Тема 33. Нейроендокринні синдроми в гінекології

Діагностика та лікування хворих з ендокринною патологією досить складна через різноманітність причин, локалізації патологічного процесу, клінічних проявів синдромів, що виявляються в порушенні менструальної, репродуктивної функцій, зміні функції вегетативної, судинної, ендокринної систем, обміну речовин та трофіки.

Встановлено, що морфо-функціональні зміни в яєчниках та зв'язані з цим процесом продукція гормонів, а також морфологічні трансформація ендометрію регулюються гонадотропними гормонами, що виробляються і базофільними клітини аденогіпофізу. Нейроендокринні гінекологічні синдроми мають спільний патогенез - порушення гіпоталамо-гіпофізарної системи, як важливого ланцюга в регуляції специфічних функцій організму. Але кожний з них характеризується превалюванням симптомів, які визначають специфічні прояви синдрому.

Передменструальний синдром.

Передменструальний синдром (ПНС) – складний патологічний симптомокомплекс, який проявляється у нервово-психічних, вегето-судинних та обмінно-ендокринних порушеннях. Симптоми даного синдрому з'являються за 2-14 днів до менструації та зникають одразу на початку або в перші дні її. Зустрічається у 25-30% здорових жінок в легкій формі та до 50% при наявності супутньої соматичної патології. Передменструальний синдром вперше описан у 1931 році А.Frank. Існує декілька теорій виникнення синдрому гормональна, водної інтоксикації, алергічна, теорія порушення функціонального стану вегетативної нервової системи. На теперішній час вважається, що передменструальний синдром виникає внаслідок порушення обміну нейропептидів у ЦНС (опіоіди, серотонін, дофамін, норадреналін та інші) та зв'язаних з ними периферичних нейроендокринних процесів.

Прогестеронова недостатність, яка спостерігається при синдромі, являється вторинною і призводить до гіперальдостеронізму гіпернатріємії, що в свою чергу, сприяє затримці рідини у 2-гу фазу циклу. Внаслідок цього з'являються набряки на обличчі, збільшення маси на 1-2 кг, зменшення діурезу.

Як показали проведені дослідження, ановуляція та недостатність жовтого тіла зустрічаються при вираженій клінічній симптоматиці дуже рідко. Крім того терапія прогестероном являється неефективною.

Простагландини являються універсальними гормонами, які синтезуються практично у всіх органах та тканинах. Тому з порушенням синтезу і метаболізму простагландинів пояснюють виникнення таких симптомів як нудота, блювота, метеоризм, понос та інші. Простагландини відповідають також за прояв різних вегетативно-судинних реакцій.

В останні роки значну роль відводять пролактину в патогенезі передменструального синдрому. Відомо, що пролактин являється модулятором дії багатьох гормонів, зокрема гормонів надниркових залоз. Цим пояснюється натрій затримуючий ефект альдостерону та антидіуретичний ефекти вазопресину.

Безпосередньою причиною виникнення синдрому можу бути гострі та хронічні інфекційні захворювання, психічні травми, патологічні роди та аборти, запальні процеси геніталій. Клініка проявляється в трьох варіантах:

1. Нервово-психічні розлади: головний біль, блювота, безсоння, дратівливість, депресія, порушення пам'яті, інколи агресивність (появляється у 2-ій фазі циклу, зв'язують це з надмірним нагромадженням рідини в тканинах мозку).

2. Вегето-судинні порушення у вигляді серцебиття, головокружіння, пітливість, відчуття оніміння в кінцівках, парестезії.

3. Обмінно-ендокринні порушення - болі в суглобах, набряки, нагрубання молочних залоз.

И.Б.Манухін та співавтори (2001 р.), в залежності від тих чи інших симптомів в клінічній картині виділяють чотири форми ПМС:

- нейропсихічна;

- набрякова;

- цефалгічна;

- кризова.

Виділення таких форм ПМС обумовлено тактикою лікування, яке має симптоматичний характер.

В залежності від кількості симптомів, тривалості та інтенсивності проявів розрізняють легку та важку форму передменструального синдрому. До легкої форми належить прояв 3-4 симптомів за 2-10 днів до менструації, до важкої - 5-12 симптомів за 3-14 дні до менструації. При важкому перебігу синдрому можливі приступи характеру діенцефальних кризів з підвищенням температури, тахікардією, ознобом, задухою, тремтінням, болями в серці, поліурією.

В діагностиці має значення циклічність клінічних проявів у 2-гу фазу циклу. Для лікування передменструального синдрому застосовується поєднання психотерапії, транквілізаторів, вітамінів (С, Е, В), діуретиків та статевих гормонів, електросон, голкорефлексотерапія. Лікування проводять курсами по 3 цикли через 3-6 місяців.

Обов’язковим являється нормалізація режиму роботи та відпочинку в другій фазі циклу, з харчування виключити кофе, шоколад, гострі та солоні справи. Їжа повинна бути багата на вітаміни. При нейропсихічнчй, цефалгічній та кризових формах ПНС рекомендують препарати які нормалізують нейромедіаторний обмін (перитол по 1 таб.* 4 мг в день, дифенин по 1 таб.* 100 мг два рази в день). Для покращення кровообігу в ЦНС ефективно – ноотропіл (1 капсула 3-4 рази в день, амінолон по 0,25 г протягом 2-3 тижнів).Для лікування масталгії назначають місцево прожестожель. При недостатності другої фази з 16 по 25 дні призначають дюфастон, утрожестан по 10-20 мг в день. У випадках тяжких форм призначають агоністи гонадотропних рилізінг-гормонів (діферелін, золадекс) строком до 6 місяців. Ураховуючи значну роль простагландинів в патогенезі ПМС, рекомендовано антипростагландинові препарати – напросин, индометацин. При алергічних реакціях призначають дімедрол, супрастин, тавегіл, кетотіфен за 10-12 днів до менструації. При наявності запальних захворювань, соматичної патології показано їх лікування.