5.1.3.Правила безпеки

1. При підозрі неполадків під час підготовки приладу до роботи необхідно від’єднати його від мережі. Несправний прилад категорично забороняється використовувати та експлуатувати. Підозра у несправності виникає при неста­біль­ній роботі вимірювальних та індикаційних пристроїв, від­сут­ності або неможливості плавної регуляції приладу, ви­никненні підозрілих шумів, тріску, запахів тощо.

2. Перешкоди (шуми) не можна усувати, накладаючи додатковий електрод заземлення на пацієнта, оскільки при цьо­му можливий небезпечний витік струму крізь тіло па­цієнта. Ймовірність такої загрози особливо велика при ви­ко­ри­станні декількох вимірювальних приладів; якщо таке заземлення все ж необхідне, то воно повинно бути єдиним (ви­нятком є заземлення двома нейтральними електродами при діатермії).

3. Заземлення шляхом під’єднання до труб опалення та водопроводу не можна вважати задовільними, оскільки зав­жди існує ймовірність, що в іншому приміщенні на цю ж тру­­бу заземлено прилад із значним витоком струму, який може поширитися на пацієнта й обслуговуючий персонал.

4. Якщо одночасно використовується декілька прила­дів, вони повинні мати одну спільну точку заземленя. Не мож­на під’єднувати прилади до “землі”послідовно, у цьому випадку утворюється “петля заземлення”, по якій циркулю­ють струми втрат.

5. Заміна патронів, вилок та інших з’єднувачів повинна виконуватись лише фахівцями, хоча на перший погляд ця робота здається досить простою.

6. Забороняється експлуатація приладів за умов, не вказаних в правилах їх використання.

7. Забороняється самостійно змінювати конструкцію апа­­рата без дотримання умов його безпечної експуатації.

5.1.4.Технічні характеристики ема

Нижче розглядаються основні (найбільш загальні) тех­нічні характеристики електронної медичної апаратури. В ос­нов­ному ці характеристики стосуються діагностичної апа­ратури і містяться у технічній інструкції. З огляду на ці характеристики, можна судити про переваги приладу, можливості його використання для розв’я­зання клінічних задач.

1. Чутливість Sвизначається мінімальними змінами сиг­налу, котрі можна незмінно спостерігати і реєструвати. Завдяки електроніці стало можливим вимірювати надто малі значення величин, що нас цікавлять (напругиU= 10^–6–10^–7B, струмиI= 10^–9А, відстаніL= 10^–8мтощо). Якщо при­стрій має перетворювач (датчик, підси­лювач тощо), чут­ливістьSвизначається відношенням амплітуди вхідного сиг­налуА_вхдо амплітуди сигналуна виході А_вих:

S=А_вх /А_вих.

Наприклад, чутливість датчика тиску S= 20мкВ/мм Нg означає, що при зміні вхідного сигналу (тиску) на 1ммНg на виході генерується сигнал амплітудою в 20мкВ.

Багато приладів налагоджені на стандартну чутливість за допомогою регулювачів сигналу на виході. Так, стандарт­на чутливість електрокардіографа 10 мм/мВ(максимальна чут­ливість 15–20мм/мВ).

2. Лінійність– здатність пристрою зберігати постійну чут­ливість в усьому діапазоні величини, яка вимірюється або реєстру­ється. Для лінійного перетворювача справедливе спів­відношення:

А_вих =S·А_вх,

де S– постійна чутливість пристрою.

Якщо чутливість пристрою залежить від параметрів вхід­­ного сигналу (наприклад, амплітуди або частоти), то ви­ни­кають нелінійні спотворення при утворенні сигналу. Для нелінійного перетворювача характерною є така залежність:

А_вих = S(А_вх)·А_вх.

Нелінійні спотворення обумовлені наявністю частотноза­леж­них опорів у ланцюгу пристрою (опори ємності, ін­дук­тивності), а також нелінійністю робочих характеристик пе­ре­­тво­рювачів та функціональних елементів (транзисторів, елек­тронних ламп тощо).

У технічних характеристиках ЕМА лінійність оціню­єть­ся за частотною характеристикою приладів, а також за ве­ли­чиною амплі­туди сигналу, який реєструється без спотво­рення. Відхилення від лінійної характеристики подають у про­центах або у децибелах. Наприклад, “завал”на граничних частотах не більше 10% означає, що амплітуда сигна­лу, який реєструється, відрізняється від істинноїА_вхна ΔА = 0.1 А_вх; затухання на верхніх частотах 10дБ(або 1 Б) свідчить, що ці величини відрізняються у 10 разів, оскільки за означенням 1Б= lg (А₂ /А₁), приА₂ = 10 А₁.

Амплітудні спотворення визначають ефективну ширину за­пису сигналу пристроєм, який записує цей сигнал. У тех­ніч­­них даних приладу, як правило, вказані ефективні значен­­­ня і процент нелінійних спотворень.

3. Динамічний діапазон– визначається межами вимі­рю­ва­­ної величини (А_min – А_max). Величина мінімального сигналу (А_min)визначається чутливістю приладу, максимального (А_max)– нелінійними спотвореннями і міцністю конструкції. Частотний динамічний діапазон визначається величиною не­лінійних спотворень на граничних частотах.

4. Iнерційність– визначається здатністю чутливого еле­мен­та перетворювача стежити за змінами вхідної величини. Перетворювач, що має більшу інерційність, не здатний реагувати на сигнал, що швидко змінюється; нелінійні спотворення у цьому випадку перевищують припустимі зна­чен­ня. Наприклад, на першому записуючому пристрої кар­діо­графу неможливо здійснити без спотворення запис фонокардіограми (ФКГ), оскільки рухлива головка пристрою, що записує, не встигає слідкувати за швидко­змін­ни­ми сигналами ФКГ.

5. Точність– визначається похибками вимірювань, реє­с­т­ра­ції, перетворень. Клас точності вимірювальної медич­ної апа­ратури визначають величиною відносної похибки у від­сот­ках. Наприклад, клас точності реографа 2.0 означає, що по­хибка вимірювань не перевищує 2%.

6. Стабільність роботи– визначається здатністю пристрою зберігати під час роботи свої характеристики по­стійними. Стабільність оцінюється зміною фізичної величи­ни на виході ΔАза одиницю часу при незмінному вхідному сигналіА. Величина цього відхилення (дрейф) визначається як відношення:

,

де t – проміжок часу.

Наприклад, дрейф підсилювача постійного струму не пе­ре­вищує 0.5% за хвилину.Це означає, що для даного під­си­лювача протягом хвилини сигнал на виході може змі­нитися на 0.5% Асвого значення за рахунок нестабільної ро­боти елементів підсилювача. Дрейф може суттєво збіль­ши­тись при зміні умов роботи приладу (температури, тиску, во­логості). У цьому випадку в паспортних даних приладу при­­водиться величина дрейфу, віднесена до величини зміни зов­нішнього фактора (наприклад,D= 0.3%/C).

Медичні прилади та пристрої повинні задовольняти певнимспецифічним вимогам, які зумовлені особливостями їх експлуатації у клінічній практиці:

а) атравматизм (безпечність експлуатації, особливо при введенні апаратів або їх частин всередину організму);

б) обмеженість лінійних розмірів пристроїв, які викори­сто­вуються для отримання даних під час досліджень (особли­во внутрішньоорганних та порожнинних);

в) можливість багаторазової стерилізації окремих частин апарата;

г) підвищена надійність, безвідмовність роботи в умовах інтенсивної експлуатації тощо.