Studmed.ru_hml-sv-akusherstvo_04a7408a03f

Зміст

РОЗДІЛ І

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК АКУШЕРСТВА В УКРАЇНІ-6

Медична деонтологія-8

РОЗДІЛ ІІ

ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКОЇ ТА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ-10

Організація роботи жіночої консультації-11 Організація роботи акушерського стаціонару-13

Організація акушерської допомоги у сільській місцевості-17 Профілактика гнійно-запальних захворювань в акушерських стаціонарах-18

РОЗДІЛ ІІІ

КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ-24

Зовнішні статеві органи жінки-24 Внутрішні статеві органи жінки-25 Зв'язковий апарат матки та яєчників-29 Кровопостачання статевих органів-30 Інервація статевих органів-31 Фізіологія жіночих статевих органів-31 Будова і розміри жіночого тазу-33 Тазове дно-36

РОЗДІЛ ІV

ЗАПЛІДНЕННЯ. ФІЗІОЛОГІЯ ВАГІТНОСТІ-37

Розвиток плодового яйця-38 Розвиток плоду-41 Ознаки зрілості плоду-42

Будова та розміри голівки і тулуба плоду-43 Адаптація організму матері до вагітності-44

РОЗДІЛ V

ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ-47

Діагностика вагітності ранніх термінів-47 Діагностика вагітності пізніх термінів-49 Методика обстеження вагітних-50

Розміщення плоду у порожнині матки. Акушерська термінологія-53 Визначення терміну вагітності і дати пологів-58 Сучасні методи діагностики стану плоду-59 Ультразвукове дослідження-59 Біофізичний профіль плоду-60 Електро- і фонокардіографія плоду-60 Кардіотокографія-61 Інвазійні методи-62 Взяття мазків-62

Методи функціональної діагностики-63 Цитологічне дослідження піхвових мазків-64 Гігієна вагітних-65 Ведення вагітних у жіночій консультації-68

РОЗДІЛ VI

ФІЗІОЛОГІЯ ПОЛОГІВ-69

Причини настання пологів-69 Готовність організму до пологів-69 Провісники пологів-71 Пологові сили-72

Перебіг першого періоду пологів-72 Перебіг другого періоду пологів-73 Методи реєстрації скорочень матки-74

Біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання-75 Біомеханізм пологів при задньому виді потиличного передлежання-75 Перебіг третього періоду пологів-76 Ведення пологів-77 Ведення першого періоду пологів-78

Ведення другого періоду пологів-80 Ведення третього періоду пологів-84 Знеболювання пологів-86 Медикаментозне знеболювання-88

Роль медичної сестри у знеболюванні пологів-89

РОЗДІЛ VII

ФІЗІОЛОГІЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ-89

Клінічний перебіг післяпологового періоду-90 Ведення післяпологового періоду-91 Догляд за молочними залозами-93 Тріщини сосків-94 Туалет породіллі-95

РОЗДІЛ VIII

ФІЗІОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ-96

Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених-96 Парафізіологічні стани новонароджених-98 Догляд за новонародженим-99

Патологія розвитку плоду та плодових оболонок-100 Фетоплацентарна недостатність-101 Затримка внутрішньоутробного розвитку плоду-101 Вади розвитку плоду-102 Патологія плодових оболонок-106 Патологія ворсистої оболонки-106 Патологія водної оболонки-107 Аномалії пуповини-109

Патологічні стани перинатального періоду-109 Гіпоксія плоду-109 Асфіксія новонародженого-111

РОЗДІЛ ІХ

ПОЛОГИ ПРИ ТАЗОВИХ ПЕРЕДЛЕЖАННЯХ-114

Діагностика тазових передлежань-115 Перебіг вагітності і пологів при тазових передлежаннях-115

Біомеханізм пологів при тазових передлежаннях-116 Ручна допомога при чисто сідничному передлежанні за методом Цов'янова-117

Ручна допомога при ніжному передлежанні за методом Цов'янова-117 Класична ручна допомога-118

РОЗДІЛ Х

БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ-119

РОЗДІЛ ХІ

ГЕСТОЗИ ВАГІТНИХ-120

Ранній токсикоз-120 Пізній токсикоз-122

Лікування прееклампсії та еклампсії-127

РОЗДІЛ ХІІ

ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ І ВАГІТНІСТЬ-129

Вагітність і набуті вади серця-129 Вроджені вади серця-131 Захворювання нирок у вагітних-132 Пієлонефрит-132 Сечокам'яна хвороба-133 Гідронефроз нирок-134 Єдина нирка-135 Анемія і вагітність-134

