§ 38. Правопис сполучників

Сполучник — службовачастинамови, задопомогоюякоїпоєднуються

члени

речення

чи

частини

складних

речень.

Сполучники

за

походженням

поділяються

на

непохідні

(і, але, а,

та, бо, чи) та

похідні, що

утворилися

від

інших

частин

мови

(як, що,

коли, де, тому

що).

За

будовою

сполучникибувають

прості

(ні, як, що, та, мов, а, чи),

складні

(щоб, якби, аби, якже, проте, мовбито, аніж) та

складені

(через

те

що, для

того

щоб, незважаючи

на

те

що, затим

щоб, так

що).

Завживаннямсполучникиподіляютьсянаодиничні(неповторювані)

(а, але, проте, зате, однак), повторювані

(ні — ні, і — і, то— то,

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

або — або, чи — чи, хоч — хоч) та

парні

(не

тільки — але

й, як — так

і,

хоч — але, якщо — то).

За

характером

синтаксичних

зв’язків (за

значенням) між

членами

речення

або

частинами

складних

речень

розрізняють

сполучники

сурядності

та

сполучники

підрядності.

Сурядні

сполучники

поєднують

однорідні

члени

речення

та

частини

складносурядного

речення.

Підрядні

сполучники

служать

для

зв’язку

частин

складнопідрядного

речення (підрядна

приєднується

до

головної).

Сурядні

сполучники

єднальні

протиставні

розділові

і, й, та

(у

значенні

і),

також, і — і, ні — ні,

як — так

і,

не

тільки — а

й

а, але, та

(у

значенні

але), проте, зате,

однак

або, чи, то, хоч, то —

то, не

то — не

то,

або — або, чи — чи,

чи

то — чи

то

Підрядні

сполучники

причини

мети

наслідку

умовні

допустові

порівняльні

часові

тим

що, щоб, так

що

якщо, хоч, мов, як,

бо, для

того

як, хоча, немов, після

того

через

те

щоб, коли

б, дарма

мовби, як,

що, з

тим

коли, що, немовби, в

міру

у

зв’язку

щоб, якби, незважаначе,

того

як,

з

тим

за-тим

аби, ючи

на

неначе, щойно,

що, тому

щоб, раз

те

що

неначеб, як

тільки,

що, аби

начебто, тільки-но,

оскільки, ніби, ледве,

затим

нібито, скоро,

що

як,

що,

неначебто

поки,

з

того

часу

як

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Написання сполучників

1. Сполучники

пишуться

одним

словом, якщо

їх

складовими

частинами

є:

а) частка

же, ж: адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, також,

теж, тож;

б) частка

би, б: аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб,

якби;

в) частка

то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто,

тобто, цебто;

г) частка

що: абощо, якщо;

ґ) префікси: притому, притім, причому, причім, проте, зате,

затим.

2. Сполучники

щоб, якби, якщо, які

пишуться

разом, варто

відрізняти

від

однозвучних

з

ними

займенників

чи

прислівників, що

пишуться

окремо

із

частками

б, би, що:

а) сполучником

щоб

починається

підрядна

частина

складнопідрядного

речення, відділити

частку

б

від

що

в

ньому

не

можна.

На

займенник

що

падає

наголос, а

частку

б

можна

від

нього

відділити

й

поставити

в

іншому

місці

речення

або

зовсім

опустити. Порівняйте: Я

мусив

заховатися

від

вас, Щоб

ви

не

бачили

мого

ридання, Не

знали

глибини

моїх

ураз (Данте

Аліг’єрі; перекл. з

італійськ. Д. Павличка). А

вона

на

що

б

не

дивилася, де

б

не

гуляла — всюди

ввижаються

їй

дрімучі

волинські

праліси (М. Олійник);

б) сполучник

якби

відрізняється

від

прислівника

як

із

часткою

би

тим, що

прислівник

як

виділяється

наголосом, частку

би

можна

перенести

в

інше

місце

або

й

зовсім

опустити; у

сполучнику

якби.

