- •2. Форми взаємодії науки і техніки.
- •3. Типи, фактори і характери розвитку суспільства.
- •4. Підходи до визначення ролі науково-технічного прогресу в розвитку суспільства представників різних шкіл економічної науки.
- •5. Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес.
- •6. Технологічні зміни та їх вимірювання.
- •7. Теорії циклічного економічного розвитку.
- •8. Інноваційні теорії технологічних змін.
- •9. Теорії технократичного суспільства.
- •10. Сучасні концепції інноваційного розвитку
- •11. Системний підхід в інноватиці.
- •12. Сутність та взаємозв'язок понять відкриття, винахід, новинка, нововведення, інновація
- •13. Підходи до визначення терміну "інновація".
- •14. Підходи до класифікації інновацій.
- •15. Життєвий цикл інновації, шляхи його подовження
- •16. Джерела інноваційних ідей
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •17. Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
- •18. Підприємство як суб’єкт реалізації інновацій.
- •19. Класифікація інноваційних підприємств та організацій.
- •20.Споживач як суб’єкт реалізації інновацій
- •21. Держава у створенні зовнішнього середовища для розробників та споживачів інновацій.
- •22. Необхідність державного втручання у науково-технічну та інноваційну діяльність.
- •23. Теоретичне обґрунтування діяльності держави в економіці загалом та у науково-технічній й інноваційній сферах зокрема.
- •24. Функції держави у науково-технічній та інноваційній сферах.
- •26. Підходи до визначення державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •27. Нормативно-правова основа формування та реалізації науково-технічної та інноваційної політики.
- •28. Сутність і дія інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •29. Підходи до класифікації інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •30. Методи впливу держави на науку, техніку та інновації
- •31. Адміністративно-відомчий метод: сутність, особливості, переваги та недоліки застосування.
- •33 Система пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки як основа реалізації програмно-цільового методу.
- •34. Науково-технічний потенціал як об’єкт науково-технічної політики.
- •35. Сутність та показники функціонування складових науково-технічного потенціалу.
- •37. Характеристика основних джерел фінансового забезпечення розвитку науки, техніки та інновацій.
- •38. Фонди та їх роль у фінансовому забезпеченні науково-технічної та інноваційної діяльності.
- •39. Предмет, завдання і принципи наукової та науково-технічної експертизи, її суб’єкти та об’єкти.
- •40. Об’єкти та суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації.
Розвиток науки і техніки та їх взаємодія в різні історичні періоди.
Форми взаємодії науки і техніки.
Типи, фактори і характери розвитку суспільства.
Підходи до визначення ролі науково-технічного прогресу в розвитку суспільства представників різних шкіл економічної науки.
Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес.
Технологічні зміни та їх вимірювання.
Теорії циклічного економічного розвитку.
Інноваційні теорії технологічних змін.
Теорії технократичного суспільства.
Сучасні концепції інноваційного розвитку.
Системний підхід в інноватиці.
Сутність та взаємозв'язок понять відкриття, винахід, новинка, нововведення, інновація
Підходи до визначення терміну "інновація".
Підходи до класифікації інновацій.
Життєвий цикл інновацій, шляхи його подовження.
Джерела інноваційних ідей та можливостей за Пітером Друкером.
Інноваційна інфраструктура: сутність та складові.
Підприємство як суб’єкт реалізації інновацій.
Класифікація інноваційних підприємств та організацій.
Споживач як суб’єкт реалізації інновацій.
Держава у створенні зовнішнього середовища для розробників та споживачів інновацій.
Необхідність державного втручання у науково-технічну та інноваційну діяльність.
Теоретичне обґрунтування діяльності держави в економіці загалом та у науково-технічній й інноваційній сферах зокрема.
Функції держави у науково-технічній та інноваційній сферах.
Економічна політика держави: сутність і складові.
Підходи до визначення державної науково-технічної та інноваційної політики.
Нормативно-правова основа формування та реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики в Україні.
Сутність і дія інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
Підходи до класифікації інструментів державної науково-технічної та інноваційної політики.
Методи впливу держави на розвиток науки, техніки, інновацій.
