Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Портфельне інвестування.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
134.14 Кб
Скачать

5.4.Перелік індивідуальних завдань Тематика есе

Студенти здійснюють вибір теми для написання есе згідно наведеного переліку.

Перелік тем есе з курсу «Портфельне інвестування»

  1. Розвиток української біржової фондової системи.

  2. Формування і управління інвестиційним портфелем інституційного інвестора.

  3. Банки України як суб’єкти фондового ринку.

  4. Види і типи портфелів цінних паперів.

  5. Саморегулівні організації фондового ринку (теорія і практика).

  6. Особливості організації й функціонування національної депозитарної системи.

  7. Правила допуску цінних паперів до біржового котирування (світовий досвід).

  8. Вітчизняна практика допуску цінних паперів до біржового котирування.

  9. Первинне розміщення цінних паперів (ІРО)

  10. Індикатори фондового ринку (світовий досвід).

  11. Індекси ділової активності на вітчизняному фондовому ринку.

  12. Рейтингові системи оцінювання інвестиційної якості цінних паперів.

  13. Держава як суб’єкт портфельного інвестування.

  14. Депозитарні розписки (вітчизняна практика).

  15. Реєстратори цінних паперів, їх роль і функції.

  16. Депозитарна діяльність з цінними паперами.

  17. Діяльність фінансово-кредитних установ з портфельного інвестування.

  18. Діяльність інститутів спільного інвестування на ринку цінних паперів.

  19. Організація емісії та розміщення цінних паперів в Україні.

  20. Стратегії формування і управління портфелем цінних паперів.

  21. Обіг цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках.

  22. Практика оцінювання інвестиційної привабливості фірми-емітента.

  23. Ризики портфеля цінних паперів.

  24. Деривативи (вітчизняний досвід).

  25. Новітні світові тенденції розвитку фондового ринку.

  26. Цінні папери іноземних емітентів в Україні.

  27. Практичне застосування -коефіцієнта на фондовому ринку.

  28. Новітні прикладні методи технічного аналізу фондового ринку.

  29. Оцінювання ефективності управління портфелем цінних паперів за різними крітеріями.

Кожна з перелічених тем опрацьовується лише одним студентом. За погодженням з викладачем, студентами можуть бути опрацьовані інші актуальні проблеми портфельного інвестування і функціонування фондового ринку.

За погодженням з викладачем, студентами можуть бути опрацьовані інші актуальні проблеми портфельного інвестування і функціонування фондового ринку.

Рекомендації щодо підготовки і оформлення есе (есе)

Приступаючи до визначення мети, кола завдань і змісту роботи з підготовки есе, студент має уяснити, що есе — це письмова робота, яка направлена на поглиблене опрацювання відповідної теми переважно на підставі залучення різноманітних літературних джерел, а також вивчення практичного досвіду.

Студенти мають усвідомити, що якість есе оцінюється із врахуванням:

  • відповідності змісту есе його темі;

  • повноти розкриття теми на підставі опрацювання достатньої кількості літературних джерел;

  • достатньої (переконливої) наукової обґрунтованості і можливості практичної реалізації висновків (рекомендацій);

  • конкретності висновків;

  • самостійності опрацювання теми;

  • відповідності роботи вимогам щодо її оформлення.

Студентами мають бути обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення організації портфельного інвестування в Україні. Есе має бути логічно структурований, переконливо аргументований, що унеможливлює неточність визначень і неоднозначність тлумачень. Відповідність есе всім переліченим вимогам дає підстави для оцінювання роботи найвищою оцінкою.

Опрацювання літератури слід починати з найновіших публікацій (за два попередніх роки), в яких надаються новітні розробки з теорії та практики портфельного інвестування. Особливу увагу слід приділити змінам у законодавчій базі, а також розгляду поточних матеріалів, опублікованих у періодичних виданнях.

Обсяг есе — 18—20 сторінок комп’ютерного набору з використанням текстового редактору WORD шрифту 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом. Есе комплектується у такій послідовності: титульний аркуш; зміст; основна частина; список використаних джерел; додатки. Основна частина складається зі: вступу з визначенням мети роботи (1 стор.), дослідження проб- леми (16—18 стор.), висновків і узагальнень (1 стор.) Великі таблиці і рисунки, перелік використаних джерел інформації наводяться у додатку і при визначенні обсягу роботи не враховуються.

Есе виконується на аркушах формату А4. З одного боку аркуша формату А4 (210 х 297 мм), залишають поля таких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній та нижній — не менше 20 мм. Аркуші мають бути наскрізно пронумеровані. Нумерація сторінок есе має подаватись арабськими цифрами без знака «№» і крапки. Першою сторінкою есе є титульний аркуш, проте на ньому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки. На останньому аркуші студент проставляє дату виконання і власний підпис.

Титульний аркуш, заголовки (зміст, дослідження проблеми, висновки, література, додатки) набирають великими літерами по центру сторінки. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовками та текстом має дорівнювати 3—4 інтервалам. Кожну структурну частину есе (зміст, основну частину, список використаних джерел, кожний додаток) потрібно починати з нової сторінки. Стиль викладу есе має бути лаконічним і професійним, висновки (рекомендації) — конкретними і переконливими.

Всі ілюстративні матеріали (графіки, діаграми, схеми) об’єд- нуються поняттям рисунок. Тому всі ілюстрації позначаються скороченням «Рис.» (рисунок) і нумеруються послідовно (за винятком ілюстрацій, наведених у додатках). Після номера ілюстрації наводиться її назва. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Рисунки необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні написи розміщують під ілюстрацією. Посилаючись на ілюстрацію у тексті есе, називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер.

Якщо у есе наведені формули, пояснення значень окремих символів і коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою в тій самій послідовності, в якій їх дано у формулі. Пояснення кожного символу і коефіцієнта треба надавати з нового рядка. Першому рядку передує слово «де». Посилання в тексті на порядковий номер формули наводять у круглих дужках.

Перелік джерел інформації наводять за абеткою у такій послідовності:

  • закони України;

  • інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

  • наукова, навчально-методична і періодична література, видана українською або російською мовами;

  • наукова, навчально-методична і періодична література, видана іноземними мовами.

При оформленні додатків слід мати на увазі, що послідовність подання додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті, а кожний додаток має починатися з нової сторінки.

По всій роботі обов’язково слід навести у дужках ([ ]) посилання на використані джерела згідно переліку. Такі посилання дають змогу відшукати джерело, отримати необхідну інформацію щодо нього та перевірити достовірність наведених у есе відомостей. Посилання надають одразу після закінчення цитати — у квадратних дужках зазначаються порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад, [17, с. 85].

Слід користуватися загальновизнаною термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті есе та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Цифрові матеріали бажано оформляти у вигляді таблиць. Таблицю зазвичай розміщують після першого згадування про неї в тексті (або на наступній сторінці).

Кожна таблиця мусить мати тематичний заголовок, згідно її змісту, який розміщується безпосередньо над таблицею у цент- рі. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово «Таблиця» та вказують її порядковий номер (знак «№» перед цифрами не ставиться). Заголовок таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери. Якщо всі дані таблиці мають однакову одиницю вимірювання, її вказують у тематичному заголовку, позначення якої має відповідати стандартам.

У разі, якщо дані таблиці мають певні особливості (є поперед- німи, стосуються частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати у примітках одразу під таблицею.