Studmed.ru_hml-sv-akusherstvo_04a7408a03f
.pdf2. Видільна функція – у кров матері виводяться продукти обміну та вуглекислота.
3.Ендокринна - плацента є тимчасовою залозою внутрішньої секреції. В ній утворюється хоріонічний гонадо-тропін, прогестерон, частково естрогенні гормони, плацентарний лактоген.
4. Бар'єрна функція -плацента гальмує перехід до плода деяких речовин та мікроорганізмів. На жаль, ця функція обмежена: алкоголь, нікотин, наркотичні речовини проходять через плаценту і можуть чинити шкідливий вплив на плід.
Впродовж вагітності мати, плацента і плід являють собою єдину функціональну систему.
Плацента і плід утворюють фето-плацентарний комплекс. Деякі функції плацента і плід виконують спільно, зокрема, естрогени синтезуються не лише плацентою, а й наднирниками плоду, тому зниження екскреції цих гормонів із сечею свідчить про порушення стану плоду.
ПУПОВИНА - канатик завдовжки близько 50 см, діаметром 1-2 см, що з'єднує тіло плоду і плаценту. У ній проходять 2 артерії, що несуть венозну кров від плода до плаценти, і вена, якою артеріальна кров іде від плаценти до плода. Прикріплення пуповини до плаценти може бути центральним (посередині плаценти), боковим (по периферії плаценти), крайовим (по краю плаценти)
і дуже рідко - оболонковим.
ПОСЛІД є сукупністю плаценти, пуповини, оболонок (амніотичної, ворсистої, децидуальної).
НАВКОЛОПЛОДОВІ ВОДИ містяться в порожнині амніона. Продукція вод починається з 12
дня гестації. До 12 тижнів у амніотичній порожнині міститься 50 мл вод, в наступні місяці їхня кількість збільшується до 400-500 мл, в терміні вагітності 36-38 тижнів досягає максимуму -1-1,5 л,
після 38 тижня води починають всмоктуватися, об'єм амніотичної порожнини меншає.
У перші місяці вагітності склад навколоплодових вод майже тотожний із складом материнської плазми за винятком нижчого рівня протеїнів. Пізніше у навколоплодових водах знаходять злущені клітини епідермісу плоду, сировидного мастила, лануго, сечу плоду.
Функції навколоплодових вод:
1.Створюють умови для вільного росту і розвитку плоду та його рухів.
2.Захищають плід від несприятливих впливів.
3.Захищають пуповину від стиснення між тілом плоду та стінкою матки.
Під час пологів нижній полюс амніотичної оболонки (плодовий міхур), заповнений навколоплідними водами, сприяє нормальному перебігові періоду розкриття шийки матки.
РОЗВИТОК ПЛОДУ
За 280 діб (10 акушерських місяців) із заплідненої яйцеклітини розвивається зрілий плід.
На І місяці (тривалість акушерського місяця — 28 днів) відбувається дроблення, імплантація,
утворення зародка, найважливіших органів.
На II місяці відбувається формування тулуба, голови, обличчя, зачатків кінцівок. Зародок набуває рис, притаманних людині. Починають формуватись статеві органи.
Перші два місяці називають ембріональним періодом.
Наприкінці III місяця у плода чітко вирізняються пальці на руках і ногах, є різниця у будові статевих органів, плід рухає кінцівками. Маса плоду 20-25 г, довжина 8-9 см.
На кінець IV місяця закінчується формування м'язової системи, формується обличчя, відбувається окостеніння черепа. Довжина плоду — 16 см, маса — 110-120 г.
Наприкінці V місяця довжина плоду сягає 25-26 см, маса тіла — 280-300 г. Шкіра плоду набуває червоного кольору, вкрита пушком. Починають функціонувати сальні залози, їх секрет разом із злущеним епідермісом утворює «сировидну» змазку.
Якщо в цей період плід народиться, він робить дихальні рухи. Рухи кінцівок у цьому терміні відчуваються матір'ю.
Наприкінці VI місяця плід більш енергійно рухається. Він може народитись живим, але ще не є життєздатним. Довжина плоду — ЗО см, маса — 680 г.
