§ 52. Розділові знаки в складнопідрядному

реченні

Складнопідрядне — це

таке

складне

речення, частини

якого

нерівноправні

й

з’єднані

сполучником

підрядності

чи

сполучним

словом.

Ускладнопідрядномуодначастинаголовна, аіншачиінші — підрядні,

залежні

від

головної.

1.

Частини

складнопідрядного

речення

відділяються

одна

від

одної

найчастіше

комами: Чим

менші

таланти, тим

більше

роблять

шуму (І. Франко). Живи

задля

того, за

що

варто

вмерти (В. Черняк).

Чому

не

видно

ніде

євшан-зілля, яке

навертає

людину

на

розум? (М. Чабанівський).

Увага! Невартозабувати, щоколипідрядначастинастоїтьусерединіголовної,

товиділяєтьсякомамизобохбоків: Батальйони, що

непомітними

вийшли

противникові

у

тил, зараз

лежать

вище

перевалу

в

скелях

над

шосе (О. Гончар).

2.

Не

ставиться

кома

між

двома

головними

або

двома

підрядними

частинами

речення, якщо

перші

мають

спільну

підрядну, а

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

другі — спільну

головну

частину

й

з’єднані

одиничними

спо

лучниками

і (й), та, або, чи: Коли

він

торкався

до

струн

скрипки,

все

на

світі

зникало

і

залишалася

тільки

музика (В. Собко). Добре

було

б, коли

б

саме

тепер

хтось

заглянув

до

нас

в

гості

чи

хоча

б

мама

почала

співати (М. Стельмах).

3.

Якщо

підрядна

частина

стоїть

у

постпозиції

й

приєднується

до

головної

складеними

сполучниками

типу

через

те

що, для

того

щоб, тому

що, після

того

як, незважаючи

на

те

що, в

міру

того

як, внаслідок

того

що, так

що, завдяки

тому

що, з

тих

пір

як,

подібно

до

того

як, перед

тим

як, то

кома

ставиться

один

раз

або

перед

усім

складеним

сполучником, або

в

його

середині: Футбольний

матч

відбудеться, незважаючи

на

те

що

періщить

рясний

дощ. Або: Футбольний

матч

відбудеться

незважаючи

на

те, що

періщить

рясний

дощ. Яхта

уповільнила

хід, перед

тим

як

пристати

до

берега. Або: Яхта

уповільнила

хід

перед

тим, як

пристати

до

берега. Яскравий

вишитий

рушник

лежав

у

скрині,

з

тих

пір

як

бабуся

вийшла

заміж. Або: Яскравий

вишитий

рушник

лежав

у

скрині

з

тих

пір, як

бабуся

вийшла

заміж.

4.

Якщо

підрядна

частина

із

складеним

сполучником

стоїть

перед

головною, то

сполучник, як

правило, комою

не

розділяється: Для

того

щоб

сміх

перевернув

світ, точкою

опори

має

бути

власне

серце (Є. Дудар). У

міру

того

як

слабшали

колись

квітучі

грецькі

міста

південної

Італії

в

четвертому

й

на

початку

третього

століття

до

нашої

ери, зростала

проти

них

ворожість

тубільного

населення (За

З.Єрмаковою).

5.

Якщо

підрядна

частина

стоїть

у

постпозиції

й

приєднується

складеними

сполучниками

в

той

час

як, перш

ніж, лиш

коли, тоді

як, тимчасом

як, навіть

якщо, навіть

коли, то

комою

вони

не

розділяються, кома

ставиться

перед

усім

складеним

сполучником:

Краще

будь

трудоголіком, ніж

ледарем, навіть

якщо

не

прагнеш

вельми

успішної

кар’єри. А

наречена, нічого

не

підозрюючи, писала

лист, у

той

час

як

солдат, поранений, лежав

у

медсанбаті.

6.

Якщо

збігаються

підряд

два

сполучники (чи

сполучник

і

сполучне

слово), то

кома

між

ними

не

ставиться: Бачу

вже

я

добре, що

коли

не

тепер, то

в

четвер! (М. Кропивницький).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Ставиться

кома

лише

тоді, коли

частину, що

починається

другим

сполучником, можна

опустити

без

шкоди

для

будови

всього

речення:

Він

розумів, що, коли

добре

вивчить

кілька

іноземних

мов,

має

шанс

знайти

непогану

роботу.