Цукровий діабет і вагітність-135 Захворювання дихальної системи і вагітність-137 Бронхіальна астма-137 Пневмонія і вагітність-138 Апендицит і вагітність-139

Захворювання жіночих статевих органів і вагітність-140 Фіброміома матки і вагітність-140 Вагітність і кістома яєчника-140 Кандидозний вульвовагініт у вагітних-140

РОЗДІЛ ХІІ

НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ-141

Аборт (викидень)-141 Передчасні пологи-145 Переношена вагітність-147

РОЗДІЛ ХІV

АНОМАЛІЇ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ-148

РОЗДІЛ XV

РОЗГИНАЛЬНІ ПЕРЕДЛЕЖАННЯ-150

РОЗДІЛ XVІ

НЕПРАВИЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЛОДУ-153

РОЗДІЛ XVІІ

ПОЛОГИ ПРИ ВУЗЬКИХ ТАЗАХ-154

РОЗДІЛ XVІІІ

ПОЛОГОВИЙ ТРАВМАТИЗМ МАТЕРІ-155

РОЗДІЛ ХІХ

КРОВОТЕЧІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ, ПІД ЧАС ПОЛОГІВ ТА У РАННЬОМУ ПІСЛЯПОЛОГОВОМУ ПЕРІОДІ-158

Передлежання плаценти-158 Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти-160 Аномалії прикріплення плаценти-161 Гіпотонічні кровотечі-162 Геморагічний шок в акушерстві-164

Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром) в акушерстві-166 Емболія навколоплодовими водами-168

РОЗДІЛ ХХ

ПІСЛЯПОЛОГОВІ СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ-169

РОЗДІЛ ХХІ

АКУШЕРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ-175

Підготовка хворої до операції-175 Обов'язки операційної медичної сестри-176

Підготовка рук персоналу перед операцією-177 Класифікація акушерських операцій-178 Операції, що зберігають вагітність-179 Операції штучного переривання вагітності-179 Операції, що готують родові шляхи-181

Операції, що виправляють положення плоду-182 Зовнішній поворот плоду-182

Класичний зовнішньо-внутрішній поворот плоду на ніжку-183 Родорозрішуючі акушерські операції-184 Акушерські щипці-184 Кесарський розтин-186 Плодоруйнівні операції-188 Краніотомія-189 Ембріотомія-189 Клейдотомія-190

РОЗДІЛ ХХІІ

ІЗОАНТИГЕННА НЕСУМІСНІСТЬ КРОВІ МАТЕРІ І ПЛОДУ-190

Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби-190 Ведення вагітності-191 Гемолітична хвороба новонароджених-192

Профілактика резус-сенсибілізації-192

РОЗДІЛ ХХІІІ

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В АКУШЕРСТВІ-192

РОЗДІЛ ХХІV

РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї В ОХОРОНІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ-196

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК АКУШЕРСТВА В УКРАЇНІ

Акушерство (від франц. accoucher — народжувати) — галузь клінічної медицини, що розглядає фізіологічні та патологічні процеси, пов'язані з вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності та пологів.

Акушерство — одна з найдавніших медичних дисциплін. У давні часи жінки народжували без допомоги або з допомогою однієї із старших жінок у родині. На подальших етапах розвитку суспільства з'явились люди, що почали займатись лікуванням хворих професійно. Акушерська допомога перебувала тоді виключно у руках жінок-акушерок (повитух). Медичні знання у них були примітивними, проте деонтологічні принципи — досить високими: варто лише згадати, що за біблійними свідченнями баби-сповитухи Шіфра і Пуа відмовилися виконати наказ царя Ірода вбивати усіх новонароджених хлопчиків (Кн. Вихід, 1).

В Україні першими лікарями були ворожбити і знахарі-відуни, обавники, потворники і кудесники, — у яких лікування йшло поруч із закляттями та замовляннями. Лікарське знання стало

«книжним», коли Україна увійшла в тісні зв'язки з Візантією. З'явилися вчені лічителі або лічці.

Перша лікарня була заснована за княгині Ольги при Києво-Печерському монастирі. З Никоновського літопису відомо, що князі, діячі церкви стали фундаторами багатьох закладів, де міг отримувати медичну допомогу простий люд, зокрема Єфрем, єпископ Переяславський (XI ст.) «...зданія многа воздвиг і будови банні і врачеве і больници всім приходящим безмездне врачування іже не бисть допреже на Русі». Лічці-монахи, найбільш відомі серед яких Агапіт, Алімпій і Дем'ян

Пресвітер, володіли «мудрістю книжною», знали "властивості лікувальних рослин і безкоштовно лікували кожного, хто звертався до монастиря.

