Тема 1. Предмет, методологія й проблематика історії психології.

Література:

1. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа «Анналов». – М.– 1993.

2. Дильтей В. Типы мировоззрения и обнаружение их в метафизических системах / «Культурология. ХХ век». – М.– 1995.

3. Ждан А.Н. История психологии. – М.– 1990.

Тема 2. Зародження психологічних подань на початку людської історії.

Література:

1. История и психология / ред. Б.Ф.Поршнев. – М.– 1971. М.– 1993.

2. Леви-Брюль Л. Социальная обусловленность религиозных представлений и институтов / «Религия и общество», М.– 1996.

3. Леви-Строс К. Первобытное мышление. – М.– 1994.

4. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. В 2-х томах.– Ростов-на-Дону.– 1996.

Тема 3. Психологія в епоху Античності й Середньовіччя.

1. Література: Аристотель. Собр. соч. в 3-х т. – М.– 1975.

2. Диоген Лаэрций. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.– 1984.

3. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М.– 1992.

4. Платон. Сочинения. – М.– 1973.

Тема 4. Психологічна думка епохи Відродження й Нового часу.

Література:

1. Декарт Р. Сочинения. – М.– 1975.

2. Кузьмин Е.С., Якунин В.А. Развитие психологии внутри естествознания.– ЛГУ.– 1985.

3. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. В 2-х томах.– Ростов-на-Дону.– 1996.

Тема 5. Становлення психології й розвиток її галузей у ХІХ сторіччі

Література:

1. Ассоциативная психология (Г.Спенсер, Т.Циген). – М.– 1998.

2. Основные направления исследования мышления в капиталистических странах / ред. Шорохова Е.В. – М.– 1966.

3. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. В 2-х томах.– Ростов-на-Дону.– 1996.

Тема 6. Наукові школи в психології в першій половині ХХ століття.

Література:

1. Ассаджиоли Р. Психосинтез. Теория и практика.– М.– 1994.

1. Бихевиоризм (Э.Торндайк, Дж.Б.Уотсон). – М.– 1998.

2. Гештальт-психология (В.Келер, К.Коффка). – Минск.– 1996.

3. Джеймс У. Психология. – М.– 1994.

4. Ждан Н.Н. История психологии. – М.: МГУ.– 1995.

Тема 7. Виникнення й розвиток психоаналізу.

Література:

1. Волошинов В.Н. Фрейдизм. – М.– 1992.

2. Дадун Р. Фрейд. – М.– 1993.

3. Джонс Э. Жизнь и творчество Зигмунда Фрейда. – М.– 1997.

4. Лейбин В.М. Психоанализ. Учебник.– СПб.: Питер.– 2002.

Тема 8. Індивідуальна психологія А.Адлера.

Література:

1. Адлер А. Наука жить. – М.– 1996.

2. А.Адлер. Понять природу человека. – СПб.– 1997.

3. Адлер А. Теория и практика индивидуальной психологии. – М.– 1995.

Тема 9. Аналітична психологія й постюнгіанство.

Література:

1. Зеленский В.В. Аналитическая психология (словарь). – СПб.: Б.С.К.– 2001.

2. Калина Н.Ф., Тимощук И.Г. Основы юнгианского анализа сновидений. – К.: Ваклер.– 1996.

3. Сэмьюэлз Э. Юнг и постъюнгианцы. – М.: Когито-центр.– 1999.

4. Юнг К.Г. Архетип и символ . – М.: Прогресс.– 1991.

Тема 10. Нео- і постфрейдизм у культурному універсумі сучасності.

Література:

1. Браун Дж. Психология Фрейда и постфрейдисты. – К.– 1997.

2. Кляйн М. Зависть и благодарность. – СПб.– 1997.

3. Куттер П. Современный психоанализ. – СПб.– 1997.

4. Руткевич А.М. Психоанализ. – М.: Академический проект.– 1999.

5. Соколов А.В. Структура, генезис и проверка психоаналитической теории. – М.– 1992.

Тема 11. Гуманістична психологія Європи й США.

Література:

1. Маслоу А. Психология бытия. – К.– 1997.

