ЗМІСТ:
ВСТУП…………………………………………………………………………3 с.
І РОЗДІЛ. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ МОВИ………………………………………………………………………......5 с.
ІІ РОЗДІЛ. РІЗНОВИДИ ПОВТОРІВ В КРИМСЬКОТАТАРСЬКІЙ ….7с.
ВИСНОВОК………………………………………………………………….12с.
ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………....16 с.
ВСТУП
Лексикологія кримськотатарської мови належить до порівняно молодих галузей мовознавства. Вона знаходиться на стадії первинного накопичення мовних фактів і х попередньої класифікації. Але вже можливе системне осмислення об'єкта дослідження у фазі більш тонкого і глибокого аналізу тих мовних явищ, які на основі інтуїтивно можна висунути на початковому етапі розвитку лексикології в якості її основних понять.
У цій роботі узагальнено результати багаторічної роботи філологів різних ступенів. Вивчено численні праці вчених, твори письменників і кримськотатарських казок.
Подібна фронтальна цілеспрямована систематизація матеріалу в кримськотатарському мовознавстві здійснено вперше.
Тема данної курсової роботи звучить, як: «Слова повтори в кримськотатарській мові». Мета написання курсової роботи: вивчити чисті, редуковані, афіновані, лексикалізовані слова повтори в кримськотатарській мові.
Ця тема у кримськотатарському мовознавстві не дослідженна. У цій курсовій роботі ми зробли спробу здійснити типологічне зіставлення слів повторів деяких споріднених мов.
З поставленої мети курсової роботи витікають наступні завдання дослідження:
- узагальнивши існуючий нині теоретичний матеріал із проблеми повторних слів, показати положення, що найбільше відповідають істинним властивостям кримськотатарської мови з точки зору сучасної лінгвістики;
- вивчити шляхи виникнення та походження слів повторів;
- дослідити особливості та функції повторювальних слів;
- визначити морфологічний склад звукозображальних основ, виявити вид чергування у лексики;
- зібрати, проаналізувати та систематизувати різноманітні типи повторювальних слів у сучасній кримськотатарській мові;
- вивчити цю тему та класифікувати повторювальні слова;
Об’єктом цього дослідження є явище повторювання слів, предметом – матеріальна основа цього явища, що викликає стійкі асоціації у представників мовних спільнот.
І розділ. Історичний розвиток кримськотатарської мови
Поняття національного та літературної мови не равни. Національна мова утворюється з появою націі. Він формується на основі народного язика. Однак, літературна мова утворюється до появи національної мови.
Носії сучасного кримськотатарської мови - кримські татари (Кирим татарлари) як самостійний етнос сформувалися першій половині XV в. в. надрах Кримського ханства в результаті консолідації численних тюркських племінних об'єднань та спілок, асимілювали протягом багатьох століть потомков, киммерийцев, скифов,алан, сарматов, готов, генуэзцев і греків.
Як загальна назва всього кримськотатарського народу етнонім кримські татари став офіційно вживатися з 40-х рр. XV ст.в в'язі з розпадом Золотої Орди утворенням на її території амостоятельних держав - Кримського ханства, Казанського ханства, Астраханського ханства, Сибірського ханства.
Нав'язаний царською адміністрацією етнонім татари закріпився також за територіальною ознакою за тими тюрскими народами, які проживали Казанському, Астраханському і Сибірському ханствах: казанські татари, астраханські татари, сибірські татари [18, С. 3].
Однією з найактуальніших завдань сучасності, як зазначав академік А. Н. Кононов, є висвітлення історії вивчення тюркських мов, бо "історія будь-якої дисципліни не тільки нагадує про пройденном путі і невдачах тих, хто проробив його, але вказує напрямок. А часто і способи подальших пошуків застерігає дослідників т повторення помилок, зроблених попередниками.
Значних успіхів у розробці даної теми досягли російські, казахські, узбецькі, азербайджанські та інші вчені далекого зарубіжжя (Дмитрієв, 1946, с.63-70; Севортян, 1995 с; Боровков, ; Кононов; Гаджиєва, 1957,с. ; Чарияров; Какук;Моллова; Дёрфер; Клейнмихель; Ярринг; Дримба; Мусаев, Баскаков, Благова, Гаджиева, Тенишев, Чеченов, Кормушин, Кажибеков та ін. [18, С. 5]. Синонімічний і антонімічний лексичні повтори відіграють значну роль у витворенні змістової єдності цілого тексту, бо синонімічний повтор – "повторення, яке відбувається як заміна одного слова іншим синонімічним", антонімічний же полягає у введені слів із протилежним значенням до двох чи кількох сусідніх речень, причому це не руйнує зв'язність тексту, а, навпаки, її підтримує.
Питання з чергування та чергування слів здавна цікавило багатьох вчених. Теоретичне вивчення було розпочато О. Есперсеном у 20-х рр. XX ст. Питання зв’яку між звуком та значенням вивчались і вивчаються за матеріалами щонайрізноманітніших мов: у кримськотатарській мові проблему повторювальних слів порушував А.М. Меметов, у казахській вивченням повторюваннямзвукозрбражальніх слів займались К.М. Мусаєв, К.Ш. Хусаїнов, А.Т. Кайдаров, С.Р. Ібраєв, Ш.Ш. Сарибаєв, Б.Ш. Катембаєва, А.І. Іскаков; у німецькій – Е.А. Глухарьова, В.Т. Косов та інші, у шведській – А. Нурен, у датській –К. Ніроп, у французькій – М. Грамон і Е.Е. Корді, в румунській – І. Джордан, А. Росетті, в іспанській – B. Дієго, в литовській – А. Лескін, у слов’янських мовах – Р. Смаль-Стоцький, С.М. Толстая, в російській мові – А.І. Германович, В.Н. Добровольський, Л.А. Капанадзе, Е.В. Красильникова, C.А. Карпухін та інші.
Теоретичною основою цієї роботи стали праці С.В. Вороніна, А.Е. Супруна, А.М. Газова-Гінзберга, К.Ш. Хусаїнова, Е. Сепіра, Н.І. Ашмаріна, М.М. Гінатуліна та багатьох інших.