З тих же часів відомі і жінки-лічці: Февронія-цілителька і дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія-Добродія (1108-1172), яка стала візантійською імператрицею під іменем Зоя. Перу Євпраксії (Зої) належить перша на Русі медична книга, написана грецькою мовою

«Алімма», в якій викладено і систематизовано медичні знання тієї пори, зокрема з акушерства та гінекології.

Перший український доктор медицини та філософії Георгій Дрогобич (1450-1494),

«Георгій з Русі», як його називали, був ректором Болонського і професором Краківського універси-

тетів, учителем Коперника. Він був відомий усій Європі своєю просвітницькою діяльністю, а також як видатний філософ та лікар.

У XVI-XVII ст. в Україні з'являються шпиталі та притулки для хворих і немічних, що створювалися міщанськими братствами. Рани січовиків-запорожців гоїли у «козацькому шпиталі» Трахтемирівського монастиря. Братські притулки, шпиталі та школи утримувала разом з міщанами українська шляхта. Давні грамоти зберегли для нас імена жертводавців — високоосвічених українських жінок: Анастасії Гольнаської, що покрила видатки на переклад українською мовою та друкування Пересопницького Євангелія; сестри Олена і Софія Чар-торийські заснували при Пересопницькому монастирі шпиталь для недужих вбогих та школу для селянських дітей; Гальшка Гулевичівна Лозка створила при Київському Богоявленському монастирі братську школу (1615) та

шпиталь; Ганна Гойська обдарувала землями Почаївську Лавру; Раїна Могилянка, княгиня Вишнівецька, стала фундаторкою Прилуцького, Ла-динського, Лубенсько-Мчарського монастирів,

що були на ті часи осередками національної культури, освіти та медицини.

Визвольна війна українського народу, неминучі у війні поранення та спустошливі епідемії покликали до життя нові медичні структури: аптеки, аптекарські городи, карантини, шпиталі. У XVIII ст. у Єлисаветграді (нині Кіровоград) відкрито першу в Україні медичну школу.

Одна з перших вищих шкіл Східної Європи — Києво-Могилянська Академія. Ректор Академії Феофан Прокопович, більш знаний як філософ та богослов, написав дисертацію з «фізіології» про причину нетлінності тіл печорських святих.

Проте здобути вищу медичну освіту у ті часи можна було лише за кордоном. І тому син полтавського священика Нестор Максимович Максимович-Амбодик (1744-1812) їде 1770 року до Страсбурзького університету і навчається там коштом «го-ліцинської» стипендії, фундаторка цієї стипендії, княгиня Катерина-Смарагда Голіцина (1720-1761) за життя страждала на «делікатну жіночу неміч» і побажала позбавити інших жінок від таких страждань. Вона залишила великий спадок, на відсотки від якого здобули освіту в Страсбурзі, «славному своїм акушерством», Нестор Максимович, основоположник наукового акушерства і автор першого підручника російською мовою

«Мистецтво сповивання», Олександр Шумлянський (1748-1795), що захистив у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену тонкій будові нирки (капсула Шумлянського-Боумена), а далі працював «градським акушером» у Москві і помер у бідності, хоч заслуги його вже визнала вся Європа, а Париж вшанував титулом «члена-кореспондента», відомі лікарі та науковці І.Руцький,

М.Тереховський, С.Леонтович. У Лейдені (1780) захистив дисертацію на акушерську тему «Про переваги симфізеотомії перед кесаревим розтином» майбутній славетний епідеміолог, уродженець села Янівка Чернігівської губернії Данило Самойлович.

У 1805 році відкрився університет у Харкові. Акушерська клініка на 4 ліжка була там створена у 1829 році. Лише 1862 року, коли кафедру акушерства та гінекології посів Іван Павлович Лазаревич, клініка була розширена до 25 ліжок. Блискучий хірург, І.П.Лазаревич зробив першу в Росії оваріотомію. На Лондонській виставці 1873 p. за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акушерських щипців, які стали відомі в Європі як «російські щипці», професор Лазаревич був нагороджений золотою медаллю.

У Київському університеті св.Володимира, створеному у 1834 році, медичний факультет був відкритий 1841 року. Кафедру акушерства та гінекології очолив А.П.Матвєєв (1816-1882). Саме А.П.Матвєєв запропонував метод профілактики го-нобленореї шляхом закапування очей новонароджених 2% розчином азотно-кислого срібла. При клініці він організував школу для акушерок і написав для них спеціальний посібник.

