована форма, великий обсяг, епізод з життя героя, зна­чна кількість персонажів, рима, ремарки, історія життя героя, конкретний автор.

2. Завдання.

Продовжити за поданим початком характерис­тику Полліанни: весела, життєрадісна, щирий друг... (Можливі варіанти: смілива, совісна, ві­рна, кмітлива, фантазерка, добра, чутлива тощо.)

IV. Сприйняття нових знань.

1. Запитання.

• Чому спілкування з Полліанною дивує всіх, хто її оточує?

• Що спонукає жителів Белдінгсвіля стати прихильними до Полліанни, полюбити її?

• Як із появою Полліанни змінюється життя в маленькому містечку?

• Як назвав Полліанну один з персонажів книжки Джон Пендлтон? Чому?

2. Образ Полліанни.

Головна героїня - маленька сирітка з незви­чайним ім'ям, яка володіє дивовижним талан­том - нести світло і радість усім довкола.

Оточуючих дивує щирість і наївність Полліан­ни, їі незлопам'ятність, балакучість, відкритість. Її головна зброя проти неласкавого світу - це щире серце і радісний дух. Полліанна дарує радість усім, кого зустрічає: хворій міс Сноу, мовчазному незнайомцеві, бездомному хлопчикові, жвавій, го­стрій на язик, але добрій душею служниці Ненсі.

Завдяки Полліанні місцевий багатій повертає втрачений сенс життя, бездомний хлопчик зна­ходить родину, а тітка Поллі нарешті мириться зі своїм коханим.

У повісті «Полліанна» є образ, з яким не­одноразово асоціюється маленька героїня книжки. Це - веселка. «Райдужна дівчинка» - так назвав Гї один з персонажів книжки – Джон Пендлтон.

3. Роль Полліанни в житті мешканців міста Белдінгсвіля.

- Які зміни в житті героїв твору відбулися з появою Полліанни?

(Діти згадують, якими гербі твіст були до зустрі- ш з Пашпанною і якими стали тля аткування з нею.)

Висновки. Навчивши всіх своїй грі в радість, Полліанна таким чином знайшла багато друзів як серед однолітків, так і серед дорослих. Вона навчила кожного радіти життю!

4. Бесіда з метою усвідомлення прочитаного.

- На вашу думку, чому Полліанна стала улюбленою героїнею багатьох поколінь?

- А як ви ставитеся до Полліанни?

- Розкажіть про свої враження від її образу.

- Поясніть, за що жителі містечка Белдінгсвіля полюбили Полліанну.

V. Підбиття підсумків уроку.

Вправа з використанням методу «Мікрофон».

• «Сьогодні я дізнався(-лася), що...»

• «Сьогодні мене вразило, що...»

VI. Домашнє завдання.

Підготуватися до тематичного оцінювання за повістю «Полліанна».

Художні засоби розкриття образу Полліанни

Любов Кулешова, вчитель світової літератури Слов'янської гімназії, м. Київ

Мета:

• розкрити своєрідність художнього світу повісті Елеонор Портер «Полліанна»; проана-лізувати образ" головної героїні; поглибити розуміння почуття радості;

• розвивати мовлення учнів, позитивне мислення, читацьку пам'ять, уміння працювати в групах, висловлювати та аргументувати власну точку зору;

• виховувати доброзичливість, взаєморозуміння та взаємоповагу.

Обладнання: портрет Е. Портер, книжка «Полліанна», ілюстрації до сюжету.

Найбільш яскраві спалахи радості у нас

зазвичай виникають від несподіваної іскри.

Семюель Джонс

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

Звучить музика Людвіга ван Бетховена «Ода до радості».

Учитель пропонує послухати музику і поміркувати, який настрій вона створює і до яких дій

спонукає. (На уроці доречно заслухати 3-4 відповіді.)

ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа до уроку.

Бесіда.

- Уважно прочитайте тему уроку і поміркуйте, над чим ми сьогодні будемо працювати?

(Над повістю Е. Портер і над образом головної героїні.)

- Як ви можете прокоментувати епіграф до нашого уроку?

(Улюблена гра Полліанни - гра в радість. А сама вона, як іскорка, могла запалити цю радість у кожній людині.)

- Як ви думаєте, що таке радість, і коли людина радіє?

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

1. Факти з життя і творчості Елеонор Портер.

(Презентувати матеріал можуть підготовлені учні.)

Народилась Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки.

З дитинства маленька Еллі понад усе любила співати. Протягом кількох років Елеонор вчилася музиці в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. їй пророкували славу великої артистки. Елеонор Портер ніколи не мріяла стати всесвітньовідомою письменницею, у травні 1892 року Елеонор вийшла заміж. Її чоловік був під-приємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселилося у Нью-Йорку. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будів¬лі. Елеонор дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку. Потім кілька своїхоповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу «Крістіан Гералд» І їх надрукували! Портер стала письменницею, на той час їй було тридцять три роки.

Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, що їх охоче друкували

різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався

«Перетнути потік».

У 1912 році письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, тож іграшок у дівчинки не було, а щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку - грати в радість.

Книжка про дівчинку, яка грала в радість, мала шалений успіх серед читачів. Мільйони

дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до

Європи, де також знайшла чимало друзів.

Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими

мовами. Уже до 1920 року книжка перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися

«Клуби Полліанни». Знаменита актриса німого кіно Мepi Пікфорд заплатила Портер

астрономічну на ті часи суму за право на екранізацію повісті.

До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди

Полліанни. Тож у 1915 році вийшла повість «Юність Полліанни», яка розповідає про те, що

сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла.

Нечувана популярність повістей про Полліанну призвела до того, що уже після смерті Портер ще

три письменниці (Вірджинія Моффат, Гаррієт Сміт і Елізабет Бортон) по черзі видавали нові

книжки, що об'єднувалися образом головної героїні, описуючи її чергові пригоди. Так з'явилася

ціла серія - «Радісні книжки Полліанни».

Одного разу в якомусь інтерв'ю пані Портер закинули, чи не занадто легковажно вона

ставиться до життя, чи не є гра в радість втечею від проблем. На що вона відповіла: «Я ніколи не

вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно

ліпше сприймати невідоме бадьоро і радісно».

Померла письменниця 21 травня 1920 року. За неповних двадцять років творчої праці вона

встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань;

вони й сьогодні з легкістю знаходять своїх прихильників. Проте найвідомішою книжкою

Елеонор Портер залишається «Полліанна».

Некролог, надрукований у «The New York Times» наступного дня після смерті письменниці,

мав короткий, але виразний заголовок: «Померла автор "Полліанни"».