corruption_in_ukraine_2007-2009_2011_ukr

Як видно із таблиці, у 2011 році порівняно з 2009 за сприйняттям громадян корупція зросла у сфері регламентації підприємницької діяльності та під час проходження митних процедур, тоді як стала меншвідчутноюувищійосвітітаприздійсненніопераційзнерухомістю.Протереальнийдосвідкорупції, на який указували громадяни, дещо відрізняється: малопомітні зміни відбулися щодо використання особистихзв’язківтадобровільноїпропозиціїхабара,тодіякзниженнявимаганьнезафіксовановжодній зі згаданих сфер, а в половині з них вимагання навіть посилилось.

За результатами дослідження стану корупції в 2011 році визначені такі тенденції:

1.Ставлення до влади

1.1.Зміни у центральних органах виконавчої влади та на політичному олімпі внаслідок президентських виборів 2010 року громадяни України розглядають як перспективу до змін, що були обіцяні під час передвиборчої кампанії. Це очікування відбивається у зростанні довіри громадян до основних владних інститутів, яке можна назвати «кредитом довіри». Особливо відчутно зросла довіра до Президента (з 4,7% в 2009 році до 14% у 2011 році). Максимальний рівень довіри громадяни висловлюють, як і раніше, до місцевих органів влади рівня міста/села (20,1%).

1.2.У те, що у представників влади є бажання боротися з корупцією, вірять не більше 17% населення. Проте частка опитаних, які хочуть так вважати, відчутно зросла після різкого скорочення в 2009 році. НайбільшебажанняподолатикорупціюдемонструєПрезидент—уцьомупереконані16,8%опитаних. Віра в бажання решти органів влади різних рівнів подолати корупцію хоч незначно і зросла, проте залишається досить низькою.

1.3.Основну відповідальність за боротьбу з корупцією громадяни й надалі покладають на Президента (таквважають77,6%опитаних),іцейпоказникзростаєразомзізростаннямдовіридоцьогоінституту влади та вірою в його бажання боротися з корупцією. Кабінет Міністрів і міліція з прокуратурою несуть приблизно однакову відповідальність за подолання корупції (у цьому впевнена третина опитаних). Боротьбу з корупцією як відповідальність та обов’язок пересічних громадян сприймають не більше 18% респондентів.

1.4.Серйозністьтаактуальністьпроблем,перелікякихбувзапропонованийвопитувальнику,населення оцінює незмінно високо, і корупція в органах влади традиційно посідає четверте місце цього рейтингу.Якізарезультатамипопередніхдосліджень,основнимипроблемамидляУкраїниопитані вважаютьнизькийрівеньжиттянаселення(94,9%)тависокувартістьінизькуякістьмедичнихпослуг (93,5%). За два роки, що минули, єдиною проблемою, яка стала більш нагальною для населення, стало співвідношення вартості та якості комунальних послуг, спричинене суттєвим зростанням тарифів на ці послуги.

2.Зміни у сприйнятті корупції

2.1.Електронні засоби масової інформації залишаються незмінними лідерами у постачанні інформації про корупцію. З телебачення та радіо таку інформацію отримує 30,4% респондентів. Продовжують втрачатисвоїпозиціїдрукованіЗМІ,щосупроводжуєтьсяпоступовимзростаннямчасткикористувачів Інтернету. Рівень об’єктивності ЗМІ при розгляді проблем корупції, на думку громадян, дещо зріс — з 32% до 37,5%. Неформальне спілкування також залишається вагомим джерелом інформації про випадки корупції (25,4%).

2.2.Погляди населення на основні причини корупції є досить вкоріненими. Як і раніше, найбільш вагомими причинами вважаються зловживання службовим становищем з боку чиновників, неналежний контроль за діями чиновників, відсутність політичної волі в подоланні корупції та заплутане законодавство.

2.3.Хочазвичканаселеннярозв’язуватипроблемизадопомогоюкорупційнихдійтакожчастозгадується як причина корупції, з часом дещо зросла частка тих, хто вважає, що корупція не може бути виправдана в жодному разі, навіть якщо це пришвидшило б уладнання власних справ (41,2% проти 36,9% у 2009 році). Водночас менше стає тих, хто готовий у будь-який час скористатись нечесними схемами. Зауважимо, що поряд з тим, що частка громадян, для яких корупція є неприйнятною, незмінно зростає з віком респондентів, у 2011 році частка таких громадян збільшилась у кожній віковій категорії.

2.4.Прихильники Партії регіонів та політичної сили, що підтримує Голову Верховної Ради, схильні вважати, що рівень корупції в Україні зараз нижчий, аніж був до Помаранчевої революції, тоді як

РЕЗЮМЕ 7

РЕЗЮМЕ 8

серед прихильників «помаранчевих» сил 60% і більше переконані в тому, що рівень корупції зріс порівняно з 2004 роком.