наголос

падає

на

останній

склад, а

сам

сполучник

можна

замінити

іншим — коли

б. Порівняйте: Якби.

мені

крила, крила

соколинії, полетіла

б

я

за

милим, за

дружиною

(Т. Шевченко). Я.

к

би

там

не

було, а

література — моя

професія

(Леся

Українка);

в) сполучник

якщо

від

однозвучного

прислівника

як

із

займенником

що

можна

відрізнити

в

контексті: на

прислівник

як

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

падає

наголос, а

в

сполучнику

наголошується

другий

склад;

сполучник

якщо

можна

замінити

в

реченні

іншим — коли:

Смерть — то

короткий

подих, мить

остання, Якщо.

вона

закон

— не

покарання, Навіщо

так

печалитись

мені? (Ф. де

Кеведо;

перекл. з

іспанськ. Д. Павличка). Я.

к

що

трапиться, ні

на

кого

не

нарікай.

3.

Сполучники

зате

й

проте

пишуться

одним

словом. Відрізняють

їх

від

однозвучного

займенника

те

з

прийменниками

за

і

про

так:

сполучники

можна

замінити

іншими

синонімічними

а, але, однак,

однозвучні

з

ними

слова

таким

чином

не

замінюються. Порівняйте:

На

гору

доступитися

нелегко, зате

з

гори

зручніше

боронитись

(Леся

Українка). Повинна

дякувати

мамі

за

те, що

будила

рано, навчила

всього

робити.

4.

Сполучники

таж, теж, тож (отож), які

пишуться

одним

словом,

варто

відрізняти

від

однозвучних

займенників

те, та

й

частки

то

із

часткою

ж, які

пишуться

окремо. До

займенників

те, та

можна

додати

слово

саме (сама), а

частку

ж

опустити. Сполучники

замінюються

синонімічними: тож — тому, теж — також, а

таж — адже.

Порівняйте: Старий

грізно

хмуриться

і

теж

любується

сином

(О. Довженко). На

завтра

учням

залишили

те

ж

завдання. Таж

якби

не

він, давно

б

уже

не

стало

цього

дуба (Леся

Українка). Та

ж

стара

смерека

зустрічала

на

околиці

рідного

села. Тож

і

здружився

він

з

такими

гарячими

головами, як

і

сам (І. Цюпа). То

ж

сіль

землі, то

ж

сила

молода

ішла

на

смерть, на

згубу

неминучу

(Леся

Українка).

5.

Сполучники

адже, ніж, аніж, також, мовби, наче, начеб, начебто,

немов, немовби, нібито

паралельних

форм

не

мають

і

завжди

пишуться

разом: Адже

ви

самі

знаєте, що

незабаром

зробилось

(Т. Шевченко). Ліпше

чути

заперечення

мудрих, аніж

підтакування

нерозумних (Д. Заточник). Неначе

у

разках

намиста, калина

мріє

буйнолиста

із

усмішкою

на

виду (М. Терещенко). А

серце

б’ється, свіжий

вітер

дише, немовби

хоче

остудить

чоло…

(М. Рильський). Біля

вікна

третього

поверху

стояв

Черниш, також

збуджений

і

радісний (О. Гончар).

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

6.

Деякі

сполучники

із

частками

би, б, же, ж

пишуться

тільки

окремо:

або

ж, адже

ж, але

ж, коли

б, коли

б

то, коли

ж, бо

ж, все

ж, хоч

би, хоча

б: Хоч

би

де

замріла

квіточка

одна; тільки

й

червоніє

що

горобина (Я. Щоголів). Коли

ж

влаштовували

літературні

читання, починала

їх

Леся (М. Олійник).

7.

У

складених

сполучниках

кожна

частина

завжди

пишеться

окремо:

та

й, то

й, дарма

що, так

що, тому

що, через

те

що, тільки

що, для

того

щоб, з

тим

щоб, з

того

часу

як, з

тих

пір

як, після

того

як, у

міру

того

як.

8.