2. Мэй Р. Любовь и воля. – К.– 1997.

3. Роджерс К. Взгляд на психотерапию: становление человека. – М.– 1994.

4. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.– 1990.

Тема 12. Розвиток вітчизняної психології.

Література:

1. Л.С.Выготский: начало пути / ред. И.М.Фейгенберг. – Иерусалим.– 1996.

2. Грэхем Л.Р. Естествознание, философия и науки о человеческой поведении в Советском Союзе. – М.– 1991.

3. Коул М. Культурно-историческая психология. – М.– 1997.

4. Петровский А.В. Вопросы теории и истории психологии. – М.– 1992.

5. Психологическая наука в России ХХ столетия: проблемы теории и истории / ред.

Тема 13. Психологія в сучасній Україні.

Література:

1. Костюк Г.С. Избранные труды. – М.– 1988.

2. Роменець В.А. Історія психології ХІХ- початку ХХ століття. – К.– 1995.

3. Сучасна психологія в ціннісному вимірі / ред. О.В.Киричук. – К.– 1996.

д) питання до іспиту.

1. Предмет історії психології і її завдання.

2. Методи історико-психологічних досліджень.

3. Становлення первісної картини миру.

4. Соціокультурні функції психологічного знання в стародавності.

5. Релігійно-магічні, медичні і юридичні імплікації первісної психології.

6. Психологічні ідеї ранньої Античності. Психологічні погляди Аристотеля й Платона.

7. Середньовічні вченя про душу (схоластика та алхімія).

8. Психологічна думка ХУП сторіччя.

9. Психологія «раціо» у Р.Декарта. і етико-психологічне вчення Б. Спинози.

10. Англійська психологія в ХУШ сторіччі.

11. Вплив філософських ідей на розвиток предмета наукової психології.

12. Психологія й природознавство в ХІХ сторіччі.

13. Асоціативна психологія.

14. В.Вундт - основоположник сучасної європейської психології.

15. Розвиток клініко-психологічних досліджень у Німеччині й Франції.

16. Культурно-історичний контекст виникнення фрейдовського вчення.

17. Життя й творчість З.Фрейда.

18. Будова й розвиток особистості й психіки в психоаналізі.

19. Розвиток психоаналітичних подань в 30-40 роки ХХ сторіччя.

20. Ідеї Фрейда в сучасній науці й культурі.

21. Інтроспективна психологія й дослідження свідомості.

22. Гештальт-психологія й Вюрцбургська школа.

23. Психологічні ідеї в роботах французьких соціологів.

24. Психосинтез Р.Ассаджиоли.

25. Життєвий шлях К.Г.Юнга.

26. Основні положення аналітичної психології.

27. Поняття колективного несвідомого в Юнга.

28. Структура й розвиток особистості в юнгіанстві.

29. Внесок К.Г. Юнга в дослідження проблем міфології й релігії.

30. Постюнгіанські наукові школи (класична, генетична й архетипична).

31. Вплив ідей Юнга на сучасне гуманітарне знання.

32. Індивідуальна психологія А.Адлера.

33. Вплив ідей А.Адлера на сучасну гуманістичну психологію й психотерапію.

34. Американська психологія початку ХХ століття.

35. Виникнення й розвиток біхевіоризму.

36. Соціальний біхевіоризм і необіхевіоризм.

37. Класичний (ортодоксальний) психоаналіз і спроби його ревізії в 60-70 роки ХХ в.

38. Британські школи психоаналізу.

39. Європейські й американська психоаналітичні традиції.

40. Сучасна его-психологія й неофрейдизм.

41. Розвиток психоаналізу в Росії.

42. Основні регістри психіки в структурному психоаналізі.

43. Проблема суб'єкта в роботах Ж.Лакана.

44. Вплив ідей Лакана на європейську філософську традицію другої половини ХХ століття.

45. Психологія епохи постмодерна: життя як текст.

46. Становлення й розвиток гуманістичної парадигми в психології.

47. Психологія самоактуалізуючегося буття А.Маслоу.

