6.Рефлекторна теорія психіки та сенсорно-перцептивних процесів

Заслуга створення рефлекторної теорії психіки належать І.М. Сєченову й І.П. Павлову. Так, І.М.Сєченов у своїй книзі «Рефлекси головного мозку» (1863 р.) показав, що всі акти свідомого й несвідомого життя за способом свого походження є суттю рефлексу. Він виділив у рефлексах три ланки:

- початкова ланка - зовнішнє подразнення й перетворення його органами почуттів у процес нервового збудження, переданого в мозок;

- середня ланка - центральні процеси в мозку (процеси збудження й гальмування) і виникнення на цій основі психічних станів (відчуттів, думок, почуттів і т.д.);

- кінцева ланка - зовнішній рух.

Це була перша й досить успішна спроба створення рефлекторної теорії психіки. Однак честь глибокої експериментальної розробки рефлекторної теорії психіки належить І.П. Павлову, що створив нову галузь науки - вчення про вищу нервову діяльність. Вища нервова діяльність - це поняття, що узагальнює й психологію й біологію вищої нервової діяльності, що аж ніяк не означає тотожності останніх. В основі вищої нервової діяльності, лежить умовний рефлекс, що представляє собою одночасно й фізіологічні й психологічні явища.

І.П.Павлов (1849-1936 р.р.), відкрив закономірності регулювання мозком взаємодії тварин, а також людини із новішім середовищем. Сукупність поглядів І.П.Павлова на ці закономірності називається вченням про дві сигнальні системи.

Суть цього вчення:

Образ предметів (зоровий, слуховий, смаковий тощо) служить для тварини сигналом якого-небудь безумовного подразника, що веде до зміни поведінки по типу умовного рефлексу, що веде до зміни поведінки по типу умовного рефлексу. Як відомо, умовний рефлекс викликається тим, що який-небудь умовний подразник (наприклад, електрична лампочка, яка мигає) поєднується з дією безумовного подразника (подачею їжі, наприклад), в результаті чого в головному мозку виникає тимчасовий нервовий зв’язок між двома центрами (зоровим та харчовим) і дві діяльності тварини (зорова та харчова) виявляються об’єднаними.

Тварини у своїй поведінці керуються сигналами, які Павлов назвав сигналами першої сигнальної системи («перші сигнали»). У людини сигнали першої сигнальної системи (конкретні образи, уявлення) також відіграють досить важливу роль, регулюючи і направляючи поведінки. Разом з тим, у людини, наряду із першою сигнальною системою, є друга сигнальна система. Сигнали другої сигнальної системи – це слова («другі сигнали»), які проговорюються, чуються читаються тощо. За допомогою слова можуть бути замінені сигнали 1 с.с. Слово їх замінює, узагальнює і може викликати ти ж дії які викликають перші сигнали.

7. Еволюційний підхід до дослідження відчуттів і органів чуттів.

Розвиток еволюційного підходу особливо серйозно змінив розуміння природи специфічності органів чуття. Веккер стверджував, що процес еволюції відбувається під впливом змін навколишнього середовища, але темпи цих змін різні, і щоб пристосуватися до біологічно важливих змін середовища, швидкість змін організму повинна бути не меншою за швидкість змін в середовищі. Тому, чим більш пластичним є організм, тим швидше він змінюється і тим більше в нього шансів на виживання. Існує 3 основні форми чи способи зміни організму в процесі його пристосування до змін середовища:

1. Спадкові зміни органів – повільні зміни. 2. Організовані зміни органів – швидші, але важливі для життя лише конкретної особини. 3. Пристосування за рахунок поведінки – без зміни органів, пов’язане з виникненням і розвитком психічного відображення. Поведінка – це адекватна форма пристосування. Для того, що вона була адекватною середовищу, необхідно, щоб середовище відображалось організмом в такій формі, яка б дозволяла орієнтуватися в ньому як в середовищі зовнішньому по відношенню до організму. самі органи чуття є продуктом пристосування до впливів зовнішнього середовища і тому за своєю структурою та властивостями адекватні цим впливам.

Разом з тим зазначалося, що, органи чуття, обслуговуючи процеси пристосування організму до середовища, можуть успішно виконувати свою функцію лише за умови, якщо вони правильно відображають її об'єктивні властивості. Таким чином, властивості органів чуття залежать від специфічних особливостей енергій зовнішніх джерел, які впливають на організм.

8. Концепція сенсорної організації виду Б.Г.Ананьєва. Ананьєв припустив, що в процесі еволюції відбувається не тільки зміна окремих рецепцій, але й формування певної за складом та структурою сенсорної організації виду. Склад сенсорної організації – сукупність для даного виду рецепцій. Структура – ієрархізація, впорядкованість рецепцій. Склад і структура чуттєвого відображення утворюють сенсорну організацію, яка залежить від способу життя і діяльності тваринного організму . Залежно від цього складається певна взаємодія аналізаторів, відносне домінування одних сенсорних систем над іншими, а також загальний напрямок розвитку кожної з них. Сукупність аналізаторів з їх мозковими кінцями і ефекторами відображає навколишнє середовище в цілому, включаючи весь процес взаємодії організму з життєво необхідними умовами зовнішнього середовища . Відомо, що поведінка тварин, що стоять на різних ступенях філогенетичної сходи, відрізняється за рівнем розвитку, тобто за складністю постійних і тимчасових зв'язків організму з середовищем, за переважанням безумовнорефлекторних або умовнорефлекторних форм поведінки.

