Гематошизотропні засоби

Хінін – алкалоїд кори хінного дерева, різні види якого ростуть у Південній Америці. Починаючи з 17-го століття кору завезли у Європу і використовували як засіб при лихоманці у хворих малярією або іншими захворюваннями. У 1816 році російський учений Ф. І. Гізе виділив алкалоїд хінін із кори хінного дерева. Далі були синтезовані інші протималярійні засоби.

Хінін впливає на безстатеві форми плазмодіїв – еритроцитарні шизонти, гамонти усіх видів плазмодії, на прееритроцитарні форми Pl. falciparum та збудників токсоплазмозу. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту і швидко виводиться із організму. Хінін пригнічує центр терморегуляції і знижує температуру тіла при лихоманці, пригнічує збудливість міокарда і чинить негативну інотропну дію, стимулює мускулатуру вагітної матки і посилює її скорочення, скорочує селезінку. Механізм дії хініну, а також препаратів хінгаміну, примахіну, хіноциду, мефлохіну аналогічний. Він пов`язаний з порушенням синтезу ДНК у клітинах плазмодіїв і клітинах хазяїна. За допомогою препарату між двома спіралями ДНК вбудовується стороння молекула, яка зшиває ділянки ДНК, і в результаті розплітання ДНК для синтезу нової нуклеїнової кислоти стає неможливим. Крім того, препарат ущільнює оболонку лізосом, що порушує засвоєння гемоглобіну плазмодіями, що знаходяться всередині еритроциту.

Терапія хініном часто супроводжується побічними ефектами: шум у вухах, запаморочення, блювання, головний біль, колапс. У наш час у зв`язку з розвитком резистентості малярійних плазмодіїв до інших препаратів хінін знову почали використовувати для лікування тропічної лихоманки.

Хінгамін був запропонований для лікування малярії у 1943 році. Препарат вважають одним із кращих гематошизотропних засобів. У гострих випадках призначення хінгаміну купірує малярійну лихоманку впродовж 24–48 годин, а через 2–3 доби малярійні плазмодії зникають із периферичної крові. Препарат застосовують для профілактики і лікування всіх видів малярії. Поряд із протималярійною дією хінгамін виявляє протизапальну активність і широко застосовується для лікування поліартриту, системного червоного вовчака, склеродермії та інших колагенозів. Також хінгамін виявляє амебоцидну активність. Під час приймання всередину хінгамін всмоктується швидко і майже повністю. Близько 50% препарату зв`язується з білками плазми крові. Виводиться із організму повільно. Основний шлях виведення – нирки. Приймання препарату може супроводжуватися головним болем, нудотою, втратою апетиту і дерматитом. При передозуванні спостерігаються дистрофічні зміни у печінці і міокарді, порушення акомодації, шум у вухах, лейкопенія.

Мефлохін є активним протималярійним препаратом. Однократне застосування препарату купірує лихоманку і знищує збудника у хворих на тропічну малярію, спричинену резистентними до хінгаміну формами плазмодія. Мефлохін також ефективний при триденній малярії, але не попереджує рецидивів захворювання. Переноситься препарат добре. Іноді терапія мефлохіном може стати причиною нудоти, блювання, болю в животі, сонливості. Рідко спостерігаються порушення з боку центральної нервової системи: дезорієнтація, депресія, галюцинації, судоми.

До гематошизотропних засобів відносять також хлоридин. Препарат порушує обмін дигідрофолієвої кислоти у результаті пригнічення дигідрофолатредуктази. Хлоридин характеризується тривалим ефектом і здатністю депонуватися у тканинах. Препарат добре переноситься хворими. Лише в окремих хворих спостерігаються головний біль, запаморочення, дискомфорт у ділянці серця. Застосовують хлоридин в основному з метою особистої профілактики малярії. Іноді – для лікування токсоплазмозу.

Гематошизотропна активність також притаманна сульфаніламідам і сульфонам. Їх дія зумовлена здатністю препаратів порушувати утилізацію плазмодіями параамінобензойної кислоти. Гематошизо-тропна активність сульфаніламідів і сульфонів відносно низька. Ефект розвивається повільно. Ці препарати часто комбінують з іншими протималярійними засобами.