Адміністративно-відомчий метод: сутність, особливості, переваги та недоліки застосування.
Програмно-цільове регулювання науково-технічного розвитку.
Система пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки як основа реалізації програмно-цільового методу.
Науково-технічний потенціал як об’єкт науково-технічної політики.
Сутність та показники функціонування складових науково-технічного потенціалу.
Форми підготовки наукових кадрів та атестація наукових працівників.
Характеристика основних джерел фінансового забезпечення розвитку науки, техніки та інновацій. Організація бюджетного фінансування.
Фонди та їх роль у фінансовому забезпеченні науково-технічної та інноваційної діяльності.
Предмет, завдання і принципи наукової та науково-технічної експертизи, її суб’єкти та об’єкти.
Об’єкти та суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації.
2. Форми взаємодії науки і техніки.
Наука – це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.
Нові знання матеріалізуються в нових засобах праці, задоволення одних потреб породжує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, технологія і предмети споживання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для подальших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розробок виробництва та споживання. Така схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і споживання.
З точки зору розвитку, наука і техніка пов'язані дуже сильно. І якщо в давнину розвиток техніки відбувався на основі досвіду (емпірично), то в даний час це відбувається на зрізі нових наукових знань і досліджень, як наслідок фундаментальних відкриттів. Попередньою умовою створення таких пристроїв, як ядерний реактор або сучасний комп'ютер, є глибоке вивчення фізичних, хімічних та інших процесів, що лежать в основі їх роботи. З іншого боку, наукові дослідження вже неможливі без сучасної техніки найвищого рівня, в цих областях завжди застосовуються найпередовіші розробки, наприклад Великий адронний колайдер.
Таким чином, синхронний розвиток техніки і науки є неодмінною умовою руху людської цивілізації.
Леонід Соломонович Бляхман досліджуючи науково-технічний прогрес вивів три форми взаємодії науки і техніки в залежності від ступеню, характеру і форми впливу науки на розвиток суспільства.
Перша форма взаємодії, коли наука відставала від техніки (17-18 ст.);
друга – коли наука наздоганяє техніку під час промислового перевороту;
третя – коли наука стає орієнтиром для розвитку техніки у сучасних умовах.
3. Типи, фактори і характери розвитку суспільства.
Розвиток суспільства спричиняється двома групами факторів: екстенсивними та інтенсивними.
У разі екстенсивного розвитку збільшення суспільного продукту відбувається за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва: залучення у виробництво додаткових ресурсів праці, капіталу (засобів виробництва), землі.
Інтенсивні фактори розвитку виробництва тісно пов'язані з поняттям інноваційної діяльності підприємства. Інтенсифікація - процес розвитку суспільного виробництва, заснований на застосуванні більш ефективних знарядь і предметів праці, більш досконалих форм організації праці і технологічних процесів відповідно з досягненнями науково-технічного прогресу і на найбільш повному використанні всіх факторів виробництва.
Характери розвитку суспільства.
При застійному характері розвиток майже відсутній.
За еволюційного характеру розвиток здійснюється послідовно внаслідок поступового формування і закріплення необхідних соціально-економічних факторів без цілеспрямованого втручання людини. Він проявляється в поступовому насиченні виробництва традиційною технікою, що з часом вдосконалюється.
Революційний характер розвитку проявляється у технологічних проривах, що характеризуються принципово новими технологічними процесами і новими принципами функціонування техніки.
Мобілізаційний характер розвитку виникає у країнах, економіка яких функціонує відносно відокремлено від світової, де домінують переважно політичні мотиви розвитку, орієнтовані перш за все на укріплення влади і могутності держави.
Переважання однієї з груп факторів (екстенсивних чи інтенсивних) означає перевагу певного типу розвитку:
1) переважно екстенсивного, що ґрунтується на традиційних малоефективних для певних умов виробничо-технологічних способах;
2) переважно інтенсивного, що базується на концепції науково-технічного прогресу (для західних країн такий тип розвитку був характерним у 60-ті роки 20-го ст.);
3) інноваційного, що характеризується перенесенням акценту з науково-технічних рішень на використання нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними та управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку – створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності тощо.