У

кількох

складених

сполучниках

перші

дві

частини

пишуться

разом,

наступні — окремо: незважаючи

на

те

що, тимчасом

як,

затим

що.

9.

Через

дефіс

пишуться

сполучники

з

підсилювальними

частками

бо, но, то: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то,

якби-то.

Особливості вживання деяких сполучників

1.

Ватро

уникати

нагромадження

як

сполучників

і (й), так

і

сполучників

та, особливо

в

одному

реченні, використовуючи

їх

чергування,

наприклад: Мову

людина

пізнає

впродовж

усього

життя

й

шліфує

своє

мовлення

в

постійному

протиборстві

і

взаємодії

усних

і

писемних

стилів (З

довідника). Потрібно

замінити

другий

сполучник

і

на

та: Мову

людина

пізнає

впродовж

усього

життя

й

шліфує

своє

мовлення

в

постійному

протиборстві

та

взаємодії

усних

і

писемних

стилів (З

довідника).

2.

Іноді

для

приєднання

підрядної

причинової

частини

складнопідрядного

речення

помилково

використовують

сполучник

так

як

замість

тому

що, бо, через

те

що, оскільки: Висновки

членів

комісії

були

невтішними, так

як

у

роботі

підприємства

виявилося

багато

недоліків. Сполучник

ужито

неправильно, потрібно:

Висновки

членів

комісії

були

невтішними, тому

що (або

через

те

що, бо, оскільки) у

роботі

підприємства

виявилося

багато

недоліків.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Вправа 120

Запишіть

сполучники

разом, окремо

або

через

дефіс.

Та (й), тому (що), ото (ж) (бо), при (чому), мов (би) (то), коли (б)

(то), от (же), так (що), після (того) (як), ні (ж), не (мов) (би) (то), як (би),

тільки (но), тим (часом) (як), тоб (то), за (тим) (що), тільки (що), або

(що), у (міру) (того) (як), тако (ж), через (те) (що), не (мов) (би), хоч

(би), тож (то), при (тім), ото (ж), коли (б), тому (то), як (що), наче (б)

(то), для (того) (що) (б), не (наче) (б), ад (же) (ж), з (того) (часу) (як), не

(зважаючи) (на) (те) (що), мов (би), за (тим), ад (же), з (тих) (пір) (як),

тим (то), а (би), не (наче) (б) (то), як (би) (то), а (ні) (ж), це (б) (то), дарма

(що), та (ж), з (тим) (що) (б), при (чім), про (те), те (ж), або (ж), все

(ж), то(ж), бо(ж), то(й), ні(би), але(ж), наче(б), що(б), хоча(б), ні(би)

(то), при (тому), за (те), коли (ж).

Вправа 121

Складіть

пари

речень

із

сполучниками

та

однозвучними

самостійними

частинами

мови

із

частками: щоб— щоб, якби — якби, якщо —

як

що, зате — за

те, проте — про

те, теж — те

ж, таж — та

ж, тож — то

ж, тимчасом

як — тим

часом.

Вправа 122

Перепишіть, розкриваючи

дужки, поясніть

за

допомогою

правил

написання

сполучників

та

омонімічних

інших

частин

мови.

1. Подекуди

в

лісовій

гущавині

й

справді

озивались

птахи, (про)

те

в

їхніх

голосах

було

мало

радості, а

більше

неясного, безпричинного

смутку(Є. Гуцало). 2. Кожнепоколіннявип’єсвоючашу. Алечомувони

повинні

пити

ще

й

нашу?! (При) чому

вона

ж

і

не

наша, це

ж

нам

залишеначаша(

Л. Костенко). 3. ОбраззамисленогоСосюрилишивсявмоїй

пам’яті

не

менш

яскравим, (а) ніж

образ

поета, який

читає

захопленій

аудиторії

свої

поезії (П. Усенко). 4. (Як) би

ви

поставились

до

того, хто

розривмогилувашогодіда, виправдовуючисьнаукою? (Є. Гуцало). 5. На

зиму

русалки

зникають. (За) те

напровесні, щойно

починає

все

довкола

зеленіти, з’являютьсязнову (М.Іванченко). 6. (Як) бизналицілюди, які

то

сумні

дні

без

сонця, без

місяця

ночі! (Леся

Українка). 7. Поки

мати

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

готувала

обід, старший

син (тим) часом

полагодив

рибальські

снасті.