Наприкінці VII місяця (28 тижнів) плід має довжину 35 см, масу 1000-1200 г. У такого плода ще недостатньо розвинена підшкірно-жирова клітковина, шкіра змошкувата, покрита си-ровидною змазкою і пушковими волосинками по всьому тілі. Хрящі носа і вух м'які, нігті не доходять до кінців пальців. У хлопчиків яєчка ще не опустились у мошонку, а у дівчаток великі статеві губи не прикривають малих. Плід, що народжується у цьому терміні, дихає.
Після 7 місяців плід вважається недоношеним, але життєздатним.
Наприкінці VIII місяця довжина плода 40-42 см, маса — 1500-1700 г. Плід життєздатний, але потребує особливого догляду.
Наприкінці IX місяця довжина плоду 45-48 см, маса тіла — 2400-2500 г. Добре виражена підшкірна клітковина, шкіра гладенька, рожева. Пушкового волосся на шкірі менше, на голівці волосся довге.
Плід, що народився в цей термін, життєздатний. Маля голосно кричить, розплющує очі, виражений смоктальний рефлекс.
На кінець Х місяця — дитина доношена, зріла (іноді буває невідповідність між доношеністю і зрілістю). Маса дитини більше 2500 г, довжина плоду більше 48 см.
Отже, у 1-й половині вагітності довжина плоду відповідає кількості місяців, піднесеній у квадрат, з 6
місяця — кількості місяців, помноженій на 5 (формула Гаазе).
Стосовно маси тіла плоду, то на б і 7 місяці вона подвоюється порівняно з попереднім місяцем. На 9 і 10 місяцях маса тіла зростає в середньому на 800 г.
У пізні терміни для визначення маси внутрішньоутробного плоду використовують ультразвукову фетометрію, а також користуються різноманітними формулами (календар Гулюка, формула Вольського, формула Якубової і ін.).
ОЗНАКИ ЗРІЛОСТІ ПЛОДУ
Про зрілість новонародженого судять за сукупністю ознак. Довжина доношеного новонародженого в середньому 50-52 см (від 48 см і більше), маса тіла 3200-3500 г (від 2500 г і вище). Довжина плоду є більш сталою величиною, тому вона більш чітко відображає ступінь зрілості. Новонароджені, що мають зріст від 45 до 47 см (включно), оцінюються щодо зрілості нео-
натологами і акушерами разом на основі старанного аналізу усіх ознак.
У зрілого плода опукла грудна клітка, пупкове кільце посередині між пупком і мечовидним відростком. Шкіра зрілого новонародженого блідо-рожева, підшкірна жирова клітковина добре
розвинена, на шкірі — лише залишки сировидної змазки; пушок залишається лише на плечах і верхній частині спини, волосся на голові досягає 2 см, нігті виходять за кінчики пальців Хрящі носа та вух пружні У хлопчиків яєчка опущені в мошонку, у дівчаток малі статеві губи прикривають великі Рухи зрілого плода активні, крик голосний Малюк голосно кричить, добре смокче.
БУДОВА ТА РОЗМІРИ ГОЛІВКИ І ТУЛУБА ПЛОДУ
Голівка зрілого плоду є найбільш об'ємною його частиною, тому при проходженні через пологові шляхи вона зазнає найбільших затруднень. Після народження голівки родові шляхи вже добре готові до просування тулуба, і тому його народження проходить швидко.
Череп новонародженого складається з двох частин: лицевої та мозкової. Кістки лицевої частини з'єднані між собою міцно Кістки мозкової частини сполучені фіброзними перетинками - швами. В
ділянці з'єднання швів утворюються тім'ячка - широкі ділянки сполучної тканини. Завдяки такій будові голівка плоду в процесі пологів може змінювати свою форму, оскільки шви та тім'ячка дозволяють кісткам черепа заходити одна за одну і у такий спосіб пристосовуватись до родових шляхів матері.
Черепна частина голівки складається з семи кісток: двох тім'яних, двох лобних, двох скроневих та однієї потиличної Вони з'єднані :1) стріловидним швом (sutura sagittalis) - між двома тім'яними кістками; 2) лобним (sutura frontahs) - між двома лобними кістками; 3) вінцевим (sutura coronaria) -
між лобними та тім'яними кістками; 4) потиличним або ламбдоподібним швом (sutura lambdoidea) -
між потиличною та тім'яними кістками (рис 19а)
Місця перетину швів називають тім'ячками Практичне значення мають велике та мале тім'ячка.
