18.2. Термінологічний словник

Лізинг – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну.

Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну власність (патенти, авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період.

Факторинг – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги.

Форфейтинг – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцентованих імпортером, або інших боргових вимог.

Франчайзинг – це передача продавцем (франшизером) права на використання своєї торгової марки покупцю (франшизі).

18.3. Питання для самостйного опрацювання

1. Значення світового ринку послуг, передумови його формування.

2. Міжнародний лізинг.

3. Міжнародні інжинірінгові та консультаційні послуги товарних знаків.

18.4. Інформаційні джерела

[17, С.77-280], [19, С.55-68], [20, С.192-194], [22, С.19-273], [24, С.24-37], [37, С.139-159], [38, С.103-107], [46, С.45-128], [48, С.126-162], [49, С.264-268].

Тема 19. Міжнародні транспортні відносини

19.1. Методичні поради до вивчення теми

Глобалізація світової економіки та практично вільний перелив капіталу в тому числі у вигляді прямих інвестицій в основні фонди здійснила серйозні зрушення у міжнародному розподілі праці, у територіальному розміщенні виробництва. Разом зі значним ростом населення це призвело до вагомого збільшення перевезень. Слід відмітити, що у світі не існує особливого транспорту, який призначений виключно для міжнародних перевезень вантажу та пасажирів. Міжнародні перевезення обслуговуються національними перевізниками різних країн, які використовують для цього свій рухомий склад (морські та річкові судна, літаки, автомашини, вагони), а також транспортні мережі (залізничні, автомобільні, річкові, повітряні) та транспортні вузли (морські та річкові порти, аеропорти, залізничні та автостанції, вантажні та пасажирські термінали), які відносяться до транспортних систем окремих країн.

Звичайно процес доставки товару в міжнародній торгівлі включає перш за все його перевезення від внутрішнього пункту виробництва А до прикордонного пункту (порту) В країни-продавця; далі міжнародне транзитне або морське перевезення від пункту В до прикордонного пункту (порту) С країни-покупця; і, нарешті, транспортування від пункту С до внутрішнього пункту споживання D (рис.19.1.).

Отже, під транспортними операціями в їх безпосередньому значенні розуміється забезпечення перевезення вантажу на ділянках А-В, В-С, С-D. Ці операції здійснюються згідно договору перевезення, укладеному між вантажовласником та перевізниками відповідних видів транспорту. При цьому транспортні операції вважаються міжнародними, якщо при перевезенні зовнішньоторговельного вантажу має місце перетин кордону, як мінімум двох сумісних країн.

Визначити міжнародні транспортні відносини можна як форму міжнародних економічних відносин, які виникають між суб’єктами світової економіки з приводу переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн в інші. Транспорт забезпечує міжнародні сполучення, тому можна говорити про те, що він створює продукцію послугового типу, котра має вигляд перевезень чи переміщень вантажів та людей.

Пункт А Пункт В Пункт С Пункт D

територія країни-продавця міжнародний транзит територія країни-покупця

або морська ділянка

Рис. 19.1. Схема процесу доставки товару в міжнародній торгівлі

Особливості транспортної продукції:

• не має речового вигляду;

• має вартість (на її виготовлення витрачається праця, енергія, матеріальні засоби) і споживну вартість (є корисною для споживачів);

• споживається у вигляді імпорту (адже плата за транспортні послуги лягає на плечі імпортера). А тому для країни-власника транспортних засобів є експортною продукцією.

Загалом прийнято ділити транспорт на водний, сухопутний і повітряний. Водний, у свою чергу, поділяється на морський і річковий, сухопутний – на залізничний, автомобільний і трубопровідний.

Є декілька факторів, що впливають на вибір виду транспорту для перевезення вантажів чи людей. Ось основні з них:

• вид вантажу;

• відстань і маршрут перевезень;

• фактор часу;

• вартість перевезення.

Наприклад, при перевезенні дешевих масових вантажів (гравій, пісок тощо) транспортні витрати складають до 90-95% повних витрат, що йдуть на їхні видобування та доставку. При перевезеннях більшості товарів ця цифра складає 10-15%, а в цінах особливо цінних товарів (космічна техніка, супер ЕОМ, турбогенератори) транспорті витрати ледве помітні – 1 – 1,5%.

Товар проходить складний шлях від експортера до імпортера і далеко не часто його перевозять одним видом транспорту. За час такого перевезення виникають різноманітні відносини між різними суб’єктами. Окрім експортера та імпортера тут і перевізники, і експедитори, і стивідори, і докери і багато інших. Тобто міжнародні транспортні відносини являють собою досить самостійну систему різноманітних відносин, в основному економічного характеру.

Якщо у перевезеннях бере участь один із видів транспорту, то це називається прямим одновидовим міжнародним сполученням. Якщо два і більше, то комбінованим (змішаним) міжнародним сполученням. Якщо ж у перевезеннях беруть участь два і більше види транспорту, але оформлено це перевезення одним транспортним документом на всі види транспортування, то таке перевезення називають прямим змішаним міжнародним сполученням.

Загалом перевезення товару складається з трьох основних етапів:

• перевезення територією країни-експортера;

• перевезення транзитною чи морською ділянкою;

• перевезення по території країни-імпортера.

Крім перевезень як переміщення вантажу чи людей, за час загального перевезення здійснюються й інші види транспортних і просто наземних операцій:

• розвантаження з одних видів транспорту і навантаження на інші в проміжних пунктах;

• тимчасове складування в проміжних пунктах;

• переоформлення перевізних документів;

• виконання митних вимог та формальностей та інше.

Для більш чіткого розуміння функцій деяких суб’єктів варто дати їм визначення. Отже, перевізник – це довільна особа, котра укладає контракт (або від імені якої укладається контракт) на перевезення товарів тим чи іншим шляхом. Експедитор – це посередник, який організовує від імені експортера перевезення вантажів перевізниками, а також їх супроводжує. Експедиторів ще називають фрахтовими агентами, комісіонерами, брокерами. Стивідор – це оператор вантажного терміналу в морському чи річковому порту, в аеропорту, на залізничній і автомобільній станції. За час міжнародного перевезення товари по декілька разів переходять від перевізників до стивідорів і навпаки, а це означає, що по декілька разів змінюються суб’єкти, котрі відповідають за вантаж.