30. Гештальтпсихологія і проблема сприймання

Гештальтпсихологія пояснює властивості сприймання, зокрема, його цілісність, не об’єктивними характеристикам предметів і явищ, а внутрішніми властивостями «духу», його початковими цілісними структурами. Вони стверджують, що в акті сприйняття здійснюються своєрідне формотворення, надається цілісність і структурність предметам, які відображаються. Вони вважають цілісність лише суб’єктивною якістю, яка виникає в процесі діяльності відображення. З точки зору гештальтпсихологів в процесі сприймання хаотичність, невпорядкованість світу перетворюється в певні структури, у певні форми, в результаті чого предмети виступають як цілісні. Представники гештальтпсихології: М.Вергенмер, В.Келлер, Д.Катц та ін. Початок було покладено в 1912 р.

Це відрізняється від іншого підходу - підходу І.М.Сєченова, згідно якого джерелами цілісності та структурності є:

а) особливості самих предметів;

б) предметна діяльність людини.

Цілісніть і структурність сприйняття – результат рефлекторної діяльності аналізаторів (І.М.Сєченов).

31. Діяльнісний підхід

Згідно діяльністного підходу до сприймання в сучасній психології вважається, що фундаментальна роль у формуванні адекватного образу зовнішнього об"єкту, який не даний людині спочатку, належить практичній діяльності людини з цим об”єктом.

При цьому процес сприйняття проходить такі етапи:

1.Сприйняття спочатку виступає як перцептивна задача, вирішення якої обумовлено певною потребою людини та метою.

2.Рішення цієї задачі являє собою дії, поведінкові або пізнавальні (які включать орієнтовні, предметно-образні та виконавські компоненти).

3. За допомогою ефекторного (в широкому значенні слова) компоненті діяльності образ,

який виник, постійно співвідноситься, сподобляється своєму джерелу (реальному об”єкту або ситуації), за рахунок чого і виникає його адекватність.

Особливу роль відіграють перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняються від дій, спрямованих на задоволення потреб людини.

Мета перцептивних дій - не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації

про їх властивості й характеристики.

До перцептивних дій відносяться:

а) рухи руки, що з тією чи іншою метою обстежують предмет;

б) рухи очей, що відтворюють контур предмета, виділяючи найсуттєвіші його ознаки

Перцептивні дії в процесі розвитку дитини проходять кілька етапів:

1.У дитини ці дії виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки чи ока, що

обстежують незнайомий предмет чи сукупність предметів і створюють їхні моторні копії;

2. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються, втрачають свій зовнішньо руховий малюнок і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, як становлять механізм зрілого сприймання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об’єкта.

У дорослої людини - система перцептивних дії стає знову розгорнутою в таких ситуаціях:

а) коли людина знайомиться з чимось новим;

б) в складних умовах спостереження.

Процес згортання перцептивних дій зумовлений формуванням у людини численних систем еталонів, якими є фіксовані в пам’яті найбільш інформативні ознаки предметів.

Величезну кількість таких еталонів людина засвоює в процесі навчання

Діяльність - взаємодія людини з навколишнім світом, у процесі якого досягаються свідомо поставлені ним цілі. У даній системі понять найпростішим елементом діяльності є дія. В будь-якій дії прийнято виділяти орієнтовну, виконавчу і контрольну частини. Орієнтовна частина пов'язана з цілепокладанням, виконавча, відповідно - з виконанням даної дії, а контрольна - з оцінкою того, наскільки точно і правильно було здійснено таку дію.