7.

Кома

не

ставиться

між

головною

та

підрядною

частинами, якщо

перед

сполучним

засобом

стоїть

частка

не: Намагайтеся

з’ясувати

не

що

вони

роблять, а

як

вони

працюють.

8.

Кома

не

ставиться

в

цій

позиції, якщо

перед

сполучним

засобом

уживається

повторюваний

сполучник

і: Іноземні

студенти

із

захопленням

розповідали

і

як

радо

їх

зустріли

в

Україні, і

як

щиро

допомагали

адаптуватися.

9.

Між

однотипними

підрядними

частинами, не

з’єднаними

одиничними

сурядними

сполучниками, може

ставитися

крапка

з

комою,

якщо

ці

частини

далекі

за

змістом, дуже

поширені, мають

у

своєму

складі

інші

розділові

знаки: Міряли

ви

її [України] безмірні

шляхи

зелених

та

рівних

степів, де

ніщо

не

забороняє

вашим

очам

виміряти

їх

і

вздовж, і

вшир, і

впоперек; де

одні

тільки

високі

могили

нагадують

вам

про

давнє

життя

людське…; де

синє

небо,

побратавшись

з

веселою

землею, розгортає

над

нею

своє

блакитне,

безмірно

високе, бездонно-глибоке

шатро?.. (Панас

Мирний).

Увага! Ніколи

не

ставиться

крапка

з

комою

між

головною

та

підрядною

частинами

складнопідрядного

речення.

10.

Замість

коми

між

головною

та

підрядною

частиною

може

стояти

тире, коли

підрядна

частина

вживається

перед

головною

з

метою

сильнішого

інтонаційно-смислового

виділення: Де

грози

падають

— там

райдуги

встають (П. Тичини). Хто

спить

на

землі

— не

боїться

упасти (І. Драч).

У

такій

позиції

може

вживатися

кома

та

тире

одночасно, особливо,

коли

головній

частині

передують

кілька

однорідних

підрядних, для

підкреслення

того, що

складне

речення

яскраво

ділиться

на

дві

часто

протиставлені

чи

порівнювані

частини: Коли

зникає

народна

мова, —

народу

немає

більше (К. Ушинський). Хто

винуватий

серед

них, хто

правий, — ніхто

не

розбере.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

11.

Після

головної

частини

перед

підрядною

чи

підрядними

може

ставитися

двокрапка, якщо

в

головній

частині

є

слово

чи

сполучення

слів, які

пояснюються

в

підрядних, при

цьому

робиться

особлива

попереджувальна

пауза: Мимоволі

силкуюся

згадати: яка

приємна

пригода

сталася

зі

мною?.. (Є. Гуцало). От

наче

й

небагато

хотілося

б

ще: щоб

син

його

став

людиною, щоб

іще

вийти

в

поле

сіячем (М. Стельмах).

Вправа 165

Перепишіть

речення. Поясніть

уживання

розділових

знаків.