Велике тім'ячко (fonticulus magnus s anterior) має форму ромба, розміщене у місці перетину вінцевого,
лобного та стріловидного швів Його розміри 2х1,5 см Мале тім'ячко (fonticulus parvus s posterior)
міститься у ділянці перетину потиличного та стрілоподібного швів Воно трикутної форми і має розміри 0,5х0,5 см.
Стрілоподібний шов, мале та велике тім'ячка є основними розпізнавальними пунктами на голівці,
які дозволяють діагностувати положення голівки при вагінальному дослідженні під час пологів.
Розміри голівки зрілого плода. Голівка доношеного плода має такі розміри (рис. 19б):
Рис 19б. Розміри голівки плоду прямий розмір голівки, 2 - великий косий розмір 3 вертикальний розмір, 4 - малий
косий розмір, 5 - середній косий розмір
-малий косий (diameter suboccipitobregmatica, s. obliqa minor) - відстань від переднього кута великого тім'ячка до підпотиличної ямки (вона становить 9,5 см, обвід голівки по ній -32 см);
середній косий (diameter suboccipitofron-talis, s obliqa media) - відстань від межі волосистої частини лоба до підпотиличної ямки (вона становить 10 см, обвід голівки по ній - 33 см);
-великий косий (diameter mentooccipitalis, s. obliqa major) -відстань від підборіддя до потиличного горба (вона становить 13-13,5 см, обвід голівки по ній - 38-42 см);
-прямий (diameter frontooccipitalis, s. recta) - відстань від надперенісся до потиличного горба
(становить 12 см, обвід голівки - 34 см);
- вертикальний або прямовисний (diameter sublinquobregmatica, s. trachelobregmatica, s. verticalis) - відстань від під'язикової кістки до середини великого тім'ячка (становить 9,5-10 см, обвід голівки по ній - 32 см);
- малий поперечний (diameter bitemporalis) - відстань між найвіддаленішими точками вінцевого шва (вона становить 8 см);
- великий поперечний (diameter biparietalis) - відстань між найвіддаленішими точками тім'яних горбів
(становить 9-9,5 см).
На тулубі плоду розрізняють також розміри плічок - поперечник плечового поясу (distantia biacromialis) -12 см (обвід по ньому становить 34-35 см) та розмір тазової частини (distantia bisiliacus) - 9-9,5 см (обвід 27-28 см).
АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ МАТЕРІ ДО ВАГІТНОСТІ
З моменту запліднення організм матері, плацента і плід починають функціонувати як єдиний комплекс. З прогресуванням вагітності більшість органів та систем зазнають певних фізіологічних змін, спрямованих на створення оптимальних умов для розвитку ембріона.
Нервова система, формується домінанта вагітності. Гальмівні процеси переважають, збудливість ЦНС знижується. У вагітних з'являється сонливість, емоційна неврівноваженість. Зміни у вегетативній нервовій системі спричиняють нудоту, блювання, зміну смакових та нюхових відчуттів.
Серцево-судинна система. Збільшується об'єм циркулюючої крові (ОЦК) на 30-50 %, причому відбувається цей процес більше за рахунок зростання об'єму циркулюючої плазми. Кількість еритроцитів зростає незначно, тому у вагітних на грунті фізіологічної гіперволемії (гемодилюції -
розведення крові) виникає фізіологічна анемія, яка часто переходить у патологічну.
Частота серцевих скорочень може незначно збільшуватись. Артеріальний тиск у перші місяці вагітності має тенденцію до зниження на 5-15 мм рт.ст. за рахунок зниження периферичного опору судин. Максимальне зниження спостерігається у термін вагітності 24-28 тижнів, до пологів AT
повертається до вихідного рівня (за умови нормального перебігу вагітності). Збільшується серцевий викид та ударний об'єм серця. Характерні зміни на ЕКГ - зміщення електричної осі серця ліворуч.
