4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.

Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою.

№	Навчальні завдання	Вказівки
1.	Вивчити класифікацію вегетативних розладів.	Назвати відділи ВНС, які анатомічні структури входять до різних рівнів ВНС.
2.	Які синдроми спостерігаються при ураженні різних вегетативних структур?	Визначити основні принципи призначення диференційованої терапії при вегетативних дисфункціях.
3.	Скласти алгоритм обстеження хворих з патологією ВНС.	Покрокове обстеження хворих з вегетативними розладами.
4.	Диференційна діагностика захворювань ВНС.	Які додаткові методи дослідження використовуються для уточнення діагнозу?
5.	Принципи лікування хворих з вегетативними розладами.	Загальні принципи лікування

Vш. Рекомендована література

1. Булыгин И.А. Достижения в области физиологии вегетативной нервной системы и их клиническое значение. // Здравоохранение Белоруссии. – 1982, №3. – С. 10-14.

2. Вегетативная нервная система: Атлас: Учебное пособие. / П.И. Лобко, Е.П. Мельман, С.Д. Денисов и др. – Минск: Вишэйшая школа, 1988. – 271 с.

3. Нормальна фізіологія. / В.І. Філімонов, Д.Г. Наливайко, В.С. Райцес та ін.; За ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – 608 с.

4. Общий курс физиологии человека и животных: В 2-х кн.: Учебник для биол. и мед. спец. вузов. / Под. ред. А.Д. Ноздрачева. – М.: Высшая школа, 1995. – Т. 1: Физиология нервной, мышечной и сенсорной систем. – 512 с.

5. Смирнов В.М., Лычкова А.Э. Некоторые аспекты биохимического механизма синергизма отделов вегетативной нервной системы. // Российский кардиологический журнал. – 2002, №4. С. 64-69.

6. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки і проведення навчальних занять в медичних вузах (методичний посібник): - Київ, «Хрещатик», 2004. – 80 с.

М е т о д и ч н а р о зр о б к а

«Локалізація функцій у корі головного мозку. Синдроми уражень. Спинномозкова рідина, її зміни.

Менінгеальний синдром»

І. Актуальність теми

Вегетативна нервова система повсюдно поширена в організмі. Вона забезпечує іннервацію внутрішніх органів, судин і залоз і відрізняється відсутністю строгої сегментарності свого формування. Нервоволокневий компонент вегетативної нервової системи характеризується різноманіттям нервових провідників, що з'єднують внутрішні органи з центральною нервовою системою. Синаптичні контакти між окремими ланками рефлекторної дуги розташовуються не тільки в центральній нервовій системі, але й у периферичних гангліях.

Виникнення понять «вегетативний» і «анімальний» зв'язано з представленнями про наявність в організмі рослинних (вегетативних) і тваринних (анімальних) функцій. До вегетативного відносяться функції харчування, подиху, виділення, розмноження і циркуляції рідин. До анімальних — довільні м'язові скорочення і функції спеціальних органів почуттів — зір, слух, нюх, смак і дотик. Анімальні функції властиві винятково тваринним організмам, вегетативні — рівною мірою і тваринам, і рослинам.