І. 1. Узнать

би

правду

невмолиму, а

не

догідливу

брехню: чом

від

живого

більше

диму

і

більше

з

мертвого

вогню? І, може, вчується

далеко

з-під

тіні

аутодафе: чому

згорає

мертве

легко

і

важко

так

горить

живе? (В. Тимченко). 2. І

от

одного

дня, того

сльотавого

осіннього

дня,

коли

по-особливому

настроєна

душа

і

хочеться

сумувати, я

стояв

проти

портрета

і

слухав, як

за

вікном

свище

вітер, засипаючи

шибки

дощовим

пилом (О. Жовна). 3. Я

запитую

в

себе, питаю

у

вас, у

людей, Я

питаю

в

книжок, роззираюсь

на

кожній

сторінці — Де

той

рік, де

той

місяць,

той

проклятий

тиждень

і

день, Коли

ми

перестали

гордиться, що

ми —

українці (В. Баранов). 4. Весна, весна… Хоча

вона

й

болюча — зате

ж

моя

істота

вся

дзвенить (П. Тичина). 5. Кожен

мовний

чинник

завдає

турбот: як

і

звідки

виник

дивний

цей

зворот? (Д. Білоус). 6. Коли

читаємо

історію

Європи, — читаємо

історію

її

народів (Д. Донцов). 7. Пухким

снігом

застелено

село, поля

за

селом

закутано

сипкого

блиску

вибіленими

полотнами, висять

крохмально

чисті

напинала

на

деревах, асніг

сіється

та

сіється, і

в

тому

неспинному

його

борошняному

летінні

розлитою

світляною

плямою

ледь

проступає

сонце, каламутно-срібне: мовби

хтось

теплою

пучкою

пальця

прогрів

дучку

на

помережаній

крижаними

візерунками

шибці (Є. Гуцало). 8. Залитий

парк

мелісою — немов

меди

розлито (Д. Білоус). 9. Хто

боровся

за

волю

й

свій

край, — Не

злякається

муки

і

страти (Б. Грінченко). 10. Де

позначило

тесло

біг

коліс,

полоззя, де

цвілося

ремесло — слово

розцвілося! (Д. Білоус).

ІІ. 1. Восени, коли

прийти

додому, Гибіти

під

хлюпання

сльоти,

Як

почне

із

золотого

строму

Ліс

до

голих

верховин

рости, Як, немов

розкидана

родина, Сонм

думок

збереться

при

столі, В

грудях

раптом

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

згине

холодина, Скресне

дух

у

сонячнім

теплі (А. Малдоніс; перекл. з

литов. Д. Павличка). 2. Коли

ми

просто

насолоджуємося, то

опираємося

переважно

на

свій

особистий

досвід, коли

пізнаємо — то

до

свого

додаємо

почуттєвий

досвід

інших

людей (А. Содомора). 3. Олег

приглушує

мотора, стає

на

коляску

і, щоб

не

забруднити

черевиків, сплигує

на

моріжок, буйно

зарослий

соковитими

подорожниками, яких

і

приморозки

не

беруть (М. Григорів). 4. Схвильована

Галя

підхопилася

з

місця, перехилилася

через

спинку

переднього

сидіння

так, що

її

голова

порівнялась

з

головою

Датико

та

шофера (Ю. Збанацький). 5. Для

того

щоб

ознайомитись

з

будь-яким

великим

містом, треба

обійти

найбільш

характерні

його

вулиці

й

завулки (П. Панч). 6. Нерідко

ще

школярі,

що

навчаються

в

українських

школах

і

закінчують

їх, як

слід

не

володіють

ні

рідною, ні

російською

мовою. 7. Особливу

тривогу

викликає

те, що

молоді

люди, які

вважають

себе

навіть

культурними, у

побуті, буває, користуються

такою

жахливою

сумішшю

двох

мов, що

якби

написати

отут

кілька

прикладів

з

їхньої «мови», то, мабуть, папір

не

витримав

би

сорому — загорівся

б (В. Сухомлинський). 8. Я

не

люблю,

коли

кричать, Ненавиджу, коли

лякають, Соромлюся, коли

звикають,

Принижень

несучи

печать, Соромлюся

товаришів, Яким

на

вушко

страх

співає: То

власна

гідність

забуває

Дивитись

в

дзеркало

душі…

(В. Коротич). 9. О

тату

мій, моя

старенька

мати! Якби

ви

тільки

знали,

як

я

рад, що

я

живу, що

йду

перемагати, що

я

у

армії

Життя

солдат

(Д. Павличко). 10. Мабуть, сталося

щось

несподіване, бо

якби

вона

знала, що

не

зможе

прийти, то

сказала

б

йому (Д. Ткач).

Вправа 166

Перепишіть, розставте

розділові

знаки, поясніть

пунктограми.

І. 1. Перш

ніж

звинувачувати

когось

у

тому

що

тебе

продає

подумай

і

зваж

чи

хоче

тебе

хтось

купити (Є. Дудар). 2. Ті

велетні

що

закладали

основу

національної

літературної

мови

спирались

на

фундамент

Біблії

(Є. Сверстюк). 3. І

йому

набігли

на

очі

і

озеречко

червоної

пшениці

що

нагойдалося

собі

за

літо

і

хата-білянка, і

оте

чорнобриве

дівчисько

що

босе

жде

його

на

вечірнім

порозі

й

назбирує

на

косу

відсвіт

далеких

зірок

і

від

якого

пахне

материнкою

чи

ромен-зіллям (М. Стельмах).

