Ohorona_pratsi

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Т.Ю. Кепич, І.Ю. Семенова, М.В. Лавренюк

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Навчальний посібник

Київ 2013

Посібник складено відповідно до типової програми нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" для вищих навчальних закладів згідно з навчальним планом. Розглянуто питання охорони праці, правові й організаційні основи забезпечення безпеки праці, а також методику планування профілактичних заходів. Висвітлено основні заходи та засоби, спрямовані на створення безпечних та нешкідливих умов праці, наведено відомості щодо пожежної безпеки. Посібник також містить додаток нормативних документів з питань охорони праці.

Розрахований на вивчення цієї дисципліни студентами загальноінженерних спеціальностей вищих навчальних закладів освітньокваліфікаційних рівнів "спеціаліст" та "магістр". Табл. 8. Іл. 2. Бібліогр. 85 назв., 255 c.

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………...4

Частина 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ……………………………………..14 Розділ 1. Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці……………………………………..14

1.1Конституція України про охорону праці…………………14

1.2Закони України щодо безпеки життєдіяльності…………16

1.3Закон України про охорону праці………………………...20

1.4Нагляд і контроль за додержанням

законодавства про охорону праці……………………………………25

1.5Законодавство про працю………………………………….31

1.6Праця жінок та молоді……………………………………..37 Розділ 2. Травматизм та професійні захворювання………………...40

2.1Стан травматизму в Україні та його оцінка………………40

2.2Професійні захворювання…………………………………43

2.3Основні заходи щодо запобігання травмам та професійним захворюванням…………………………………….48

Розділ 3. Нагляд та контроль за виконанням законів про охорону праці…………………………………………...51

3.1Первинний інструктаж та інструктаж на робочому місці…………………………………………………….51

3.2Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці……………………………………55

3.3Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік…...62

3.4Розслідування та облік нещасних випадків………………67

Розділ 4. Правові аспекти організації, проведення та підведення підсумків виробничої практики студентів ………...73

4.1Адміністративні та правові вимоги до

організації та проведення педагогічної та виробничої практик студентів у відповідності до вимог навчального

плану підготовки фахівців………………………………………….73

4.2 Заходи по організації, проведенню та підведення підсумків виробничої практики………………………..77

4.2.1. Бази виробничої практики………………………..77

4.2.2Заключення договорів з базою практики………...78

4.2.3Заходи факультету та кафедр по

організації виробничої практики……………………………………79

4.3 Основні вимоги до правил поведінки студентів при проходженні виробничої практики у рамках вимог

виконання правил по техніці безпеки та охорони праці…………..79

- 1 -

4.3.1Правила поведінки студентів при проходженні виробничої практики…………………………………………………79

4.3.2Підведення підсумків виробничої практики……..80 Частина 2. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ….83 Розділ 5. Виробниче середовище та його вплив на організм людини ……………………………………………………………….83

5.1Діяльність людини і її характерні ознаки………………...83

5.2Основні форми трудової діяльності людини…………….87

5.3Класифікація основних форм праці………………………90

5.4Основи фізіології праці й комфортних умов життєдіяльності………………………………………………………98

Розділ 6. Поняття про оптимальні допустимі шкідливі й небезпечні умови праці……………………………………………..103

6.1Значення ергономіки в системі безпеки життєдіяльності людини……………………………………………103

6.2Організація та обслуговування робочих місць…………108

6.3Робочий час та режим праці і відпочинку……………....110

6.4Заробітна плата: сутність та функції…………………….115

Частина 3. БЕЗПЕКА ПРОЦЕСІВ ПРАЦІ………………………...119 Розділ 7. Небезпеки життєдіяльності у виробничій сфері та побуті………………………………………………………………...119

7.1Типи електромагнітних випромінювань………………...119

7.2Вплив електромагнітного поля на організм людини…...122

7.3Норми і рекомендації для захисту від ЕМП при експлуатації комп’ютерів…………………………………… .123

7.4Методи та засоби захисту від впливу ЕМП…………….124

7.5Захист від лазерного випромінювання………………….126

7.6Електробезпека……………………………………………127

7.7Рід та частота електричного струму……………………..131

7.8Захист організму від негативного впливу електромагнітних полів……………………………………134

Розділ 8. Іонізуюче випромінювання……………………………..138

8.1Визначення іонізуючих випромінювань………………….138

8.2Біологічна дія іонізуючих випромінювань……………….141

8.3Джерела забруднення……………………………………...146

8.4Нормування радіаційної безпеки…………………………147

8.5Захист від випромінювань………………………………...149 Розділ 9. Шум, вібрація, ультразвук та інфразвук………………..155

9.1Вібрація……………………………………………………..156

9.2Шум. Загальні поняття та визначення……………………161

9.3Захист від шуму та вібрації………………………………..166

9.4Інфразвук та ультразвук…………………………………...167

-2 -

Розділ 10. Пожежна безпека на підприємстві …………………...171

10.1Основні поняття пожежної безпеки……………………171

10.2Причини пожеж………………………………………….174

10.3Забезпечення пожежної безпеки……………………….175

10.4Законодавча і нормативно-правова база

пожежної безпеки………………………………………………….177

10.5Державний пожежний нагляд ………………………….183

10.6Навчання з питань пожежної безпеки………………….184

10.7Вплив негативних та шкідливих чинників,

пов’язаних з пожежами……………………………………………187

Розділ 11. Особливості охорони праці в галузі професійної діяльності, актуальні проблеми в наукових дослідженнях. Безпека праці під час експлуатації електронно-

обчислювальних машин…………………………………………….190

11.1 Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони…………………………………………………..……..191