В структурі сенсорної організації Ананьєв виділяє: - Ядро – група рецепцій, яка несе головне інформаційне навантаження; - Периферія – допоміжна інформація. Так ядро у риб складає тактильну, смакову, вібраційну чутливість. А в людини до ядра відноситься зорова, слухова, пропріоцептивна, тактильна чутливість. За Ананьєвим специфіка сенсорної організації людини полягає в тому, що людина має найбільший спектр відчуттів, найбільшу диференційованість у межах кожного виду відчуттів, має специфічну структуру сенсорної організації. Більш досконалий характер людської сенсорики зумовлений виникненням предметно-перетворюючої діяльностями, особливостями якої є: - цілеспрямованість; - суспільний характер; - знаряддєвість (знаряддя праці). Ядро сенсорної організації людини утворює зорово-тактильно-кінестетичний зв’язок разом із оптико-вестибулярною установкою. Разом з працею виникає мова (як способ організації праці), а з нею якісно перетворюється і слух. Відповідно мовний слух людини – це певна форма слухової рецепції. Порівняно з тваринами змінюються види хеморецепцій. Якісно змінюється і харчова рецепція під впливом фізичної та хімічної обробки харчових продуктів. 9. Сенсорна організація людини. Співвідношення рецепцій у людини набуло якісно інший вид внаслідок суспільного способу життя та трудової діяльності. Ця своєрідна сенсорна організація людини є продуктом історичного розвитку. Навколишнє середовище людини – це перш за все «історична природа» (К. Маркс, Ф. Енгельс), яка була створена працею людей. Завдяки праці, перетворюючи сили природи, люди самостійно створюють своє середовище існування. В процесі впливу людини на природу змінилася і його власна природа, а значить і його сенсорна організація. Ядро сенсорної організації людини утворює зорово-тактильно-кінестетичний зв’язок разом із оптико-вестибулярною установкою. Домінування зору в цій організації забезпечується тими двома зв’язками, до яких він входить. Зір якісно перетворився завдяки поєднанню ахроматичного та хроматичного бачення, високій здатності розрізнення кольорів, далекому та глибинному просторовому баченню, структурній цілісності. Разом з працею виникає мова (як засіб організації праці), а з нею якісно перетворюється і слух. Відповідно мовний слух людини – це певна форма слухової рецепції. Нині відомо, що фізіологічні механізми слуху суспільно обумовлені. Розвиток людського слуху пов’язаний з розвитком ефекторних компонентів єдиного рефлекторного кільця, яке утворює слуховий механізм. Виняткове значення для розвитку мовного та музичного слуху мав розвиток функцій мовно рухливого апарату з його складною кінестезією. До ядра сенсорної організації людини примикають тактильна рецепція усієї шкіри тіла людини, яка особливо розвинута у його дистальних частинах, температурна та больова рецепції. Суттєво змінилися порівняно з усіма тваринами види хеморецепції людини. Під впливом хімічної переробки їжі, починаючи з самих ранніх проб використовування вогню, якісно змінився харчовий обмін між організмом та середовищем, а з ним і смакова рецепція, яка є основною сигналізацією цього обміну. Суспільні умови виробництва засобів споживання, які видозмінюються у різних народах, породили не тільки національну кухню, але й специфічні риси смакової рецепції. Нюх також зазнав змін у зв’язку з необхідністю розрізняти властивості хімічних сполук та пахучі речовини. З такими змінами харчового обміну та смакової сигналізації пов’язана зміна хеморецепції внутрішнього середовища людського організму.

10. Фактори розвитку сенсорної організації людини. Специфічність сенсорної організації людини відображує суспільний спосіб життя, трудовий характер діяльності, який перетворює навколишню природу, а разом з тим власну природу людини.

Дані сучасної науки дозволяють визначити три основних фактора подальшого прогресу відчуттів людини:

1) Безпосередній вплив трудової діяльності людей на підвищення чутливості (сенсибілізація) тих аналізаторів, які залучені до праці; 2) Прогресивний розвиток знарядь праці, технічних засобів, які розширюють поле чуттєвого пізнання, які опосередковують розвиток відповідних видів чутливості; 3) Зворотний вплив логічного мислення, джерелом якого є чуттєве пізнання, на вдосконалення засобів цього пізнання.

Сенсорна організація людини - характерний для індивіда рівень розвитку окремих аналізаторних систем та спосіб їх об’єднання в комплекси.

Фактори, що впливають на сенсорну організації людини:

1) Задатки людини – наявність певної структури аналізаторів може сприяти більш підвищеному розвитку чутливості (наприклад, відомо, що діти з дитинства мають абсолютний музичний слух);

2) Обставини життя людини (зокрема, її професійна діяльність):

а) активне включення людини в певний вид професійної діяльності може сприяти розвитку чутливості людини.

Так, Б.Г. Ананьєв встановив, що між дітьми не виявляється значних відмінностей в рівні чутливості одного й того ж аналізатора. У дорослих ці відмінності є дуже суттєвими. Експериментальні дослідження показали можливість збільшення чутливості людини в десятки раз.

б) потреба людини пристосуватися до навколишнього світу може сприяти розвитку чутливості людини

в) тих зусиль, які людина докладає до її розвитку.

3) Активний цілеспрямований розвиток, активне тренування людини чутливості аналізаторів - в процесі навчання, праці (наприклад, розвиток кінеститичної чутливості в процесі заняття спортом тощо).