48. Гуманістичні ідеї К.Роджерса й Р.Мэя.

49. Проблеми сенсу життя в працях П.Тиллиха й В.Франкла.

50. Розвиток психології в дореволюційній Росії.

51. Виникнення радянської психології.

52. Наукові школи у вітчизняній психології.

53. Психологія в СРСР в 50-80 роки ХХ століття.

54. Сучасний стан психології в країнах СНД.

55. Психологічні ідеї в працях українських просвітителів.

56. Наукова школа Г.С.Костюка.

57. Харківська школа психології: розвиток й основна наукова проблематика.

58. Українська психологія в 70-80 роки ХХ сторіччя.

59. Сьогоднішній день української психологічної думки.

60. Психологія в Криму.

е) критерії оцінювання знань студентів.

Диференційований залік по Історії психології студенти одержують за результатами виконання семінарських, практичних і самостійних завдань по існуючій шкалі оцінювання:

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, що виявляє системні й глибокі знання навчального матеріалу, володіє базовими поняттями, вільно виконує завдання, передбачені програмою. Проявляє творчі здатності та системність мислення в розумінні, викладенні та використанні понять. Дає повну, вичерпну та аргументовану відповідь на основні питання й додаткові питання.

Оцінки «добре» заслуговує студент, що виявляє повне знання навчального матеріалу, орієнтується в базових поняттях, успішно виконує завдання, передбачені програмою. Логічно й чітко відповідає на поставлені питання при несуттєвих погрішностях.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявляє знання основного навчального матеріалу, задовільно справляється з виконанням завдань, передбачених програмою. Виявляє розуміння сутності основних психологічних категорій, недостатньо аргументує відповідь, зазнає труднощів при відповідях на додаткові питання.

Критерії підсумкової оцінки

По стобальній шкалі	По шкалі ECTS	По національній шкалі
90-100	A	5 (відмінно)
83-89	B	4 (добре)
75-82	C	4 (добре)
68-74	D	3 (задовільно)
60-67	E	3 (задовільно)
35-59	FX	2 (незадовільно) с можливістю повторної здачі
1-34	F	2 (незадовільно) с обов'язковим повторним курсом

Семестрова оцінка складається із суми балів, набраних при модульному контролі (комп'ютерному або заліковому тестуванні) і поточному контролі (оцінки, отримані на практичних заняттях).

Співвідношення балів у семестровій оцінці наступне:

60 балів – максимальна оцінка, що може бути отримана при комп'ютерному або заліковому тестуванні. Тест містить у собі 30 питань, вірна відповідь на кожне питання оцінюється в 2 бали.

Строки проведення модульного контролю визначаються з урахуванням календарної тривалості семестру. Модульний контроль у формі комп'ютерного тестування проводиться на останнім занятті наприкінці семестру. Питання тесту відповідають темам лекційних і практичних занять.

Користуватися підручниками й конспектами під час проведення тестування не дозволяється.

Студент не з'явився на модульний контроль (у формі комп'ютерного або залікового тестування) без поважної причини, одержує «нуль» балів. Рішення про ступінь поважності причини, по якій студент пропустив модульний контроль, приймають декан або його заступники.

40 балів – максимальна оцінка за роботу студента на практичних заняттях. Робота, виконана на практичному занятті, повинна бути оформлена в письмовому виді. Опис практичної роботи містить у собі: теоретичну частину, мета, завдання й методи експериментального дослідження, опис ходу дослідження, аналіз результатів і висновки. Кожна практична робота оцінюється по п'ятибальній системі. Якщо студент пропустив заняття, він одержує «нуль» балів. Усього проводиться 8 практичних занять. Таким чином, одержавши за кожне заняття відмінну оцінку студент може набрати максимальну кількість балів - 40.

№ п/п	Форма проведення занять	Кількість балів
1	Практичні заняття	40
2	Комп'ютерне тестування	60
	Усього	100

Студент, що набрав у цілому менш 60 балів, здає екзамен із всього курсу.

Підсумкова оцінка може бути виставлена на основі семестрової оцінки. Якщо студент не вдоволений отриманою оцінкою, він здає іспит.