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

4. Джордано

Бруно

добровільно

витримав

сім

років

тортур

бо

відмовлявся

прийняти

чужу

картину

світу

і

був

щасливий

хоч

нам

це

важко

уявити (За

В. Ковтуном). 5. Природно

що

навіть

у

зовсім

далеких

од

футурології

людей

виникають

запитання

куди

йдеш

і

яким

ти

будеш

завтра, світе? (М. Слабошпицький). 6. На

старій

дикій

груші

що

росла

над

урвиськом

заскрекотала

сорока, зірвалася

з

гілля

й

понесла

свій

сполоханий

крик

у

сутінковій

куряві

снігопаду (Є. Гуцало). 7. Не

кожному

з

тих

хто

пише

вдається

здобути

визнання

сучасників (О. Гончар).

8. Справді, півень — птиця

що

єдина

має

від

годинника

ключі

що

й

спросоння

нам

котра

година

сповіщає

завжди

уночі (Д. Білоус). 9. Одне

слово, в

літературу

прийшов

уже

збагачений

досвідом

чоловік [Григір

Тютюнник] за

плечима

якого

було

ціле

життя

з

усіма

його

здобутками

й

видатками

і

який

знав

ціну

окрайця

хліба

і

вірив

на

слово

лиш

у

тому

разі

коли

воно

було

оплачено

валютою

діла (Б. Олійник). 10. Через

дорогу

навпроти

Білого

дому

в

Лафайєт-парку

де

туркотіли

голуби

та

білки

бігали

по

короткій

і

густій

зеленій

траві

було

виставлено

щити

з

антиядерними

та

антимілітаристськими

плакатами (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Це

випадковість

яку

можна

сприймати

за

закономірність

чи

закономірність

котру

хочеться

сприймати

за

випадковість? (Є. Гуцало).

2. Префікса

можливості

безмежні. Пари

слів

що

змістом

протилежні

префікс

може

в

значеннях

зрівняти (Д. Білоус). 3. З

палуби

на

якій

танцювали

я

переводила

погляд

на

Дніпро

що

слався

від

обрію

до

обрію

і

неоглядна

широчінь

ріки

на

якийсь

короткий

час

заспокоювала

наче

й

мені

передавалось

хоч

трохи

від

могутньої

впевненості

ріки,

від

її

впевненої

величавості, від

її

неминущої

вічності (Є. Гуцало).

4. Коли

в

дорогу

ти

збирався

казала

мати

як

прощавсь

щоб

і

чужого

научався

й

свого

ніколи

не

цуравсь (Д. Білоус). 5. Чуттєвий

зв’язок

що

з

дня

народження

існує

між

матір’ю

та

дитиною

дістає

вічне

відбиття

у

зворушливо

щирих

і

безпосередніх

колисанках (Антологія

укр. нар.

творчості). 6. Педагогічна

теорія

повинна

бути

чуйним

компасом

що

вказує

куди

і

як

вести

дитину

світлом

що

осяває

практику (В. Сухомлинський).

7. Всі

хто

готується

бути

корисним

громадянином

повинні

спочатку

навчитися

бути

людьми (М. Пирогов). 8. Загублений

той

час

який

ти

не

використав

на

навчання (Г. Сковорода). 9. А

там

де

сонце

торкнулося

вершечків

дерев

спалахнуло

листя

злотозерним

вогнем

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

(М. Коцюбинський). 10. Потім

коли

підійшов

Черниш

Маковей

упевнився

кого

вона [Ясногорська] шукала (О. Гончар).

ІІІ. 1. Щоб

відкрити

перед

учнями

іскорку

знань

треба

ввібрати

море

світла, ні

на

хвилю

не

відходячи

від

променів

сяючого

сонця

знань

людської

мудрості (В. Сухомлинський). 2. Раїса

рада

була

коли

Тася

часом

з

самого

ранку

забігала

й

тягла

її

в

ліс

або

в

поле (М. Коцюбинський).

3. За

все

що

в

цьому

світі

звідав

скажу

спасибі

мамі

і

землі

(Б. Мозолевський). 4. У

кого

мозолів

на

руках

не

було

той

не

підніме

з

долівки

шматок

хліба (В. Кучер). 5. Переведіть

мене

через

майдан

Туди

де

бджоли

в

гречці

стогнуть

глухо

Де

тиша

набивається

у

вуха (В. Коротич).

