56.Розгляньте етнічний та антропологічний склад населення Європи.

У країнах сучасної Європи нині проживають десятки корінних етносів, що нараховують від кількох тисяч до кількох десятків мільйонів осіб. Серед них найбільшими є росіяни (усього 140–150 млн осіб), німці (близько 78 млн осіб), італійці, французи, англійці, українці, поляки, іспанці. Чисельність монегасків, андоррців, ліхтенштейнців, сан-маринців, романшів становить від кількох тисяч до кількох десятків тисяч осіб. Бельгія представлена двома етносами: фламандцями (55 % корінного населення країни, що розмовляють діалектом голландської мови) та валлонцями (40 % населення, що розмовляють діалектом французької мови). У Швейцарії серед корінного населення 70 % розмовляє німецькою мовою, 20 % — французькою, до 10 % — італійською, а також ретороманською. У Боснії та Герцеговині, що складається з двох державних утворень – Федерації Боснія та Герцеговина і Республіки Сербська, жоден з етносів не складає переважної більшості (боснійці — 44 %, серби — понад 1/3, хорвати — 17 %). Окремі народи Європи поділені кордонами різних держав. Так, значна частина угорців, крім Угорщини (понад 10 млн осіб), компактно проживає також у Румунії (близько 2 млн), Словаччині (близько 600 тис.), Сербії (близько 300 тис.), Україні (Закарпатська область — близько 160 тис.), Хорватії, Австрії, Словенії. Албанці, крім Албанії (3,7 млн осіб), компактно мешкають також у Косово (близько 2 млн), яке є формально у складі Сербії, а фактично проголосило незалежність у 2008 р.; в Македонії (0,5 млн осіб), також понад 100 тис. албанців компактно мешкають у Сербії, Чорногорії та Греції. У свою чергу значна частина сербів (понад 2 млн осіб) мешкають поза межами Сербії на своїх етнічних територіях — Республіка Сербська БіГ, Чорногорія, Хорватія, а також Македонія, Словенія, тоді як, власне, в Сербії сербів мешкає близько 6,5 млн осіб (з 7,8 млн осіб без Косово), а у самопроголошеному Косово до сих пір залишається близь- 3 ко 140 тис. сербів. Також від 2 до 3 млн сербів мешкає у країнах ЄС, США (до 300 тис.), Латинської Америки та Австралії. Хорвати, крім Хорватії (понад 90 % з 4,6 млн осіб), компактно мешкають у БіГ (700 тис. осіб), а боснійці, крім БіГ, компактно розселені в сербському регіоні Санджак (135 тис. осіб) та деяких муніципалітетах Чорногорії (Плав, Рожає та інші). На формування етнічної карти населення сучасної Європи значною мірою також впливають переміщення у пошуках роботи значної частини населення країн колишнього соціалістичного табору (українці, поляки, росіяни, молдавани, румуни, серби, хорвати, болгари, естонці, латвійці, литовці тощо) до країн Західної Європи, а також мільйонів вихідців з арабських та африканських країн (до Франції), Туреччини (до Німеччини та інших країн Європи), вихідців з колишніх колоній – до Великої Британії, Нідерландів, Бельгії. Міграція з “країн третього світу” торкнулася і Скандинавських країн (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія). У Парижі навіть існують цілі області та райони, де переважає неєвропейське населення. Найбільше вихідців з країн Латинської Америки переселяється до Іспанії, де також помітними є представники Східної Європи, а також марокканські та алжирські араби. Усе це створює нестабільність у Європі, призводить до напруженості між корінними європейцями та мігрантами з інших континентів. Яскравим прикладом цього є нещодавні події у Франції. У Російській Федерації, особливо найбільш розвиненій центральній частині, найбільший потік іммігрантів — викідці із Кавказького регіону та країн Середньої Азії. Крім цього, за деякими даними, від 1 до 3 млн українців працює на всій території Російської Федерації

У антропологічному плані практично все корінне населення Європи належить до великої європеоїдної раси. Деякі монголоїдні домішки зустрічаються у саамів, окремих груп карелів, башкирів та фіно-угорських народів Європейської частини Росії. У південній частині Європи, особливо на півдні Франції, іноді серед населення зустрічаються риси негроїдів. У Північній та Північно-Східній Європі поширені світло пігментовані типи європеоїдів (атланто-балтійська та біломоро-балтійська мала раса) — Північний Схід Великої Британії, Скандинавський півострів, Ісландія, Північ Росії, Польщі, Німеччини, Франції, Естонія, Латвія, Литва, Північна Білорусь, Данія, Нідерланди. Жителі Великої Британії, Ірландії, більшої частини Франції, Північної Італії, Північної Іспанії, Південної Німеччини, Польщі та Білорусі, Австрії, Швейцарії, Чехії, Словаччини, Півночі Балканського півострова, основної частини України та Центральної Росії належать до різних варіантів середньоєвропейської малої раси (так званий “пояс шатенів”). Жителі середземноморських країн (Португалія, Південна Франція, більша частина Іспанії та Італії) належать до індосередземноморської малої раси (темноволосі та темноокі). Балкансько-кавказький варіант південних європеоїдів поширений на території Балканського півострова (республіки колишньої Югославії, Болгарія, Албанія, Греція, Румунія). Риси південних європеоїдів зустрічаються також і на півдні та південному сході європейської частини Російської Федерації.