12.Збирання матеріалу та джерела інформації для теленарису.

Теленарис – це художньо-публіцистичний твір, який досліджує реальність буття через розкриття долі, характер людини, з метою формування в неї духовних, моральних, естетичних цінностей. В основі – образ, за допомогою якого ми розкриваємо людські риси й характеристики. Образ змальовуємо через вмотивовані деталі. «Думати образами»!

Образ (основу теленарису) характеризують через:

• влучні деталі

• типізацію чи характерні особливості людей, зібраних в один образ

• знаходження персонажів, що схожі на людину

• фіксуємо емоції (люди мають переживати)

• шуми, як у звичайному сюжеті, є у теленарисі

• грамотний підбір музики, що має бути органічною та непомітною

• спец ефекти – чим менше ефектів, тим краще (їх часто вживають у реконструкціях)

• темпоритм – розповідна манера

• може починатися з кульмінації

• сценарій теленарису – без зайвих слів.

13.Сценарний план телепрограми. Принципи складання.

Алгоритм створення сценарію:

• задум, ідея, концепція – три складові, наприклад: є герой (А), що шукає ціль (В) і рятує цим світ;

• назва;

• структура сценарію – сценарний план: повністю прописуємо сюжетні лінії, до завершення; головний герой, другорядні герої, локації, експерти, музика, архівні матеріали, графічне оформлення – постпродакція;

• синопсис – короткий опис (1-3 сторінки);

• картки, де написана кожна сцена: 1 сцена – 1 картка;

• створення сценарію: має бути форма, паралельні сюжетні лінії, діалоги;

• прописати аудиторію, стратегію, позиціонування;

• обрати музику;

• комп’ютерна графіка / титри;

• час виходу – медіа план – розміщення продукту.

Стадії зйомки теленарису:

Концепція

Сценарна заявка – для координатора; відобразити, хто буде з нами (оператор), яку касету беремо, скільки світла потрібно, відео інженер, петлички тощо (коли знаємо дату виїзду).

Сценарний план: як і що будемо знімати (тема й мета).

Послідовний план (сценарний) – це детальний виклад слів (закадрового тексту), музики, синхронів, шумів тощо; схематично зобразити, що будемо знімати; чим будемо перекривати синхрони тощо.

Також є план зйомки: локації, що за чим знімаємо.

14.Аналітичні жанри на телебаченні.

Аналітичні жанри узагальнюють факт. В основі їх – факт+явище, аналіз та автор:

Коментар – найлаконічнішим аналітичним жанром у практиці закордонних, а сьогодні й наших ЗМІ, прийнято вважати коментар. Коментар найближчий до подієвої інформації. Він супроводжує новини і часто подається з ними в одній зв'язці. Це стосується насамперед інформаційних випусків на радіо й телебаченні. Насправді ж коментар не повідомляє, не просто розширює повідомлення, а все-таки тлумачить подію. Коментар у мас-медіа – це невеликий авторський виступ, у якому тлумачаться, роз'яснюються, елементарно аналізуються факти політичного, економічного, культурного, наукового життя з метою донесення до аудиторії суті, смислу події, явища, їх місця серед інших фактів і процесів. Автор коментаря, як підкреслюється у зарубіжних дослідженнях, йде від факту до узагальнення або до прогнозу.

Цінність коментаря у свіжості думки, оригінальності суджень і висновків, точності й образності слова. Найбільша вада значної частини коментарів - нудне розжовування загальновідомих істин і тенденційне, зацікавлене, однобічне тлумачення подій. У коментар журналіст може органічно вводити думки компетентних людей. Нерідко журналіст просить прокоментувати подію чи явище фахівців, політиків, учених. Тоді факти і події, особливо важливі, тлумачаться з різних позицій. Крім елементарного пояснювального, який тлумачить події, коментарі можуть бути полемічними і навіть сатиричними.

Огляд – хронологічно ширший об'єкт дослідження і, зважаючи на це, оглядовий спосіб мислення. Якщо, беручи схематично, коментар досліджує окремий факт, явище і те, що довкола нього, то предметом огляду є ціла низка однорідних явищ, які відбулись протягом певного часу - тижня, місяця, року, п'ятиліття тощо. Тому головна мета огляду - з'ясування певних тенденцій розвитку явища, процесу. Це можуть бути різні явища - від політичних подій до тенденцій у розвитку економіки, культури, літературного процесу тощо. Метод, підхід один, "матерія", з якою має справу оглядач – різна, отже, і компетентність повинна бути відповідною.

Журналістське розслідування – ексклюзивний журналістський матеріал на суспільно важливу тему, при цьому існують особи або структури, які намагаються приховати інформацію стосовно цієї теми.

Показу матеріалу передує ретельна перевірка.

Журналістське розслідування полягає у здобуванні і використанні незалежних джерел інформації, а також використанні методів, аналогічних тим, які використовуються установами зі слідчими повноваженнями.

Мета розслідування — з'ясувати й довести. Воно має розкрити механіку події та її підтекст, інколи прихований, а інколи просто невідомий. Це залежить від обраного журналістом об'єкту зображення, де розслідування поділяються на два типи: 1) проблемне; 2) історичне. У проблемному розслідуванні за предмет дослідження взято певну проблему, вирішення якої шукає журналіст. В історичному ж автор оцінює історичний факт, досліджуючи документи та свідчення очевидців.

Проблемний репортаж – Репортаж — це найемоційніший журналістський жанр. Висвітлюючи події, репортер створює "ефект присутності" аудиторії і дає читачеві змогу зазирнути за межі сухих фактів. У репортажі на перший план виходить особистісне сприйняття події. Цей жанр повсякчас розвивається, тому дедалі частіше його ділять на різні види.

Репортаж — це очі та вуха читача. Автором репортажу може бути тільки та людина, яка сама спостерігала за подією чи була її учасником. 

Російська дослідниця С. Гуревич ділить репортаж на пізнавальний, проблемний та репортаж-роздум. Для проблемного репортажу характерний скрупульозний аналіз фактів, намагання розкрити всі аспекти проблеми, яка вивчається .

Проблемний репортаж містить у собі елементи аналізу події, авторські роздуми та висновки. Автор може скористатися додатковими фактами, цифрами, звернутися до інших подій. Такий вид близький до кореспонденції.

Аналітичний (проблемний) репортаж орієнтований на з'ясування причин та розвитку події, для розкриття якої журналіст може розглядати не одне, а кілька однорідних подій, що відбулися в різний час та у різних місцях, але зумовлені одними і тими ж причинами. Розкриття теми цього виду репортажу, як правило, відбувається за такою схемою: теза — аргумент — висновки. Автору важливо показати логіку розвитку подій.