6. З

лугів

небесних

де

я

зорі

пас

Вертаюся

на

рідну

землю

грішну

Де

часом

так

незатишно

й

невтішно

Сувора

правда

дивиться

на

нас (М. Карпенко). 7. Для

письменника

повна

радість

настає

лише

тоді

коли

він

упевнюється

що

його

совість

перебуває

в

злагоді

із

совістю

ближніх (М. Салтиков-Щедрін). 8. Вдома

перед

тим

як

приїхала

«швидка

допомога» дихав

батько, мов

захеканий, руки

похололи, очі

стали

порожні — от-от

душу

віддасть (Ю. Шовкопляс). 9. Перечитування

хорошої

книжки

стане

духовною

потребою

тоді

коли

з

дитинства

учень

відчує

красу, аромат, найтонші

відтінки

слова

коли

в

слові

відкриється

перед

ним

не

тільки

багатство

думки, а

й

краса (В. Сухомлинський).

10. Все

те

що

мав

і

те

що

в

мене

є

що

від

людей

що

від

землі

святої

що

радістю

в

рядках

моїх

встає

передано

в

моє

життя

тобою [мамою]…

(В. Підпалий).

ІV. 1. Сяйних

перлин

тобі

не

шкода

адже, набувши

вищих

прав, те

що

дала

сама

природа

ти

добровільно

занедбав (Д. Білоус). 2. Коли

мені

не

дано

крил

міцних

щоб

я

могла

орлицею

підбитись

геть

високо

понад

найвищі

гори

то

прагну

я

собі

потоків

сліз, гарячих

сліз, нестриманих,

раптових

що

рвуться

з

глибини

самого

серця

джерелами

живущої

води (Леся

Українка). 3. Це

був

не

знайомий

мені

досі

душевний

стан

коли, здається, тіло

втрачає

вагу

і

ти

весь

у

владі

одного

почуття (І. Багмут). 4. Уявити

як

мій

батько

бігає

важко

бо

все

життя

він

був

втіленням

спокійної

неквапливості (П. Загребельний).

5. Після

знаменитої

битви

на

Курській

дузі

коли

наші

війська

хлинули

на

Україну, визволили

Харків

і

багато

інших

міст

і

сіл

Василь

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Олександрович

ще

більше

шкодував

що

тяжкі

рани

завчасно

вивели

його

з

бойових

лав

і

заздрив

тим

солдатам

які

нині

наступають, пробираючись

з

боями

до

Дніпра (І. Цюпа). 6. Народ

зрікається

свого

сина

що, приваблений

чужою

культурою, кидає

своє

й

позбувається

психології

свого

народу, відкидає

жадання

і

домагання

які

мають

певну

традицію

і

переходить

до

чужинців (Ю. Меженко). 7. Жаху

багато

дознав

я

в

житті — і

часами

дивуюсь

Як

це

дитинство

моє

радісним

бути

могло? (М. Орест). 8. Він

розумів

що

чим

більше

він

заважатиме

бажанню

Петра

і

Марії

бачитись

тим

дужче

буде

збуджувати

в

них

це

бажання (Я. Баш). 9. Прикро, звичайно, буває

коли

чуєш

з

чиїхось

уст

сканцеляризовані

неоковирності, скальковані

штампи

або

тролейбусні

вульгаризми, або

коли

навіть

автор

зі

сцени

вимовляє

широко

відоме

слово

перекручено, з

неправильним

наголосом (О. Гончар). 10. Кожна

людина — це

лише

момент

що

проходить

у

своїй

психологічній

особливості

на

загальному

тлі

свого

народу

який

живе

своїм

життям,

своєю

традицією, традицією

котра

складалася

віками

і

котра

тому

що

вона

будується

на

психіці

неможе

бутипорушена (Ю. Меженко).

— Богданчику, я

мала

розмову

з

учителем. А

тепер

запитую

тебе: хто

найбільший

ледар

у

вашому

класі?

— Не

знаю, мамо.

— Неправда, знаєш! Хто

сидить

у

класі

й

тільки

дивиться, як

інші

читають

або

пишуть?

— Наш

учитель, мамо…