5.5.2.Стислі технічні характеристики та інструкція з експлуатації реографа ргч-01

1. Призначення приладу.

1.1. Реограф РГЧ-01 є електронним медичним діагно­стич­ним приладом і призначений для вимірювання змін актив­них опорів складової різних ділянок тіла пацієнта при одночасному вимірю­ванні абсолютних величин цих опорів. Реєструючими приладами можуть бути електрокардіографи, різ­них типів поліграфи.

2. Технічні характеристики:

- несуча частота каналів 34 кГц – 79кГц;

- максимальний коефіцієнт перетворення (чутливість) ка­налу зна­­хо­диться в межах від 25 до 1000 мВ/Ом, диферен­цій­ного виходу – 20–60мВ/Ом;

- постійна часу диференційного виходу – не більше 11 мс;

- нерівномірність амплітудно-частотної характеристики кожного каналу в межах від 0.2 до 70 Гц– не більше 10%;

- діапазон зміни постійної складової активного опору від 30 до 1100 Ом, відносна похибка вимірювання активного опору не перевищує 10%.

- величина струму в колі при будь-яких положеннях регу­ляторів не більша за 3 мА.

3. Вказівки про техніку безпеки.

Прилад РГЧ-01 виготовлений по класу захисту II. При екс­плу­атації заземлення не є обов’язковим. Робоче заземлен­ня використовується для зменшення рівня перешкод (шу­­мів).

Для того щоб уникнути механічного пошкодження крих­­ких потенціометрів і тумблерів – прохання: обертати всі ручки приладу без значних зусиль.

Опис конструкції апарата. Блок каналу реографа винесений з приладу і розміщений на лабораторному столі. На передній панелі каналу (мал. 5.20) розміщені перемикачі калібрувального сигналу (1), перемикач магазину опорів для грубого налагодження мостаR₁(2), змінний резисторR₂з лімбом відліку для точного налагодження моста (3), регулятор для налагодження моста за реактивною складовоюХ_п(4), регулятор рівня виходу “Рів. Вих.”(5), гніздо Г для ви­мі­рювання калібрувальних резисторів та розняття “Вихід”(6) для увімкнення електродів.

На передній панелі блока живлення (він знаходиться на столі викладача) розташовані вмикач мережевого живлення “Мережа”(8), перемикач“Баланс каналів”(9), який містить вихід окремого каналу до індикатора, кнопка калібратора (7), при натисканні якої подається калібрувальний сигнал од­ночасно всім каналам. На задній панелі блоків розміщені гніз­да для виведення сигналу реограми (верхнє гніздо) та її ди­ференційної форми (нижнє гніздо).

Мал. 5.20.

Підготовка приладу до роботи

1. Увімкнути прилад в мережу (встановіть тумблер “Ме­ре­жа”у положення “увімкнуто”).

2. Попередня настройка приладу (виконується у випадку розбалансування каналу, ступінь якого визначається викладачем):

- поставити ручки R₁таR₂у положення “0”;

- регулятор рівня виходу встановити у положення, при якому стрілка індикатора відхиляється на 3/4 шкали;

- повільно обертаючи регулятор X_п, встановити (міні­маль­не) відхилення стрілки.

3. Налагодження реографа для зняття реограми (викону­єть­ся студентами):

- перевірити підключення електродів до блока реографа з використанням гнізда “ВХІД”;

- за допомогою регулятора “УР.ВИХ”встановити стріл­­­­ку індикатора на 3/4 шкали;

- лімб регулятора R₁встановити на позначку 5;

- за допомогою регулятора R₂провести грубе налагоджен­ня моста за мінімальним відхиленням стрілки індикато­ра;

- поперемінним плавним обертанням регуляторів Х_птаR₂збалансуйте міст точніше. (Спочатку, обертаючи потен­ціо­метр, добитися мінімуму, потім обертаннямR₂зменшу­ємо відхилення стрілки; після цього поперемінним обертаннямХ_птаR₂добитись найменшого відхилення стрілки, причо­му для малих відхилень стрілки рівень вихідного сигналу зро­біть максимальним).

4. Разом із викладачем ручками управління реографа і осци­лографа вивести на екран реограму і встановити необхідну чутливість каналу реографа. Для зміни об’єму суди­ни можна використовувати грушу, періодично і легко нати­с­каю­чи її.

Якщо успішно виконані вказівки, прилад до роботи гото­вий. Зробіть пробну зміну об’єму трубки введенням 10 млрі­дини за допомогою шприца.

Вірно настроєний комплекс повинен забезпечувати наяв­ність зображення на екрані реограми амплітудою 40–50 ммбез очевидних амплітудних викривлень у вигляді плато на реограмі.

Згідно з інструкцією (див. нижче) налагодьте реограф і запишіть значення опору трубки R_т = 100R₁+ 10R₂, деR₁іR₂– показники потенціометрів 2 і 3 (див. мал. 5.20). Запишіть значення об’єму трубкиV_т (наведене на макеті судини).

Завдання 2. Експериментальне дослідження залежнос­ті змі­ни опору трубки R_твід зміни об’єму системиΔV.

Дослід­жен­ня проводиться на моделі, яка імітує властивості судини. Схематично макет поданий на мал. 5.21.

Мал. 5.21.Схема макета для дослідження реограми.

Зміна об’єму системи проводиться за рахунок рідини, витіс­неної з шприца;частина цієї рідини потрапляє в трубку і викликає зміну її об’ємуV_т.

1. Вимірювання амплітуди реограми. Плавним рухом шпри­ца ввести дозований об’єм рідини V, який послідовно дорівнює 10; 7.5; 5 і 2.5мл– цим об’ємам відповідають міт­ки на шприці. Для кожного із значеньVвиміряйте амплі­ту­­ду реограми на екрані осцилографа. Дані занести в графуА(мм) заздалегідь приготованої таблиці.

2. Визначення величини зміни опору. Для визначення ве­ли­чи­ни R_тнеобхідно провести калібровку реографа. З цією метою встано­віть значенняR_к(Ом) (мал. 5.20, ручка 1) рівним 0.25, натисніть кноп­­ку калібровки (7) і виміряйте ам­плі­туду калібрувального сигналу на екраніА_к(мм). Знайдіть чут­ливість приладу:= R_к/A_к (Ом/мм) (якщо калібровка не може бути виконана, то треба взяти чутли­вість комплексу= 0.05Ом/мм).

Визначити значення R_т=А(Ом).

3. Теоретичне визначення зміни об’єму трубки V_тдля кож­ного витісненого об’єму рідиниVзнаходять із спів­від­но­шення

V_т =V_т(R_т/R_т).

За знайденими значеннями V_твизначте відношенняV_т /V. Знайдіть середнє його значення. Поясніть зміст одер­жа­ного коефіцієнта, враховуючи розподіл рідини між об’є­мами макета.

За даними експериментальних досліджень побудуйте гра­фік залежності R_т=f(V).

Таблиця.Вимірювання об’єму еластичної трубки

№	Зміна об’ємусистемиV	10 мл	7.5 мл	5 мл	2.5 мл
1.	Амплітуда реограми А[мм]
2.	Зміна опору R [Ом]
3.	Зміна об’ємутрубкиVт [мл]
4.	Відношення Vт /V

Оформлення роботи. У протоколі повинно бути: а) корот­ке пояснення фізичних основ реографії; б) схема лаборатор­ної установки; в) таблиця з результатами вимірювань; г) гра­фік залежності реограми від зміни об’єму системи і виснов­ки.