Після відчутного зростання сприйняття населенням рівня поширеності корупції, яке ми зафіксували у 2009 році, зараз спостерігаємо його повернення до рівня 2007 року практично за всіма органами влади, що оцінювались. Як і раніше, більшість корупціонерів, на думку громадян, перебуває у стінах Верховної Ради, а от уявлення про корумпованість Адміністрації Президента скоротилась більш відчутно, аніж Кабінету Міністрів. Верхівка рейтингу владних інституцій та сфер життя за рівнем корумпованості залишається без змін. Громадяни вважають, що тут лідирують Державна автомобільна інспекція (ДАІ) (64%), судова система

(60%), медицина (60%) та міліція (59%).

2.5.Заоцінкамигромадян,рівенькорупціїсприймаєтьсяприблизнонатомужрівні,щобувзафіксований у 2009 році. Сукупний індекс сприйняття корупції виріс із 38,1 у 2009 році до 39,4 у 2011 році.

3.Зміни реального досвіду зіткнення з проявами корупції

3.1.Частка респондентів, котрі засвідчили власний досвід зіткнення з різного роду корупційними ситуаціями впродовж року, що передував інтерв’ю, з 2009 року знизилась із 62,5% до 60,1%.

3.2.Статистичнозначущогоскороченнявимаганьнезафіксованощодожодноїзісфер.Навпаки,насуттєве посилення практики здирництва та вимагання хабарів указують споживачі послуг у таких сферах, як реєстрація або приватизація об’єктів нерухомості (з 22,6% до 32,2%), Державтоінспекція (з 39,7% до 45,1%), податкові служби (з 19,6% до 28,7%), міліція (з 46,1% до 53,1%) тощо. За результатами дослідження 2011 року, найчастіше вимагають хабарів у таких секторах: державні медичні установи (66%),закладисередньоїосвіти(61%),міліція(53%),вищінавчальнізаклади(50%),дозвільнасистема (47%), ДАІ (45%) та органи, що регламентують підприємницьку діяльність (40%).

3.3.За останні два роки спостерігається певне скорочення частоти пропозиції хабара, однак ми можемо лишеприпускати,щоспричинилоцебільшоюмірою,—зростаннясвідомостігромадянчиекономічна криза. Найчастіше з пропозицією хабара звертаються до представників закладів середньої освіти (62%),державноїмедицини(36%)таДАІ(30%).Попризагальнескороченнядобровільноїпропозиції хабара статистично значущі зміни на краще були зафіксовані щодо єдиної сфери — одержання комунальних послуг (з 11,1% до 7,5%). Натомість ускладнилась ситуація з отриманням державного житла (з 16% до 29,5%), влаштуванням на роботу до державної установи (з 10,4% до 15,3%), оформленням права власності як на землю (з 7,1% до 9,9%), так і на об’єкти нерухомості (з 8,8% до

11,6%).

3.4.Використання особистих зв’язків як «м’якої» форми корупції традиційно стоїть між вимаганням та добровільним хабарництвом. Єдиною сферою, де за два роки значно скоротилось використання особистих зв’язків, стала вища освіта, що може непрямо свідчити на користь впровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Натомість поширилась практика використання зв’язків у сфері оформлення права власності на об’єкти нерухомості, у контактах з міліцією, податківцями та під час влаштування на роботу до державної установи.

3.5.Вимаганнятрапляєтьсяв2,5разачастіше,аніждобровільнехабарництво.Цеспіввідношеннязначно зросло з 2009 року, коли воно дорівнювало 2:1. Реальний досвід вимагання хабара громадяни отримують під час кожного четвертого контакту з чиновником, однак самі ініціюють хабарництво лише в 10% випадків. До використання особистих зв’язків населення вдається частіше, аніж до пропонування хабарів, — приблизно в 15% випадків.

3.6.Представникимолодшихвіковихгрупігромадянизвищимрівнемосвітийдоходучастішестикаються з вимаганням, однак і частіше вдаються до добровільного хабарництва. Нижчий рівень вимагання спостерігається лише у старшій віковій групі, тобто серед фінансово неспроможних пенсіонерів.

4.Зміни реального досвіду зіткнення з проявами корупції у трьох секторах

4.1.Корупція в системі охорони здоров’я:

•Заклади охорони здоров’я, як і раніше, користуються найбільшим попитом населення: до них за рік звертається понад 2/3 населення.