У положенні вагітної на спині нижня порожниста вена стискається вагітною маткою, жінка скаржиться на запаморочення, виникає брадикардія, зниження AT (синдром нижньої порожнистої вени), тому тривалого перебування вагітних у такому положенні (при УЗД, КТГ -дослідженні) слід уникати, а при появі симптомів - покласти жінку на бік.
Склад крові. Знижується гематокритне число до 0, 33-0, 35 за рахунок гемодилюції. Кількість еритроцитів відносно меншає, гемоглобін досягає рівня 110-120 г/л. Число лейкоцитів може коливатися від 5х109 до 12 х109. Лейкоцитоз може спостерігатися у перші 3 доби після пологів,
надалі кількість лейкоцитів нормалізується. ШОЕ у вагітних зростає, досягаючи 40-50 мм/год.
Перед пологами підвищуються коагуляційні властивості крові, що має адаптаційно-пристосувальний характер для зменшення крововтрати в послідовому та ранньому післяпологовому періоді.
Дихальна система. При прогресуванні вагітності плоду потрібна щоразу більша кількість кисню,
тому легені вагітної працюють у режимі гіпервентиляції. Виникає збільшення дихального об'єму та частоти дихальних рухів.
Травна система. На початку вагітності можуть виникати нудота, зміни смаку та пов'язане з цим зниження апетиту. Збільшується навантаження на печінку, активізується її антитоксична дія, адже необхідно знешкоджувати метаболіти обміну не лише матері, а й плоду. У вагітних може виникати печія, що пов'язано із зниженням тонусу кардіального відділу шлунку. Часто вагітні скаржаться на сповільнення евакуації вмісту товстої кишки. Це наслідок блокуючої дії прогестерону на тонус кишківника.
Сечовидільна система. Нирки працюють з великим навантаженням. Розширюються і подовжуються сечоводи і мисочки нирок, виникає везикоуретральний рефлюкс. Це сприяє застою та інфікуванню сечі та розвитку гестаційного пієлонефриту.
У перші місяці вагітності жінки часто скаржаться на почащене сечовипускання, бо матка,
збільшуючись, тиснена сечовий міхур.
Кровопостачання нирок посилюється, фільтрація на початку вагітності зростає, наприкінці дещо зменшується, що може спричинити затримку рідини в організмі вагітної і появу набряків.
Опорно-руховий апарат. Внаслідок збільшення вагітної матки для утримання рівноваги виникає компенсаторний поперековий лордоз. Під дією прогестерону та релаксину, що продукуються плацентою, розм'якшуються та стають гідрофільними зв'язки тазу та лобковий симфіз, що полегшує просування плоду родовими шляхами.
Шкіра. Вже на початку вагітності на шкірі з'являється пігментація, особливо часто на обличчі, по білій лінії живота, в ділянці ареол. На шкірі молочних залоз, живота, стегон виникають рожеві або червоні смуги - striae gravidarum, після пологів вони набувають білуватого або сріблястого кольору,
проте не зникають.
Молочні залози протягом вагітності збільшуються. Трубчасті дольки перетворюються в альвеолярні. Починається продукція молозива. Після пологів ініціюється секреція молока.
Ендокринна система. У перші тижні гестації в передній частці гіпофіза збільшується кількість клітин, що продукують пролактин, так званих клітин вагітності. Пролактин стимулює функцію жовтого тіла, припиняє фолікулогенез, готує молочні залози до лактації.
Радіоімунні дослідження останніх років ставлять під сумнів традиційну думку про те, що впродовж вагітності гіпофіз працює з посиленим навантаженням, позаяк більшість гормонів (АКТГ,
ТТГ, соматотропін), які спричинюють посилення функції відповідних залоз у вагітної (наднирників,
щитовидної залози), продукується фетоплацентарним комплексом.
У задній частці гіпофіза накопичуються нейрогормони гіпоталамуса - окситоцин та вазопресин.
Окситоцин має тономоторний вплив на матку (викликає скорочення міометрію). Протягом вагітності плацента виробляє фермент окситоциназу, який інактивує окситоцин. За кілька тижнів до пологів продукція цього ферменту припиняється.
