НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Соціологічна думка в україні

Методичні рекомендації до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять та самостійної роботи студентів з напряму підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» денної форми навчання 6.030101- Соціологія

Рекомендовано кафедрою філософії

Протокол № 7 від 26.03.2014 р.

Завідувач кафедри філософії

________________Б.В.Новіков

Київ 2014

Соціологічна думка в Україні. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять та самостійної роботи студентів з напряму підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» денної форми навчання 6.030101- Соціологія / Укладачі: Т. М. Свідло, М. І. Сторожик – К.: НТУУ «КПІ», 2014. – 48 с.

Укладачі: Свідло Тетяна Миколаївна, к. філос. н., доц.

Сторожик Марина Іванівна, викладач

Напрям підготовки 6.030101 – Соціологія

Відповідальний редактор: Б. В. Новіков, д. філос. н., проф.

Рецензент: Крижанівська О. П., к. філос. н., доц.

Тема 1: особливості формування, розвитку та досліджень соціологічної думки в україні

1. Історико-культурний детермінізм гуманітарного знання.

2. Експлікація терміну „протосоціологія”.

3. Об’єктно-предметна сфера та специфіка історії вітчизняної соціології.

Методичні поради

При підготовці до першого питання слід звернути увагу на те, що у розвитку соціального знання на відміну від природничо-наукового є певні особливості, які полягають у значному впливі на соціальні ідеї, теорії, пошуки суспільних потреб, інтересів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, суспільно-психологічних настроїв та інших факторів, тому поряд із загальними закономірностями можна бачити й певні специфічні тенденції, притаманні розвиткові соціального знання в межах певної культури, цивілізації, епохи, країни чи етносу. Історія України, тривалий час позбавленої незалежності, відбилася на специфіці розвитку соціальної думки, для якої домінуючою були ідеї національної єдності, державності, що зумовлювалось постійною зовнішньою загрозою денаціоналізації народу, наступу на його культуру та небезпекою асиміляції в перспективі. Відкидання, замовчування, фальсифікація творчості видатних представників української соціальної науки тривалий час було нормою, тому постає необхідність у нових концептуальних підходах, у перегляді основних догматичних та ідеологічних принципів, відмові від старих схем, коли історія розвитку України, українського народу, його культури інтерпретувалися всупереч історичним фактам як похідні, побічні, а не іманентно сформовані на власній історичній основі.

У другому питанні необхідно розкрити поняття “соціологічна думка”, яке має два значення: інституціональне, коли об'єктом аналізу виступає система спеціалізованого знання – соціологія з її визначеним предметом, проблематикою та методами, і більш умовне – конвенційне, яке пов'язане з розвитком інтегрованого, недиференційованого на окремі наукові галузі знання в його синкретичній формі. Тому виділяють два періоди в історичному розвитку соціології в Україні: протосоціологію та академічну соціологію. Кожний з періодів має певні етапи, які більш детально треба розглянути на семінарському занятті.

Третє питання слід розпочати з розмежування понять предмет і об'єкт. При цьому слід пам'ятати, що об'єктом науки є вибраний, вмотивовано обмежений елемент реальності, який вирізняється у навколишньому середовищі. Об'єктом соціології є певна соціальна реальність, яка не залежить від дослідника. Для соціології немає спеціально відведеної сфери соціальних явищ (як культура чи психологія), вона не вивчає які-небудь специфічні, характерні тільки для конкретної сфери суспільного життя явища. Загалом, об'єктом соціології є: суспільство; соціальні спільноти; людина як творець соціальних спільнот і суб'єкт соціальних процесів; соціальні інститути. Предметом кожної науки є логічно взаємопов'язана і несуперечлива система фундаментальних понять, які описують ту частину об'єктивної реальності, на яку націлені методи вивчення цієї науки. Предмет соціології – це сукупність основних теоретичних понять, за допомогою яких вчені описують реальні факти, пояснюють і практично вирішують соціальні проблеми.