- •3. Видатні діячі культури хіх ст.
- •5. Визначення поняття «культура»
- •6. Визначення поняття «мистецтво»
- •7. Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
- •9. Візантійська культура – визначне явище світової культури
- •10. Візантійське музичне мистецтво
- •11. Візантійське образотворче мистецтво
- •12. Візантійський художній стиль
- •13. Внесок українських суспільно-громадських та культурних зв’язків в розробку проблеми культурно-історичного процесу
- •14. Вплив візантійської культури на культуру Київської Русі
- •16. Головні риси сучасної культури
- •17. Грецька культура класики
- •18. Грецька культура періоду еллінізму
- •19. Давньогрецька міфологія
- •20. Давньогрецька модель світу
- •21. Давньогрецький театр
- •22. Давньокитайська культура
- •23. Давньоримська модель світу
- •24. Джерела формування візантійської культури
- •25. Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури
- •26. Досягнення грецької літератури
- •27. Досягнення грецької філософії
- •28. Духовна культура Єгипту
- •29. Егейська культура
- •30. Епохи всесвітнього культурного прогресу (технологічна історія соціуму)
- •31. Європейський художньо-культурний напрям – реалізм
- •32. Загальні закономірності існування давніх культур
- •33. Загальноєвропейський художній стиль – готичний
- •34. Загальноєвропейський художні стиль – романський
- •35. Зародження гуманізму в епоху Ренесансу
- •36. Західноєвропейські концепції ігрової кульутри
- •38. Значення первісності в історії світової культури
- •39. Ідейно-художній рух романтизму у Західній Європі
- •40.Імпресіонізм
- •41.Індо-буддиський тип кульутри
- •42.Ісламський тип кульутри
- •43.Історичний тип кульутри – національний
- •44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій
- •45.Історичні умови формування кульутри нового часу
- •46.Історичні умови формування середньовічної культури
- •47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (хіv-хvі ст.)
- •48.Класицизм та Україна
- •49.Класичність
- •50.Конфуціансько-даосиський тип культури
- •51. Критерії культурного прогресу
- •52.Культура – атрибут цивілізації
- •53. Культура Греції архаїчного періоду
- •54.Кульутра епохи Римської імперії
- •55.Кульутра епохи Римської республіки
- •56. Культура Месопотамії
- •57.Кульутра раннього Риму
- •58.Культура різних верств населення в епоху Середньовіччя
- •59. Кульутура Стародавнього Єгипту
- •60. Культура України у хvіі-хvііі ст.
- •61.Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
- •62.Культурна самобутність
- •63.Культурне життя Західної Європи в період реформації
- •64.Культурні рівні
- •65.Культурологічна концепція Ніцше
- •66. Культурологічна модель Данилевського
- •67. Культурологічна проблема Канта
- •68. Культурологічна теорія Сорокіна
- •69. Культурологічна модель Шпенглера
- •70.Культурологічна теорія Юнга
- •71.Культурологічні погляди Шиллера
- •72.Людина – суб’єкт кульутри
- •73. М. Грушевський та культурологічні проблеми
- •74.Мислителі Давньої Греції, Риму та раннього християнства про культуру
- •75.Мистецтво Відродження
- •76.Мистецтво Київської Русі
- •77.Мистецтво рококо в Україні
- •78.Наукові критерії зіставлення західного та східного розвитку культури
- •79. Національно-культурне відродження України в умовах суверенності
- •80. Негритюд
- •81.Основні напрямки мистецтва
- •82.Основні риси європейської кульутри хіх ст.
- •83. Основні риси Європейської кульутри хх ст.
- •84.Особливості культури Стародавнього Риму
- •85.Особливості культури Стародавньої Греції
- •86.Особливості первісної кульутри
- •87.Особливості розвитку української культури хvіі -хіх ст.
- •88.Особливості середньовічної культури
- •89. Первісне мистецтво
- •90.Поняття «культура» в епоху Відродження
- •91.Предсловянське населення України та його культура
- •92.Проблеми культури в працях просвітителів
- •93. Ранні форми релігії
- •94. Різноманітність поглядів на суть культури
- •95. Рококо
- •96. Роль Великих географічних відкриттів у пізнанні Заходом сходу
- •97. Самобутність давньоіндійської культури
- •98. Середньовічна наука
- •99. Середньовічне образотворче мистецтво
- •100. Середньовічний театр
- •101. Співвідношення понять «світова» та «національна» культура
- •102. Становлення інформаційної цивілізації
- •103. Становлення української кульутри хііі-хv ст.
- •104.Стилі як загальні мистецькі форми в історії кульутри
- •105. Структурно-антропологічна ситуація Леві-Строса
- •106. Теорія виховання Дж. Локка
- •107. Україна за науковими критеріями Шейніса
- •108. Українська культура між Заходом та Сходом
- •109. Українська кульутра радянського періоду
- •110. Українське бароко
- •111. Феномен «маскульту»
- •112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
- •113. Філософська думка в епоху Середньовіччя
- •114. Філософські течії у Візантї
- •115. Характерні риси античної кульутури
- •116. Християнський тип кульутри
- •117. Художні традиції християнської культури
- •118. Цивілізаційно-інноваційним метод дослідження історії культури
- •119. Цивілізація
- •120. Шедевр світової літератури – Біблія
1.Барокко.