Статева система. З початком гестаційного процесу циклічні зміни в яєчниках і матці припиняються. Жовте тіло вагітності продукує прогестерон та естрогенні гормони, які створюють умови для нормального розвитку ембріона. Надалі ці функції перебирає плацента. Виникає гіпертрофія та гіперплазія м'язових волокон, що забезпечує збільшення матки. Маса матки з 50-100 г
зростає на кінець вагітності до 1000-1500г, потовщується її стінка. З 24-25 тижня збільшення матки відбувається не завдяки гіпертрофії волокон, як у перші місяці, а внаслідок розтягнення її стінок плодом та водами.
Прогестерон знижує збудливість матки ("прогестероновий блок") та забезпечує її "м'язовий спокій". Зазнає морфологічних змін судинна система органу: судини подовжуються та розширюються, їх стінки гіпертрофуються, що загалом призводить до посилення кровопостачання.
Потовщуються та видовжуються зв'язки.
Піхва та шийка матки завдяки гідрофільності тканин, притаманній вагітним, розм'якшуються,
зростає кількіст еластичних волокон, внаслідок розширення мережі вен і застою крові в них шийка матки та піхва набувають синюшного відтінку.
Обмін речовин. В організмі вагітної активізується обмін вуглеводів, жирів, води та електролітів,
дещо менших змін зазнає білковий обмін.
Вуглеводний обмін. Глюкоза є основним субстратом для забезпечення енергетичних потреб плоду, а також для створення енергетичних резервів у тканинах материнського організму у вигляді глікогену.
Естрогени, гіпофізарний лактоген є гіперглікемічними гормонами, тобто забезпечують високий рівень глюкози в крові матері, а оскільки глюкоза переноситься через плаценту шляхом полегшеної дифузії, то і в організмі плоду. Для відновлення динамічної рівноваги збільшується продукція гіпоглікемічного гормону - інсуліну у матері, аз 10-11 тижнів гестації і в плоду. Тому рівень глюкози в крові вагітної залишається в межах норми, а плід отримує достатнє живлення. Вплив інсуліну у більшості вагітних стимулює апетит і споживання їжі, а його анаболічний ефект сприяє відкладанню запасів глікогену та жирів, тому часто маса тіла жінки за термін вагітності збільшується на 8-12 кг.
Жировий обмін. Посилюється синтез жирних кислот з глюкози, що супроводжується відкладанням ліпідів у жировій тканині материнського організму у перші ЗО тижнів, в останні 10
тижнів вагітності жирові відкладення утворюються у тканинах плоду.
Білковий обмін. Вміст білків у сироватці крові вагітної дещо знижується за рахунок альбумінів.
Відбувається накопичення азоту в організмі і матері, і плоду.
Водно-електролітний обмін. Загальна кількість води в організмі вагітної досягає 7 л, з них 2 л
припадає на позаклітинну рідину. Зростає об'єм циркулюючої плазми.
Відбувається нагромадження неорганічних речовин, що йдуть на формування скелету та тканин плоду:
—фосфору - на формування нервової системи та кісток плоду;
—кальцію - для побудови скелету плоду та забезпечення лактації у матері;
—заліза — для синтезу фетального гемоглобіну.
Достатня кількість мінералів (калію, натрію, магнію, хлору, кобальту, міді та ін. мікроелементів)
має значення не лише для плоду, а й для матері, зокрема для підготовки до пологів і лактації.
Імунна система. Плід є для матері антигенно стороннім тілом. Під час вагітності відбувається деяке пригнічення клітинного імунітету, що трактують як фізіологічну гестаційну імуносупресію.
Розвиток децидуальної тканини зменшує ступінь імунологічної несумісності матері і плоду.
Плацента та плодові оболонки поряд з децидуальною забезпечують захист плоду від прямого імунного контакту з матір'ю і розвиток вагітності аж до закінчення гестаційного періоду, коли плід досягає імунологічної зрілості та інформує про це організм матері - тоді настають пологи.
Отже, фізіологічної перебудови під час вагітності зазнають практично всі органи та системи жінки, більшість яких працює з великим навантаженням. У здорової жінки нормальний перебіг вагітності сприяє розквіту сили та здоров'я. Проте у жінок з хронічними недугами вагітність може поглибити ці патологічні процеси, і сприятливий перебіг гестаційного процесу, а також народження здорової дитини можливі лише за умови вчасної діагностики вагітності, ретельного обстеження та ефективного лікування майбутньої матері.
ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ
Діагностувати вагітність - означає встановити факт вагітності та її термін. Діагноз вагітності грунтується на підставі скарг, анамнезу, об'єктивних даних: загального огляду, спеціального зовнішнього і внутрішнього (дворучного піхвового) акушерського досліджень, лабораторних,
біологічних, імунологічних, ультразвукового, фоно- і електрокардіографічного методів обстеження.
ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ РАННІХ ТЕРМІНІВ
У ранні терміни діагноз вагітності встановлюють на основі оцінки комплексу сумнівних та ймовірних ознак.
Сумнівні (гадані) ознаки з'являються у вагітних у зв'язку із загальними змінами в організмі і проявляються суб'єктивними відчуттями.
До них належать:
1)зміни смаку (відраза до певних видів страв - жирних, м'ясних тощо, підвищена схильність до споживання кислої та солоної їжі);
2)диспептичні розлади (нудота, частіше зранку, блювання);
3)зміни нюху (відраза до запаху парфумів, тютюнового диму тощо);
4)емоційна лабільність (зміни настрою, дратівливість, збудження, депресія);
5)пігментація шкіри обличчя, білої лінії живота, сосків, навколососкових ділянок.
Такі симптоми бувають не лише у вагітних, але й при іншій патології, тому за ними можна тільки
припустити про наявність вагітності.
Ймовірні (вірогідні) ознаки - це об'єктивні зміни з боку статевих органів і молочних залоз. До них
належать:
1)припинення менструації;
2)збільшення молочних залоз і виділення молозива із сосків;
3)ціаноз слизової оболонки піхви і шийки матки;
4)збільшення матки, розм'якшення в ділянці перешийка, ущільнення матки під впливом механічного подразнення, асиметрія (що зумовлено імплантацією плідного яйця).
Серед додаткових методів діагностики вагітності ранніх термінів розрізняють біологічні,
імунологічні, ехографічні та інші.
Суть біологічних та імунологічних методів полягає у визначенні в біологічному матеріалі (плазмі крові та сечі) речовин, специфічних для вагітності - зокрема гормону білкової природи, що синтезується хоріоном - хоріонічного гонадотропіну (ХГ). Специфічна для вагітності бета -
субодиниця ХГ з'являється в крові в день імплантації бластоцисти, приблизно на 8-й день після овуляції. Кількість гормону досягає максимуму в крові на 60-70 день вагітності.
Біологічні методи:
1.Діагностика вагітності на нестатевозрілих мишах за Ашгеймом-Цондеком. Базується на здатності ХГ викликати дозрівання фолікулів в яєчниках нестатевозрілих мишей.
2.Діагностика вагітності на жабах-самцях за Галлі-Майніні, оскільки ХГ має здатність стимулювати сперматогенез.
3.Імунологічні методи: грунтуються на реєстрації імунологічних реакцій in vitro (фіксації комплемента, преципітації, гальмуванні гемаглютинації) при взаємодії антигену (ХГ) з антитілом
(середовища із специфічними антитілами). Основними є:
1)тест із затримкою аглютинації;
2)радіоімунний аналіз;
3)ферментозв'язаний імуносорбентний аналіз.
Ультразвукове дослідження (УЗД)
Вагітність можна визначити на 5-6 -й тиждень від 1-го дня останньої менструації або з 4-го тижня при трансабдомінальній і з 3-го при трансвагінальній ехоскопії.
Діагностична здатність УЗД в ранні терміни: 1) встановлення факту вагітності;
2)локалізація - маткова, позаматкова;
3)гестаційний вік плоду;
4)реєстрація серцевої діяльності плоду - з 4-го тижня;
5)рухова активність - з 8-го тижня;
6)розміри, об'єм плоду;
7)вагітність, що не розвивається;
8)двійня;
9)загроза переривання вагітності;
10)міхуровий занесок.
Інші методи діагностики ранніх термінів вагітності полягають у визначенні тих змін в організмі жінки, які виникають під впливом прогестерону.
Дослідження базальної температури. Базується на впливі прогестерону на центр терморегуляції гіпоталамусу (гіпертермічний ефект).
