71.Розкрийте теорію антиеволюціонізму: дифузіонізм, соціологічна

школа.

Основна ідея дифузіонізму – взаємопроникнення, запозичення культур – була правомірною і продуктивною. На противагу абстрактному розгляду в еволюціонізмі дифузіоністи поставили питання про географічну визначенність та взаємовплив культур різних народів. Для цього вони намагалися знайти методи порівняння, аналізу схожих явищ в різних культурах, при цьому не обходилося і без помилок. Майже одночасно з зародженям дифузіонізму в кінці ХІХ на початку ХХ ст. у європейській етнології утворилася соціологічна школа, що виявилася більш продуктивною, ніж її попередники. Якщо представники еволюціонізму вбачали головний предмет етнології в людині, а дифузіоністи – в культурі, то прибічники соціологічної школи – в людському суспільстві. Основні ідеї соціологічної школи полягали:

1) в кожному суспільстві існував комплекс “колективної уяви”, що забезпечував його стабільність;

2) функція культури полягає у тому, щоб об’єднувати суспільство,

зближувати людей;

3) у кожному суспільстві існує своя мораль, вона динамічна і мінлива;

4) перехід від одного суспільства до іншого передбачає складний процес, що відбувається не плавно, а стрибкоподібно.

72. Становлення етнології як науки.

Протягом декількох століть накопичувалися етнографічні знання про близьких і далеких народів. Такого роду відомості ми знаходимо в міфах, казках, легендах древніх народів. У Стародавньому світі в державах Месопотамії, Єгипту, Персії в написах, графічних зображеннях та інших писемних пам'ятках того часу також зустрічається чимало відомостей про різні народи.

Виникнення самостійної науки про народи відноситься до середини XIX століття і було пов'язане з назрілою необхідністю теоретичного пояснення відмінностей в культурному розвитку народів, розуміння механізмів формування та особливостей етнічної психології, з'ясування причин расових відмінностей народів, встановлення взаємозв'язку етнічних особливостей і суспільного устрою, визначення причин розквіту і занепаду культури та історичної ролі того чи іншого народу. У відповідь на ці проблеми і почали виникати теорії та концепції, складатися наукові напрямки і школи, які поступово трансформувалися в єдину науку про народи, названу етнології.

Сама назва науки «етнологія» було взято з грецької мови, воно складається з двох слів: etnos - народ і logos - слово, наука. В античні часи древні греки застосовували поняття «етнос» до інших народів (негрекам), які відрізнялися від них мовою, звичаями, віруваннями, способом життя, цінностями і т.д.

Аж до XIX століття поняття «етнологія» не мало широкого поширення і спорадично вживалося при описі різного роду етнографічних процесів, але не як позначення особливої науки. Використання цього поняття як найменування науки про народи і культури було запропоновано французьким ученим Жан-Жаком Ампером, який в 1830 році розробив загальну класифікацію антропологічних (гуманітарних) наук, серед яких виділив і етнологію. Ця назва досить швидко набуло широкого поширення в найбільших європейських країнах, а з середини XIX століття стало вживатися і в російській мові.

Офіційним фактом затвердження етнології як самостійної науки стало заснування в 1839 році Паризького суспільства етнології. Однак ця подія відразу ж було ознаменовано початком гострої науково-теоретичної дискусії різних напрямків і шкіл про предмет, цілі та місце даної науки. Певною мірою ці суперечки не припинилися і сьогодні. Серед них одним з найбільш тривалих та інтенсивних стала суперечка про зміст і сенс самої назви даної наукової дисципліни. В результаті багаторічних обговорень склалася досить різноманітна і строката картина значень і інтерпретацій поняття «етнологія».

73. Сутність, предмет та завдання етнології.

Назва етнологія походить від грецьких слів етнос – народ і логос – вчення, тобто етнологія – це наука про етнос (народ). Основним об'єктом етнологічного дослідження є етноси, тобто відповідно до найпоширенішого сучасного тлумачення цього грецького слова – народи, нації та їх частки – етнічні й етнографічні групи.

До предмету етнології належать такі проблеми:

• - Матеріальна культура народів;

• - ритуали, звичаї, звичаї, вірування різних народів;

• - соціальна та політична структура народів;

• - системи виховання та поведінкові системи, властиві різним народам;

• - Системи забезпечення різних народів;

• - Порівняння ціннісних систем етносів;

• - особливості міжкультурних контактів;

• - Розселення народів;

• - Демографічні процеси, що відбуваються в етносах;

• - Назви та самоназви народів (етноніміка);

• - Субетнічні групи та освіти;

• - господарські заняття, економічна діяльність та їх вплив на етноси;

• — мовна поведінка та її вплив на етноси;

• - етнічна свідомість та самосвідомість;

• — політичні питання, пов'язані з етнічними інтересами, міжетнічними (зокрема конфліктними) відносинами;

• - Динаміка етнічних систем.

Актуальними завданнями  етнології є вивчення к-р різних народів, реконструкція етнічних особливостей їхнього минулого (на основі досліджень т. зв. культ. пережитків), дослідження новітньої культ.