11.2Пилове забруднення повітря……………………………193

11.3Методи нормалізації складу повітря робочої зони……194

11.4.Організація безпечної роботи електроустановок…….196

Додаток нормативних документів…………………………………199

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………249

- 3 -

ВСТУП

Проблема охорони праці набуває особливого значення в умовах сучасного виробничого середовища. Нині людині доводиться виконувати свою роботу в умовах, коли сучасні технологічні процеси характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для навколишнього середовища та людини чинниками. Складність технологічних систем та процесів ставить підвищенні вимоги до організму людини. їй доводиться діяти на межі своїх фізичних та психологічних можливостей. В таких умовах людина не завжди може досконало сприймати швидкі зміни обставин в процесі виробничої діяльності і адекватно на них реагувати. Навіть звичайна праця у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров'я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини (ПЕОМ), факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високо небезпечні для людини фактори.

У вищих навчальних закладах (ВНЗ) готують майбутніх керівників виробництва, і від якості цієї підготовки залежить безпека виробництва та життя багатьох людей. Відповідальність за доручену інженеру справу вимагає від фахівця, й особливо керівника, знання питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних та комфортних умов праці на відповідному рівні. Помилки у виконанні цього завдання можуть коштувати йому фінансової або адміністративної відповідальності, а за певних обставин - карної.

Охорона праці - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, основ фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності. Важливе місце в структурі охорони праці займають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років.

- 4 -

Основи науки про охорону праці закладалися протягом багатьох століть.

Значний внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін); надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці.

Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

За будь-якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути захворювання. Людина, яка володіє професійними навичками та знаннями правил безпеки, враховує цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають. Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці (основи охорони праці та охорона праці в галузі), сприяє зменшенню виробничого ризику та збереженню життя і здоров'я багатьох людей.

Мета дисципліни "Охорона праці" - формування у майбутніх фахівців із вищею освітою необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях

- 5 -

організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодавчою та нормативною базою України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.

Глибокий аналіз стану охорони праці, шкідливих і небезпечних чинників, умов за яких вони можуть негативно діяти на організм людини, а також можливих небезпечних дій робітників, які працюють на конкретних виробництвах, дозволяє розробити спеціальні заходи з безпеки праці, запобігти виробничим травмам і аваріям на підприємствах, в установах та організаціях.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувальнопрофілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження. Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення. Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

•обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

•пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних

умовах праці.

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

- 6 -

Безпека - стан, при якому явища, процеси, об'єкти, не можуть завдати шкоди, несумісної із здоров'ям та життям людини, її благополуччям. Безпечний стан не може виникнути сам по собі, як правило для цього потрібно витратити енергію, час та інформацію. Отже, це ентропійний процес, який потребує витрат матеріалів, а отже енергії для підтримання безпечних умов життєдіяльності. Безпеку можна розглядати і як відсутність недопустимого негативного ризику, пов'язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди, навіть мінімальної. Стан, протилежний безпечному - небезпека. Згідно Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" небезпека - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Безпека людини залежить від стану об'єктів, процесів, що оточують її. На об'єктах підвищеної небезпеки використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин, організмів, які є реальною загрозою життю та здоров'ю людей, виникненням надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.

Безпека життєдіяльності людини - комплексний стан, при якому вірогідність здійснення негативного ризику мінімальна в будь-яких умовах її діяльності. Отже, безпека пов'язана з визначенням ризику. Ризик - вірогідність виникнення події з певними небажаними наслідками - травма, хвороба, смерть, аварія - руйнування об'єкта.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і

- 7 -

діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Теоретично безпеку людини, суспільства повинні гарантувати закони держави в різних сферах діяльності: в природній - природоохоронне законодавство, у виробничій та соціальній - адміністративне, господарське, карне та інші розділи права. Саме вони повинні регулювати відношення між людьми в суспільстві, їх відношення до природи, оточуючого середовища. Положення законодавства, будь-якого розділу права є теоретичними основами певного напрямку сучасних наук: фундаментальних (хімічні, біологічні, фізичні, математичні), соціологічних (політика внутрішня, політика зовнішня) та гуманітарних (правознавство, культурологія, мистецтво). Науковий аналіз чинників, що впливають на безпеку кожної окремої людини, всього суспільства складає основу курсу, його теоретичні засади, без яких не може бути практичних умінь, адекватних дій у певній ситуації.

Розглянемо деякі основоположні поняття:

Небезпека. Характерною рисою процесу взаємодії людини з середовищем його існування є потенційною небезпекою. Небезпека

– це центральне поняття в безпеці життєдіяльності. Ми представляємо собі небезпеку як можливість, небезпеку лиха, катастрофи, будь-якого небажаного явища, процеса.

Можна дати наступні визначення небезпеки:

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, що здатні завдавати шкоди здоров’ю людини або навколишньому середовищу. Небезпеку становлять всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно активні компоненти, а також характеристики які не відповідають умовам життєдіяльності людини. Кажуть також, що такі системи мають так званий залишковий ризик, тобто здатні втратити стійкість в будь-який момент часу або здатні здійснити тривалий негативний вплив на людину або навколишнє середовище.

Об'єктивною основою небезпеки є неоднорідність системи «людина - середовище проживання».

Небезпеки носять потенційний характер. Актуалізація, або реалізація небезпек відбувається за певних умов, що іменуються причинами. Для живих організмів небезпека реалізується у вигляді травми, захворювання, або смерті.

Ознаками, визначальними небезпеками, можуть бути:

•загроза для життя; можливість нанесення шкоди здоров'ю;

•порушення умов нормального функціонування органів і систем людини;

-8 -