(італ. barocco дивний, химерний.) — характеристика європейської культури XVII --XVIII століть, центром якої була Італія. Стиль з’явився в XVI—ХVІІ ст в ітамістах: Римі, Мантує, Венеції, Флоренції. Саме епоху бароко прийнято вважати за початок тріумфального ходу «західної цивілізації».. Риси бароко Бароко властиві контрастність, напруженість, динамічність образів, прагнення до величі і пишноти, до поєднання реальності і ілюзії, до злиття мистецтв (Бароко в живописі характеризується динамізмом композицій, «плоскістю» і пишнотою форм, аристократичністю і непересічністю сюжетів. Найхарактерніші риси бароко — помітна яскравість і динамічність, яскравий приклад — творчість Рубенса і Караваджо. Мікеланджело Пітер Пауль Рубенс (1577- 1640) В архітектурі . (Борніні, Борроміні в Італії, Растреллі в Росії) характерні просторовий розмах, текучість складних, криволінійних форм. В літературі. Письменники і поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію. Широко використовуються символи, метафори, прийоми, графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), насиченість риторичними фігурами антитезами, паралелізмами, градаціями, оксиморонами.
2. Видатні діячі культури Відродження
Ренесанс у Західній Європі (від франц. Renaissence — Відродження) охоплює період від останньої третини XІІІ ст до кін XVI ст , а в Англії він тривав ще й на початкуXVIІст.,ст). Витоки гуманістичної культури епохи Відродження бачимо у творчості великого Дайте Аліг'єрі (1265—1321). Він вважав людину своєрідною ланкою між тлінним і нетлінним, і не засадниче положення обґрунтовував у філософських трактатах втілював в образній системі «Божественної комедії». «Першим гуманістом» називають великого італійського поета Франческа Петрарку (1304—1374). Петрарка заклав підвалини нового світобачення, що викликало до життя і нову систему культурних цінностей - гуманізм, у центрі якою перебувала людина. Петрарка, а потім його учень К Салютаті (1331 --1406) надавали великої ваги етико-психологічним проблемам. Наступним кроком стала творчість Леонардо Бруні (1370 або 1374- -1444), що розвинув ідеї своїх попередників.
3. Видатні діячі культури хіх ст.
ХІХ ст.. - час бурхливого розвитку всіх сфер художньої культури, при цьому їх співвідношення і роль зазнали істотних змін.. Великим художнім відкриттям романтизму став історичний роман, основоположником якого був Вальтер Скотт.. Епоха романтизму відмічена багатьма блискучими витворами історичного жанру: В.Гюго «Собор Паризької Богоматері», А.Дюма «Королева Марго», «Три мушкетери» та інших. Молодий північноамериканський романтизм гідно представили романи Фермера Купера («Останній з могікан», «Слідопит», «Звіробій»), знаменита «Пісня про Гаявату --Генрі Лонгфелло. Вершиною критичного реалізму стала творчість найвидатнішого французького романіста Оноре де Бальзака, автора циклу романів під загальною назвою « Людська комедія.Блискучі зразки соціального роману дали Ф. Стендадь («Червоне і чорне»). Г. Флобер («Мадам Боварі»), Гі де Мопассан («Життя») у Франції, Ч. Діккенс («Домбі й сип». «Девід Копперфілд», В Теккерей («Ярмарок пихи») в Англії. У Яскравим явищем української літератури була творчість Лесі Українки. Вона розірвала коло традиційної самобутньої тематики, збагатила українську поезію, драматургію образами світової історії, глибокими художніми узагальненнями, картинами зіткнення філософських, етичних ідей. Творцем української соціальної драми став І. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). У основі його п'єс (драми «Бурлака», «Безталанна», комедії «Сто тисяч». «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя. Цілу епоху в музичному житлі України складає творчість М. В. Лисенка
4. Видатні діячі культури XX ст.
Яремчук Назарій (30.11. 1951 - 30 06.1995) - голос та душа української пісні. Прожив до прикрого мало, але встиг стати легендою вітчизняної естради. Тому зараз в Україні не лише згадують і поминають людину, котра народилася п’ятдесят років тому, а й вшановують легенду. Легенду із якою нерозривно пов'язана українська музична слава і хіти, що пережили їхнього творця.
Ужвій Наталія Михайлівна(1898-1986) – актриса.. Ступка Богдан (27. 08. 1941) актор
Ревуцький Лев Миколайович (1889-1977) композитор, педагог, громадський діяч.
Леонтович Микола Дмитрович (1877—1921) композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри -- обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами як в Україні, так і в діаспорі
5. Визначення поняття «культура»
Термін «культура» вперше зустрічається в одному із творів римського оратора Цицерона (45 рік до н.е.). Первісно він означав обробку грунту, його «культивування», тобто зміни у природі під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.
Вже у цьому первісному змісті терміна було підкреслено важливу особливість культури – її людський фактор, висловлено ідею впливу людини та її діяльності на оточуючий світ. Як самостійна наукова категорія «культура» фіксується вперше у працях німецького юриста Пуфендорфа (1632 – 1694). Він застосував цей термін для визначення різноманітних результатів діяльності людини.