•За роки моніторингу практично не змінюється ситуація з хабарництвом у сфері охорони здоров’я: більше половини хворим доводиться самим забезпечувати себе ліками й інструментами під час візиту до лікаря, а 26% і без примусу вважають це своїм обов’язком; половина тих, хто звернувся по

допомогу (52%), змушені робити грошові внескидо лікарняних фондів, а 16% пацієнтів зробили це з власної волі; у третини безпосередньо вимагали неофіційної сплати за отримані послуги, а 15% самі пропонували медичному працівникові таку оплату.

•Громадянийнадаліспівчуваютьпрацівникаммедичноїгалузі,розглядаючикорупційнідіївційсфері як вимушені. На їхню думку, подолати корупцію має допомогти виділення додаткових бюджетних коштів на медицину й підвищення зарплат медиків.

4.2. Корупція у школах:

•Із 22% опитаних, які мають дітей шкільного віку, значна частка втягнута в різного роду корупційні дії (від 61,1% вимагають, а 61,6% добровільно сплачують хабарі).

•Поширеністькорупційнихпрактикуційсферіпрактичнонезміниласьзадвароки.Інадаліосновним різновидом корупції є збір грошей у фонди школи або класу (55%), сплата за ремонт класу (56%) та збіркоштівнаквітиабоподарункивчителям(33%).Останнєщечастіше(51%)здійснюєтьсябатьками з власної ініціативи. Дещо зросла частка батьків, яких змушують вдаватись до нечесних вчинків заради прийому дитини до обраної ними школи; тих, хто згоджується платити за кращі оцінки для своїх дітей, а також тих, кого примусили до додаткового репетиторства в межах школи.

•Подолання корупції в освіті часто розглядається респондентами подібно до медицини. Батьки школярів також схиляються до думки, що подолання корупції у школах має здійснюватись через виділення більших коштів на освіту з державного бюджету, однак зростає частка тих, хто волів би виплачувати ці кошти безпосередньо вчителям, а не фінансувати галузь у цілому.

4.3. Корупція в ДАІ:

•СитуаціязхабарництвомуДАІзалишаєтьсяскладноюімалозмінюєтьсязрокуврік.Найпоширенішим різновидом корупційних дій під час контактів із працівниками ДАІ залишається неофіційна платня в разі порушення правил дорожнього руху. При цьому частка тих, хто вчиняв подібне під тиском, зросла з 35% до 42% з 2009 року, а от тих, хто сам ініціював хабар, стало менше (з 23% до 21%). Іншим приводом звернень до ДАІ, щодо якого частка вимагань зросла, є проходження техогляду автомобіля: 25,2% в 2011 році проти 19% в 2009 році.

•На відміну від представників медицини та середньої школи, працівників ДАІ не розглядають як «вимушених» корупціонерів тому автолюбителі рекомендують посилити покарання за корупцію та зловживання задля ефективнішої боротьби з хабарництвом на дорогах.

5.Реагування на прояви корупції

5.1. Лише4%жертвкорупціїзізнались,щонамагалисьзахиститисвоїправапередчиновником.Основною причиною неоскарження дій посадовця залишається впевненість, що така спроба все одно буде марною.

5.2. Частка громадян, які декларують свою готовність протистояти корупціонерам, становить близько третини населення: 33% в 2007 році, 36% в 2009 році та 34% в 2011 році. Найактивніша група, як і раніше, переважно представлена чоловіками, молоддю, громадянами з вищим рівнем освіти й добробуту. Тобто цю групу, як і раніше, формують переважні жертви корупції.

5.3. Уперше ініціативи чинної влади (зокрема, Президента) щодо подолання корупції лунають частіше, аніж викриття в ЗМІ: 33% громадян обізнані з антикорупційною діяльністю Президента проти 30% тих, хто натрапив на висвітлення корупційних випадків у ЗМІ. Більше того, опитані переконані, що зрослайефективністьантикорупційнихпрограмПрезидента.Прицьомупідкреслимо,щонебільше 17,6% називають будь-які антикорупційні заходи в Україні ефективними, і цей відсоток складається лише з-поміж поінформованих громадян.

5.4. Дані опитування свідчать, що ідея посилення жорстких дій проти корупціонерів дещо втрачає свою популярність серед населення України, тоді як поступово посилюють свої позиції такі менш радикальні й більш поступальні заходи, як перегляд і вдосконалення законодавства та, що важливо, підвищення рівня правової освіченості громадян і впровадження громадського контролю. Однак громадяни й далі наполягають на ліквідації інституту недоторканності депутатів Верховної Ради, розглядаючи рівність усіх перед законом як необхідну умову для ефективного запровадження будьяких антикорупційних заходів.

РЕЗЮМЕ 9