Температура в прямій кишці вимірюється зранку натще в ліжку одним і тим же термометром про-
тягом 5 хв. Якщо базальна температура стійко тримається в межах 37,2 -37,9"С 18 днів і більше чи 7
днів після затримки менструації, а менструальний цикл до цього був регулярним, можна думати про настання вагітності. При неусклад-неній вагітності базальна температура у перші 4-й місяці продовжує залишатися підвищеною. Зниження температури часто вказує на загрозу переривання вагітності.
Дослідження властивостей шийкового слизу
В основі методу лежить вплив прогестерону на фізико-хімічні властивості слизу. Під час вагітності, починаючи з ранніх її термінів, немає симптому зіниці - діаметр каналу шийки матки менше 0,2 см. У висушеному на повітрі секреті з каналу шийки матки відсутні крупні кристали,
симптом "папороті" також негативний.
Дослідження піхвових мазків
Клітинний склад піхвового мазка при вагітності практично такий самий, як при лютеїновій фазі нормального менструального циклу:
—переважають проміжні клітини;
—індекс каріопікнозу (КІ) не вищий 12-15%.
ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ ПІЗНІХ ТЕРМІНІВ
У другій половині вагітності з'являються достовірні (не-сумнівні, певні) ознаки - кожна з них,
зокрема, вказує на наявність плоду в матці:
— визначення частин плоду (голівка, тазовий кінець, дрібні частини) при пальпації живота жінки
(прийоми Леопольда);
—відчуття рухів плода самою вагітною та рукою акушера під час пальпації живота (першовагітні відчувають рухи плода на 19-20 тиждень, а повторновагітні - на 17-18 тиждень). При нормальному стані плода вагітна, зазвичай, відчуває більше 4 рухів за годину.
—вислуховування серцевих тонів плоду;
—ультразвукове підтвердження вагітності;
—електро- і фонокардіографія плоду;
—рентгенологічне дослідження вагітної (практично не застосовується).
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ВАГІТНИХ
І. АНАМНЕЗ (у перекладі з грецької - спогад, нагадування) - сукупність відомостей про виникнення і перебіг захворювання. При обстеженні вагітних детально з'ясовують акушерський анамнез. Отримані дані заносять в індивідуальну карту вагітної і породіллі. Розпитування проводиться за певною схемою:
1.Паспортні дані. Прізвище, ім'я, по батькові, вік, професія, місце роботи, адреса.
2.Причини, що змусили жінку звернутися за медичною допомогою (припинення менструації,
кров'янисті виділення, збільшення частоти сечопускання, нагрубання молочних залоз, болі в животі
чи попереку, набряки та ін.).
3.Сімейний анамнез. Спадковість: психічні захворювання, алкоголізм, наркоманія, вади розвитку та інші захворювання, які можуть успадковуватися або чинити несприятливий вплив на розвиток плоду.
4.Перенесеніраніше захворювання. Рахіт, як причина деформації кісток тазу; патологія носоглотки;
інфекційні захворювання, які можуть впливати на статевий розвиток дівчинки, хвороби печінки,
нирок, серця, легень.
5. Менструальна функція'.
а) вік менархе (першої менструації);
б) термін встановлення менструальної функції;
в) тривалість циклу;
г) тривалість кровотечі;
ґ) тип менструації - болючість, циклічність, регулярність;
д) об'єм крововтрати;
е) чи змінився характер менструацій після початку статевого життя, пологів, абортів;
є) дата першого дня останньої менструації;
ж) наявність міжменструальних кровотеч. б.Секреторна функція:
а) наявність виділень із статевих шляхів;
б) кількість, характер (кров'янисті, гнійні, слизисті, водянисті). 7. Статева функція:
а) вік початку статевого життя;
б) який шлюб і його тривалість;
в) здоров'я чоловіка (алкоголізм, туберкульоз, гонорея, сифіліс);
г) застосування контрацептивів, тривалість, ефективність. 8. Дітородна (генеративна,
репродуктивна функція або акушерський анамнез):
а) кількість вагітностей;
б) результат кожної вагітності: пологи, аборт, позаматкова вагітність, багатоплідна вагітність,
мертвонародження, особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду;