Олов'яні бронзи.
Однофазні та двофазні бронзи перевершують латуні в міцності і опорі корозії (особливо в морській воді).
Однофазні бронзи в катанні стані, особливо після значної холодної пластичної деформації, мають підвищені міцнісні і пружні властивості (> 40 кгс / мм 2).
Для двофазної бронзи характерна більш висока зносостійкість.
Важлива перевага двофазних оловяністих бронз - високі ливарні властивості. Бронзи отримують при литті найбільш низький коефіцієнт усадки в порівнянні з іншими металами, у тому числі чавунами. Олов'яні бронзи застосовують для литих деталей складної форми. Однак для арматури котлів і подібних деталей вони використовуються лише у випадку невеликих тисків пари. Недолік виливків з олов'яних бронз - їх значна микропористая. Тому для роботи при підвищених тисках пари вони все більше замінюються алюмінієвими бронзами.
Через високу вартість олова частіше використовують бронзи, в яких частина олова замінена цинком (або свинцем). [1]
Алюмі́нієві бро́нзи
Колір алюмінієвої бронзи солом'яно-жовтий, з червонястим відтінком, що нагадує колір золота. Основні механічні властивості у твердому стані: густина 7,5…8,2кг/м³, температура плавлення 1040…1084 °C, твердість за Брінеллем 55…220 кгс/мм², границя міцності 20…75 кгс/мм², відносне видовження 20…75%[3].
Алюмінієві бронзи в порівнянні з іншими бронзовими сплавами мають більшу міцність і корозійну стійкість. Ці сплави демонструють низький рівень поверхневої корозії в атмосферних умовах, низький рівень окислення при високих температурах і слабку реакційну здатність з сірчистими сполуками та продуктами вихлопу двигунів внутрішнього згорання. Вони також стійкі до корозії у морській воді. В алюмінієвих бронзах стійкість до корозії забезпечується алюмінієвою компонентою сплаву, який вступає в реакцію з атмосферним киснем, утворюючи тонкий, жорсткий поверхневий шар оксиду алюмінію, що стає бар'єром для корозії багатого на мідь сплаву. Додавання заліза і маргану до 1% покращує стійкість до корозії алюмінієвої бронзи. [3]
Крем'янисті бронзи
В основному використовують однофазні бронзи як більш пластичні. Крем'янисті бронзи перевершують алюмінієві бронзи і латуні в міцності та стійкості в лужних (в тому числі стічних) середовищах.
Крем'янисті бронзи застосовують для арматури і труб, які працюють у зазначених середовищах.
Крем'янисті бронзи, додатково леговані марганцем, в результаті сильної холодної деформації набувають підвищені міцність і пружність і у вигляді стрічки або дроту використовуються для різних пружних злементов.
Берилієві бронзи
Берилієві бронзи поєднують дуже високу міцність (до 120 кгс / мм 2) і корозійну стійкість з підвищеною електропровідністю.
Однак через виского вартості берилію ці бронзи використовують лише для особливо відповідальних у виробах невеликого перерізу у вигляді стрічок, дроту для пружин, мембран, сильфонів і контактах в електричних машинах, апаратах і приладах.
Зазначені властивості берилієві бронзи отримують після гартування і старіння, тому що розчинність берилію в міді зменшується з пониженням температури. Виділення при старінні частинок хімічної сполуки CuBe підвищує міцність і зменшує концентрацію берилію в розчині міді.
Свинцеві бронзи Свинцеві бронзи (БрС30) використовують як високоякісний антифрикційний матеріал. У порівнянні з олов'яними бронзами мають більше низькі механічні й технологічні властивості. [1]
Алюмінієві бронзи