Наступник О.П.Матвєєва, Георгій Єрмолайович Рейн, впроваджував у практику асептику та антисептику, успішно здійснив 18 оваріотомій, був організатором Київського акушерсько-

гінекологічного товариства.

Велику роботу щодо організації пологових будинків в Україні провів професор Г.ф.Писемський

(1862-1937). З його ініціативи було відкрито перший колгоспний пологовий будинок, першу жіночу консультацію в Києві, створено перші палати патології вагітних.

Значним є внесок українських акушерів-гінекологів у проблему знеболення пологів. Основи психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів заклали харківські професори К.І.Платонов і І.З.Вельвовський. Цей метод дістав визнання у багатьох країнах світу. О.Ю.Лурьє (1897-1958),

професор Київського медичного інституту, почав запроваджувати масове знеболення пологів фармакологічними засобами.

Завдяки самовідданій праці лікарів-організаторів медичної допомоги у 50-ті роки в Україні стаціонарною родопоміччю було охоплено майже 100% жінок у містах і 70-80% у селах. Потреба в сільських пологових будинках зменшилася, вони поступово почали закриватися, профілактичну допомогу перебрали на себе фельдшерсько-акушерські пункти, а стаціонарне лікування хворі із сільської місцевості отримували у центральних районних та дільничних лікарнях.

У повоєнні роки з ініціативи О.Ю.Лурьє було запроваджено метод масових профілактичних онкооглядів жінок, що шляхом ранньої діагностики дало змогу зменшити кількість ви-

падків запущеного раку жіночих статевих органів. Позитивну роль відіграло об'єднання консультацій для жінок з пологовими будинками і гінекологічними стаціонарами в єдиний лікувально-

профілактичний заклад. Ці заходи сприяли кращій організації обслуговування вагітних, роділь і породіль, гінекологічних хворих, підвищенню кваліфікації лікарів.

Зараз лікарів в Україні готують у 16-ти вищих навчальних закладах — академіях, університетах.

Середніх медичних працівників навчають у коледжах, медичних училищах та вищих навчальних закладах. Практичну родопоміч здійснює біля 12 тисяч акушерів-гінекологів та 40 тисяч медичних працівників середньої ланки.

МЕДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

Медичні сестри надають лікувально-профілактичну допомогу жінкам у жіночій консультації, маніпуляційному кабінеті та операційній, у гінекологічному відділенні акушерсько-

гінекологічного об'єднання, а також можуть працювати у відділенні новонароджених пологового стаціонару.

За визначенням ВООЗ (1967) «Медична сестра — це особа, підготовлена за основною програмою сестринського навчання, яка має достатню кваліфікацію і право виконувати в своїй країні дуже відповідальну роботу з сестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, запобігання хворобам і догляду за хворими».

Основною функцією медичної сестри є догляд за хворими та виконання призначень і вказівок лікаря,

під керівництвом якого вона працює. Професіоналізм медсестри полягає у чіткому виконанні своїх обов'язків, бо від цього значною мірою залежить ефективність лікування.

Робота середнього медпрацівника на різних ділянках висуває відповідні вимоги до її кваліфікації і разом з тим має певні особливості щодо вимог деонтологічних.

Жіноча консультація

Акушерка жіночої консультації працює з вагітною жінкою з ранніх термінів вагітності до пологів, а також у післяпологовому періоді. Іноді жінка хоче перервати вагітність, звертається за направленням на штучний аборт. У такому випадку лікар разом з акушеркою повинні вжити усіх засобів, щоб переконати жінку у необхідності зберегти вагітність, пояснити згубний вплив аборту на організм та репродуктивну функцію. Якщо жінка вирішила виношувати вагітність, її слід поставити на облік та пояснити важливість регулярного відвідування консультації, вчасного обстеження.

Часто жінок турбує страх перед можливими ускладненнями вагітності та пологів. Використовуючи величезну психотерапевтичну силу слова, медичні працівники повинні керувати емоційним станом вагітної, усуваючи нервове напруження та негативні емоції.

Особливо відповідальним є проведення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів.

Завдання такої підготовки — зняти психічну напругу і страх перед пологами, сформувати у корі головного мозку позитивну домінанту пологів, переконати жінку у сприятливому закінченні пологів для матері і малюка. Такі заняття мають бути не просто інформацією про перебіг пологів та поведінку роділлі під час першого, другого та третього періодів, але й нести лікувальне психотерапевтичне навантаження, тому медичний працівник, котрий проводить ці заняття, повинен не лише бездоганно володіти матеріалом, але й бути доброзичливою, чуйною людиною.