8. У

кого

що

болить, (Про) те

й

кричить (Л. Боровиковський). 9. (Що)

б

у

землі

не

таїлось, те

вирине

з

часом

до

сонця, (Що) б

не

блищало

на

ній — вона

в

глибину

свою

візьме (Горацій; перекл. А. Содомори).

10. Ви

сумніваєтесь, чи

вміємо

грабарські

діла. За (те) вже

не

турбуйтесь.

То

наше

ремесло (Г. Коцюба). 11. Концерт

не

розпочинали, (тим)

(часом) (як) зал

був

уже

переповнений. 12. На

галяві

ріс

старий

дуб, із

якого

додолу

нападало

чимало

зелених

жолудів, і

ми, як

діти, не

втримались

від

спокуси, (що) бне

назбирати

попригорщі

лискучихядерець

у

сірих

капелюшках

і

кинути

до

грибів (Є. Гуцало).

Вправа 123

Розкриваючи

дужки, запишіть

речення, поясніть

орфограми

в

сполучниках.

1. МеніхотілосьдоброїгармоніїУдивнімпоєднанніпротиріч, Що

(б) вигадані

хрещиком

півонії

Тягнулись

до

усміхнених

облич, Що (б)

дні

мої

не

хмурились, не

плакали, Як

посивіле

небо

восени, Що (б) соняшники

в

бубони

талакали, Що (б) пісня

гілкою

тяглась

у

світ

ясний

І

що (б) у

всіх

прикмет

веселім

знакові

Кохання

жар

хмелив

і

веселив,

Що (б) день

торохкав

у

голівку

макову, А

друзі

чорнобривцями

цвіли

(В. Малишко). 2. Дарма (що) й

минулу

ніч

я

не

спав, сон

і

тепер

не

брав

мене: в

голові

роїлися

невеселі

думки (Ю. Смолич). 3. Не (мов)

диктант, написаний

недбало, Так

тягнеться

рука

судьбу

переписати

(В. Малишко). 4. Як (би) непаршивавівця, прощо (б) тодівотарімекали?

(Ю. Меліхов). 5. Птицябиласяувікно, Як (же) їйхотілосьнаволю!

(В. Малишко). 6. Як (що) вам

хтось

подобається, будьте

з

ним

ввічливим,

аяк(що) ні— будьтеввічливимтимпаче(В. Черняк). 7. Хтоя— у

часі

та

просторі? Згас

іще

один

день… Як (би) прожити

не

осторонь,

А

поміж

добрих

людей (В. Малишко). 8. Хоч (би) де

був

південь, а

північ

навпроти (Д. Арсенич). 9. Хіба

ж

у

нас

замало

шалу? Та (ж) ні, він

у

крові

не

згас (В. Малишко). 10. Але

знаю

добре, що

він

таки

жартом

говорить; (при) тім

нині

я

не

боюся

професора (І. Франко). 11. О, (як)

(би) (то) листя, листя

не

жовтіло, о, (як) (би) (то) серце

вічно

зеленіло,

не

вкривало

скроні

старості

снігами, (що) (б) на

світ

дивитись

юними

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

очами (Із

журналу). 12. Спочатку

було

важко: паяльник

падав

з

рук,

тільки (но) припаяні

дротики

відпадали, схеми

здавалися

найзаплутанішим

лабіринтом… (Л. Плотникова).

Читає

хлопчина

книжку

й

запитує

батька-бізнесмена:

— Тату, а «Ревізор» — це

комедія

чи

трагедія, бо

я

щось

не

розумію.

— Якщо, сину, ревізор

свій, то

комедія, а

от

коли

чужий, то

трагедія.