77. У чому полягає різниця між етнологією та етнографією?

Етноло́гія  (етнос — народ, логос — наука, вчення) — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. Вживається як рівнозначний з етнографією, або позначає окрему дисципліну. Першим, хто започаткував етнологічні теорії (біологічний дифузіонізм та культурний еволюціонізм), був Хосе де Акоста (1590), запропонувавши їх на прикладі розселення індіанців Америки

Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва.

Етнографія — це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв. Останнім часом більшість учених відносять етнографію не до історичної, а до суспільствознавчої науки.

Порівняно з етнографією, яка досліджує окремі етноси через прямий контакт з їхньою культурою, етнологія більш академічна, починає з досліджень, зібраних етнографами, потім порівнює та протиставляє різні культури, щоб розвинути це у дослідницьких роботах та викласти у підручниках.

78. У чому полягає сутність культурного релятивізму?

Культу́рний релятиві́зм — ствердження рівноправності всіх типів культур, відмова від виділених систем культурних цінностей.

Прихильники культурного релятивізму проголошують ідею неможливості порівняння культурних типів різних народів, вимірювання їх єдиним масштабом, оскільки кожна культура — це унікальна система цінностей, непорівнянних між собою. Кожна культура повинна розглядатися як закрита система специфічних форм існування.

Як напрямок в етнології, школа культурного релятивізму виникла на межі 40-50-х років XX століття як негативна реакція на європейський етноцентризм, який вбачав у неєвропейських народах насамперед риси варварства і дикості. Основні ідеї культурного релятивізму були сформульовані Францом Боасом, який перший висловив думку про самоцінність окремих культур. Їх розвинули і підтримали Алфред Кребер, Рут Бенедикт, Мелвілл Герсковіц, розробивши в підсумку ідею культурного релятивізму.

Основні положення:

• Всі культури мають рівні права на існування незалежно від рівня їхнього розвитку.

• Цінності кожної культури відносні і виявляють себе тільки в рамках і межах цієї культури.

• Європейська культура є лише одним зі шляхів культурного розвитку. Інші культури унікальні й самобутні через власні шляхи розвитку.

• Для кожної культури характерні різні етнокультурні стереотипи поведінки, які становлять основу системи цінностей культури.

79. У чому полягає сутність неоеволюціонізму?

Неоеволюціонізм - напрям (школа) в антропології (етнології) і соціології, заснований на уявленні про процес розвитку людського суспільства, що послідовно протікає, від нижчих ступенів до вищих.

Поняття неоеволюціонізм виникло в середині 1950-х років завдяки роботам американського етнолога Леслі Уайта та американського антрополога Джуліана Стюарда. В основі неоеволюціонізму збереглися основні постулати традиційного еволюціонізму, але замість ідеї однолінійного розвитку культури неоеволюціоністами були запропоновані кілька концепцій еволюції, таких як теорія загального та приватного розвитку, закон культурної домінанти та ін. Неоеволюціоністи спиралися у своїх роботах не на філософію чи історію науки, що безпосередньо мають справу з соціальними змінами. Це такі дисципліни, як палеонтологія, археологія, етнологія та історіографія.

Неоеволюціоністи розглядали історію суспільства як сукупність замкнутих систем, що розвиваються у різних напрямках. Такий розвиток був результатом пристосування людини до різних екологічних середовищ. Існує три типи еволюційної концепції: однолінійна, універсальна та багатолінійна. Концепція однолінійної еволюції потребує наявності універсальних стадій послідовного розвитку соціокультурних систем — таких, наприклад, як «дикість — варварство — цивілізація». Нині вона застосовується. Ідея універсальної еволюції полягає у виявленні глобальних змін, що мають форму розвитку. Теорія багатолінійної еволюції припускає існування безлічі приблизно однакових шляхів соціокультурного розвитку та встановлення загальних законів еволюції не є її метою.