27.2 Феномен «Розстріляного Відродження»

Період 1923-32р. був надзвичайно плідним для української культури і закінчився «Розстріляним Відродженням».

Після 12 з’їду РКП(б) було розпочато політику «українізації». Йшлося про посилене вивчення української мови, поширення української освіти та залучення не комуністичних українських національних сил до культурної та політичної роботи.

Шумський прагнув прискорити українізацію, хотів бачити українця на посаді керівника ЦК. Будучи секретарем ЦК з березень 1925 по липень 1928, Каганович проводив українізацію, але в той же час гальмував її. Він був ініціатором призначення Скрипника на місце Шумського. На його долю випала робота «українізації» за умов, коли вона втрачала свою попередню соціально-політичну спрямованість і перетворювалась на прикриття тоталітарного перевороду.

Одним із завдань українізації було посилення українського етнічного елементу в складі партії.

З 1923р. діяльність комуністичної влади спрямована на залучення українських еміграційних культурно-політичних сил до співпраці і, по можливості, - повернення на Україну. Було встановлено нагляд за всіми «колишніми» інтелігентами, які повернулися з-за кордону.

Головними осередками опору були письменниці організації, Всеукраїнська Академія Наук, Українська автокефальна православна церква.

Дискусії точилися довкола творчості Винниченка – ворога народу. З 1933р. його твори були вилучені з програми шкіл та театрів, тому він перестав отримувати гонорари. Грушевський повернувся на Україну, став президентом і реорганізував ВУАН. Під контролем Кагановича і Косіора Скрипник затвердив новий правопис у 1928р. Єфремова вирішили вислати закордон. У 1929р. його арештували. Посаду після Кагановича зайняв Косіор. Людей почали судити не так за вчинки, як за наміри. Результатом репресій був розгром автокефальної церкви. Грушевський був переведений до Москви. Політика кремля різко змінилася наприкінці 1932, коли на Україну було направлено людей, які б вигнали буржуазно-націоналістичні елементи з владних структур. Шумського арештували. Микола Хвильовий застрелився. Почалися арешти людей з близького оточення Скрипника. Він не витримав тиску і застрелився. На нього було покладено відповідальність за усю політику «українізації». Українська культура, що так плідно розвивалась, була розгромлена. Машина терору набирала обертів. Комуністичного керівника Юрія Коцюбинського вважали загрозою із-за батька, спочатку вислали у Москву, потім розстріляли. Любченка звинуватили у підготовці «повалення радянської влади», тому він застрелив дружину і застрелився сам.

Розстріли продовжилися і у 1937: Косіор, Затонський, Хвиля, Леплевський, Балицький і багато інших. Розстріляли і тих, хто розстрілював. Доба революційних ілюзій конада у нічних жахах, доносах, свідченнях і стратах.

28.1 Культурні товариства «Громада» та «Просвіта»

Перші національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів «Громади» тих часів був Т. Шевченко. Одночасно виникають «Громади» в Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, інших містах України.

Повернувшись наприкінці 50-х рр. із заслання, провідники К-М товариства оселилися на постійне мешкання в столиці Російської імперії — Санкт-Петербурзі. У 1859 р. створили у Петербурзі першу українську громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис «Основа», навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров (написання монографічних досліджень та упорядковуванням збірників документальних джерел з історії України), В. Білозерський (видання публіцистичного та літературно-художнього українознавчого часопису «Основа» українською та російською мовами), П. Куліш (заснування друкарні для видання українських книжок), Т. Шевченко (генератор визвольних ідей) і весь громадівський рух.

У 1878—1882 pp. M. Драгоманов у журналі «Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму українського руху, який робив основний акцент, головним чином, на національне визволення.

У 1911 р. в Ризі було створено перше українське культурне товариство "Громада", потім з'явилися й інші. Під час Першої Світової війни на території сучасної Латвії опинилося особливо багато солдатів-українців. У 1917 р. навіть стала виходити їх газета "Український голос". Однак під ч ас Громадянської війни більшість українців залишили територію Латвії.

Гурткам і організаціям були притаманні нечисленність, неорганізованість, нечіткість програмних установок, слабкий зв´язок з масами, але вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів.

"Просвіта". Культурно-освітні громадські організації на Україні, що існували з 2-ї половини 19 ст.— до кінця 30-х рр. 20 ст. "Просвіта" організовувала публічні лекції, музичні вечори, засновували бібліотеки та хати-читальні, українські школи, видавали українською мовою книжки, газети. На Полтавщині творча інтелігенція — лікарі, агрономи, учителі земських шкіл, священики, земські гласні та ін. розгорнули культурно-освітню роботу через мережу кооперацій. "Просвіта" в Полтаві виникла в 1917 р., але вже на початку 20-х рр. припинила свою діяльність.

"Просвіта" - українське культурно-освітнє товариство, засноване у Львові групою народовців 8.12.1868. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. За своєю структурою "П." спочатку була одноступеневою організацією - Головний Відділ у Львові. Статут 1870 надавав можливість засновувати філії у повітах (перша філія відкрита в с. Бортники у 1875). На поч. 1890-х рр. "П." отримала можливість відкривати власні читальні. Структуру: головний відділ, філія, читальня товариство зберегло до кінця свого існування.