4.2.3. Бароковий фасад

у самих неочікуванихмісцях; навітьколонату"звиваються, мов змії, виявляючи нестримний рух вгору (рис- 4.2.3).

Зразковим архітектурним твором бароко вважають церквуІльДжезуу Римі, що є духовним центром орденуєзуїтів.

Зберігаючи у плані форму хреста з купололінад місцем перетинутрансеп-та,вонамаєтакож капели з обох боківнавк..Архітектура стримана й сувора;

з нею контрастує пишний декор — різьблення по каменю, гіпсу, дереву, кова­ні грати. Величезні вівтарні образирозмідденоу пишнихрамах. Багатоколірні розписи стін і позолота, натурально розфарбована скульптура створюють вра­ження патетичності-

Типовим зразком барокового стилю є також оформлення собору Св.Петра у Римі, збудованогоще майстрами Ренесансу (рис. 4.2.4).

Вівтар оточено пружно-покрученими, могутніми бронзовими колонами, що зносяться у височінь. Крізь величезні вікна ллється притьмарене кольоро­вим склом світло; з ним конкурує штучне небо — сяйво й клуби хмар, викона­ні митцями у гігантських масштабах. У каплицях, які оточують основний ін­тер'єр з боків, встановлено менші вівтарі, на яких фігурують в якості ікон твори геніїв італійського мистецтва — наприклад, мармурова група«П'єта» (скорботна Богоматір з мертвимХристомна руках) роботи-Мікеланджело. Проте загалом стиль собору визначаєзжеінша, барокова скульптура на зразок

4-2.4. Собор Св.Петра в Римі та колонадаБерніні

групи різця Берніні «Екстаз Св. Терези». Юна дівчина у чернечому вбранні звивається, наче від чуттєвої насолоди; усміхнений хлопчик-янгол цілить в Її серце стрілою, мов античний амур. Над групоюбіломармуровихфігурклубочатьсямайстерно виконані з бронзи величезні хмари. Античність і Ренесанс подолано, розчинено у могутньому плині релігійного почуття як щось тимчасо­ве й несуттєве (рис. 4.2.5).

Новим в архітектурі бароко було те, що в архітектурний ансамбль включа­ються вже не тільки окремі споруди та площі, але й вулиці. Початок і кінець вулиць обов'язково позначають акцентами — архітектурними (площами) або скульптурними (пам'ятниками).Д.Фонтана вперше застосовуєтрипроменеву систему вулиць, що розходяться від площі, завдяки чому досягається зв'язок головного в'їзду в місто з основними ансамблями Рима. В точках сходження проспектів і на їх кінцях розташовують обеліски та фонтани, які створюють майже театральний ефект перспективи. Принципи Фонтана мали значний вплив на розвиток містобудування. Новим акцентом було також те, що в центрі площі тепер все частіше встановлювали не статую, а обеліск або фонтан, прикрашений

скульптурою. Блискучим прикладом ба­рокових фонтанів були фонтаниБерні-ні:фонтан «Тритона» на площіБар-берініі фонтани «Чотирьох річок» (рис. 4,2.6), «Мавра» на площіНавона.

Барокова скульптура насичена емо­ціями; у ній поєднані різнорідні мате­ріали (сорти мармуру, камінь і метал). Поширилися натуралістичні культові статуїХриста,Богородиці, святих: їх по­чали розмальовувати, інкрустувати: очі слізно блищали завдяки майстерно вмон­тованим скельцям.

Мистецтво бароко перестало боя­тися правди життя. Показовою є твор­чість представника барокового живопису ДієтоВеласкеса(XVIIст.,Іспанія), про манеру якогопортретованийним палаІнокентійIII висловився: «Занадто пра­вдиво!».Веласкеспринципово не при­крашав натуру, видобуваючи з неї могут­ню гаму емоцій. Він, наприклад, напи­савцілу серію портретів придворних блазнів, нещасних калік-карликів. Не сміх, а складні почуття шоку й поваги викликають ці істоти'— кожна з влас­ним характером і ставленням до долі, часом —мужнім і гідним.

Яскравим виразником барокової ес­тетики був один з найбільших худож­ників всіх часів Пітер ПаульРубенс (Фландрія, XVII ст.).

На його полотнах зображені в динаміці могутні мускулясті й пиш­ні тіла; глядач відчуває рух вітру у вершинах дерев, жах загнаного мис­ливцями вепра, трепетну ніжність краси молодої дружини художника, спокійну, впевнену чуттєвість антич­них божеств та напівбогів,,шорст­кість бороди старця — пензлеві май­стра підкоряється усе. Та цей поет плоті, що за фахом був досвідченим,