Акушерський стаціонар

Організація роботи акушерського стаціонару з роділлями, вагітними та їхніми родичами багато в чому залежить від персоналу, що працює в приймальному відділенні. Акушерка, що працює у цьому відділенні, повинна бути досвідченою, оскільки перед нею стоять важливі фахові завдання, які вона має вирішувати інколи за лічені хвилини. Іншим важливим завданням є привітне, уважне ставлення до роділлі. З першої хвилини перебування в пологовому стаціонарі жінка повинна відчувати, що вона знаходиться під постійним контролем, тому найменші відхилення від фізіологічного перебігу пологів будуть негайно виявлені і усунені. Усвідомлення цього знімає зайву емоційну напругу.

Під час пологів роділля повинна бути оточена постійною увагою лікаря та акушерки. Персоналу пологового будинку слід стежити за кожним своїм словом, бо інколи обговорення результатів обстеження в присутності роділлі може бути сприйнято жінкою, яка не знає акушерської термінології, неадекватно, може викликати страх та негативні емоції. За жодних умов роділля не повинна втрачати контролю над собою, бо це ускладнює роботу персоналу і може спричинити ускладнення під час пологів, якщо жінка не виконує розпоряджень акушерки, неправильно тужиться та ін.

У післяпологовому періоді акушерка повинна забезпечити психологічний комфорт матерям і немовлятам, допомагати породіллям у вигодовуванні малят та зціджуванні молока, пам'ятаючи, що процес лактогенезу регулюється корою головного мозку і негативні емоції, сльози можуть загальмувати вироблення молока.

Матерів, які втратили дітей у пологах, слід помістити в окрему палату, щоб не посилювати їхніх важких переживань виглядом породіль, що годують немовлят.

Відділення патології вагітних

Приміщення цього відділення має знаходитися подалі від пологових відділів і палат новонароджених, щоб вагітних не турбували зайві звуки. Слід забезпечити хворим повноцінний відпочинок вдень і вночі.

Особливої уваги потребують жінки, котрих готують до планового кесарського розтину. З ними слід щоденно працювати, щоб переконати у необхідності операції, усунути страх за себе і за майбутню дитину. Варто наводити приклади інших жінок, які перебували разом з вагітною у відділенні патології і народили здорових дітей.

Високий рівень фахових знань та умінь, точність у виконанні призначень, тактовність,

людяність, уважність, самовладання, чуйність — ці якості конче необхідні медичній сестрі.

Останніми роками роль середнього медичного персоналу значно зросла. Медичні сестри почали працювати із складною технікою, виконувати відповідальні маніпуляції, це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення ними своїх знань.

Проте надзвичайно важливим залишається спілкування із хворими. Жоден комп'ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної допомоги. Особливістю роботи в акушерстві та гінекології з деонтологічної точки зору є необхідність врахування своєрідності жіночої психіки,

зокрема, психіки вагітної жінки. Медична сестра своїми діями, поведінкою та словом повинна створювати у хворої оптимістичний настрій, впевненість у швидкому одужанні чи сприятливому закінченні пологів, якщо йдеться про роділлю. Не слід інформувати хворих про результати аналізів,

висновки лікарських консиліумів, висловлювати свої прогнози щодо термінів лікування, розповідати про об'єм оперативних втручань. Таке право має тільки лікар. Якщо у медсестри виникли сумніви у правильності лікарських призначень, вона повинна негайно звернутися до лікуючого лікаря, в

жодному разі не обговорюючи це з хворими або іншими особами.

Слід враховувати, що за особливостями свого фаху медичні працівники гінекологічних та акушерських стаціонарів часто мають справу з фактами, що стосуються інтимного життя пацієнток,

тому необхідна велика обережність у спілкуванні з ними та їхніми родичами, бо розголошення лікарської таємниці може мати дуже серйозні наслідки.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деон-тологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування жінок.

ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКОЇ ТА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

Надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги вагітним жінкам, роділлям, породіллям,

догляд за здоровими новонародженими, надання допомоги недоношеним та хворим новонародженим

— основні завдання акушерства та перинатології.

Для надання цієї допомоги в Україні існують пологові будинки, які можуть бути як самостійними закладами, так і входити до складу багатопрофільних міських лікарень. У центральних районних лікарнях така допомога надається у пологових відділеннях.